7.2 Показники ефективності використання оборотних коштів

Оборотні кошти підприємства знаходяться в безперервному русі. При аналізі виділяють три етапи руху. На першому етапі грошові (Д) кошти переходять у запаси товарно - матеріальних цінностей (Т). На другому етапі товарно - матеріальні цінності вступають у виробничий процес і перетворюються в незавершене виробництво(В_н), а потім у готові вироби (Т¹). На третьому етапі готові вироби Т¹ переходять у сферу обігу і реалізуються по вартості Д¹. Цей процес зображають так:

, (7.1)

Як правило, Д¹>Д.

Різниця між Д¹ та Д складає прибуток.

Безперервний кругообіг оборотних коштів призводить до того, що вони одночасно знаходяться у виробничій, товарній та грошовій формах. У виробництві оборотні кошти знаходяться у вигляді виробничих запасів і незавершеного виробництва, а в сфері обігу – у вигляді готової продукції і грошових коштів.

Ефективність використання оборотних коштів спричиняє значний вплив на ефективність роботи всього підприємства. Тому при плануванні оборотних коштів необхідно оцінювати ефективність їхнього використання. На практиці застосовують три основних показники використання оборотних коштів.

1. Коефіцієнт оборотності (К_об):

, (7.2)

де О_в – об’єм реалізованої продукції в оптових цінах підприємства;

Ф_ос – середній залишок оборотних коштів.

Ф_ос розраховується по формулі середньої хронологічної. Наприклад, середньорічний залишок оборотних коштів (Ф_оср) визначається як частка відділення на 12, суми, отриманої від додавання половини залишку на початок року, половини залишку на кінець року і залишків на перше число всіх інших місяців.

, (7.3)

Коефіцієнт оборотності показує скільки оборотів зробили оборотні кошти протягом планового періоду, або об’єм продукції, випущеної на одну гривню оборотних коштів. Величина К_об повинна бути максимально великою.

2. Тривалість одного обороту оборотних коштів (Д):

, (7.4)

де Т – тривалість планового періоду. Якщо в якості Т прийнятий фінансовий рік, то Т =360 днів, а якщо фінансовий квартал, то Т=90 днів. Підставивши значення К_об в формулу (7.4) одержимо:

. (7.5)

Тут – середньоденний випуск продукції.

Цей показник найчастіше застосовується для аналізу ефективності оборотних коштів. Його величина повинна бути мінімально можливою. Прискорення оборотності навіть на один день вивільняє з обороту значні оборотні кошти.

3. Коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотних коштів (К_з).

Коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотних коштів це величина зворотна К_об.

. (7.6)

К_з показує величину оборотних коштів у гривнях, що приходяться на одну гривню продукції, що випускається.

Ефективність використання оборотних коштів можна оцінити також по коефіцієнту використання матеріалів, матеріаломісткості продукції, виробництву продукції на одну гривню середньорічної вартості нормованих оборотних коштів (абсолютної їх величини, а не залишків), показниками абсолютного та відносного вивільнення оборотних коштів.

7.3 Нормування оборотних коштів

Нормовані кошти – це ті, ріст яких необхідно обмежити (всі три групи оборотних фондів і перша група обігових коштів. Нормування – це процес встановлення економічно обґрунтованих, мінімально необхідних для нормального функціонування виробництва значень оборотних коштів. Розрізняють поняття норма і норматив. Норма оборотних коштів характеризує мінімальні запаси товарно - матеріальних цінностей і розраховується найчастіше в днях запасу. Норматив є поняттям, похідним від норми і являє собою добуток норми на той показник відносно якого визначається норма. Наприклад, норматив оборотних коштів, вкладених у сировину, основні матеріали, куповані комплектуючі (Н_ос) визначаються добутком норми запасу в днях (Н_зд) на середньоденну витрату відповідних ресурсів (Т_{ср- дн}).

, (7.7)

Нормативи оборотних коштів розраховуються методом прямого розрахунку і методом укрупненого аналітичного розрахунку.

Нормування оборотних коштів полягає у розробці й встановленні:

• норм запасу всіх оборотних коштів по окремих видах товарно - матеріальних цінностей, виражених у днях;

• нормативів оборотних коштів у грошовому обчисленні для кожного елементу оборотних засобів і в цілому.

Норми оборотних коштів визначаються:

• тривалістю виробничого циклу;

• періодичністю запуску матеріалів у виробництво;

• часом підготовки матеріалів для виробничого застосування;

• віддаленістю постачальників від споживача;

• частотою і комплектністю поставок, розміром поставок, якістю матеріалу й ін. ;

• швидкістю перевезень і особливостями роботи транспорту;

• формами розрахунків, а також швидкістю документообігу.

Найважливішим елементом нормування є нормування виробничих запасів. Першим етапом при цьому є класифікація всіх споживаних матеріалів відповідно до класифікації, прийнятої в матеріально-технічному забезпеченні: по групах, видах, типах і типорозмірах матеріалів. На другому етапі визначається потреба в кожному матеріалі відповідно до виробничої програми і кошторису витрат на виробництво продукції. Потім знаходиться середньорічна витрата по кожному елементу.

При плануванні виробничих запасів розрізняють: поточний, страховий, технологічний (підготовчий) і сезонні запаси. Поточний запас – це запас сировини, матеріалів, комплектуючих, необхідних для нормального ходу виробництва в період між постачаннями. Максимальна величина поточного запасу:

З_пм = t_{n ·}d, (7.8)

Де З_пм - запас у момент одержання постачання;

t_n – період між постачаннями;

d – середньодобова витрата відповідних матеріалів;

Зміна поточного запасу зображена на рис. 7.1:

З_nм

З_пс

0 t_n 2t_n Час

Рис. 7.1 - Зміна поточного запасу

Середнє значення поточного запасу може бути розраховано як:

, (7.9)

На більшості підприємств виділяють найважливіші групи матеріалів (70 - 80 %), розрахунок по яких ведеться прямим методом. По інших – укрупненим.

Страховий запас (З_с) – створюється для забезпечення виробництва у випадку перебоїв з постачанням. По величині він не повинний перевищувати максимального значення поточного запасу. Частіше його приймають у розмірі 30 - 50% від поточного запасу. Є і інші способи обчислення З_с. Так, страховий запас можна знайти як: З_с=t_{в ·}d, t_в – час термінового відновлення запасу (сума часу формування замовлення, оплати, доставки і підготовки матеріалу до використання). З_с можна також знайти по середньому відхиленню фактичного терміну постачання від планового.

Технологічний запас – використовується у тих випадках, коли потрібен час після надходження матеріалу для підготовки його до використання. Метод його обчислення залежить від особливостей технологічного процесу.

Сезонний запас створюється по сировині, яка поновлюється сезонно .

Далі розглянемо методи встановлення нормативів по основних групах оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів, вкладених у виробничі запаси можна найти так:

, (7.10)

де Ц_м – вартість спожитих матеріальних ресурсів;

Д - тривалість планового періоду в календарних днях;

Н_зд - норма запасу в днях.

Середня норма оборотних коштів на матеріали(Н_зд) в цілому розраховується як середньозважена величина від норм по окремих видах матеріалів. Н_зд включає такі основні складові:

1. час перебування матеріалів у дорозі (транспортний запас – Н_тр);

2. час приймання, розвантаження, сортування і складування(Н_прс);

3. час підготовки матеріалів до виробництва(технологічний запас – Н_т);

4. час перебування у вигляді поточного складського запасу(Н_п);

5. час перебування у вигляді страхового запасу(Н_с).

Тобто:

Н_зд=Н_тр+ Н_прс+ Н_т+Н_п+ Н_с. (7.11)

Звичайно враховують норму поточного, страхового і підготовчого(технологічного) запасів:

Н_зд=Н_т+ Н_п+Н_с. (7.12)

При цьому величина поточного запасу частіше розраховується як:

(7.13)

Якщо період поставки менше чи дорівнює п’яти дням, то приймають

Н_п=t_п . (7.14)

Величина страхового запасу знаходиться у розмірі

Н_с=(0,3 0,5) Н_п.. (7.15)

Н_т визначається особливостями підготовки матеріалів до виробництва.

Норматив оборотних коштів, вкладених у незавершене виробництво визначається як:

, (7.16)

де О_в – об’єм випуску товарної продукції по виробничій собівартості;

Д – тривалість планового періоду;

- середньоденні витрати на випуск товарної продукції(по виробничій собівартості);

t_ц – тривалість циклу виготовлення продукції;

К_г – коефіцієнт готовності або коефіцієнт наростання витрат.

Тривалість виробничого циклу включає сумарне значення часу робочого періоду, перерв і природних процесів. Розрахунок коефіцієнта готовності К_г залежить від форми наростання витрат. При рівномірному наростанні витрат вважають, що всі матеріальні витрати вступають у виробництво в момент його початку. Для інших витрат (С_в - С_м) приймається їх 50% готовність. Тоді К_г можна знайти як:

, (7.17)

де С_в - виробнича собівартість;

С_в і С_м приймається у відсотках, чи як частка від одиниці.

Визначення коефіцієнта готовності при рівномірному наростанні витрат проілюстровано на рис. 7.2. По осі абсцис відкладено тривалість циклу виготовлення, а по осі ординат – витрати на виробництво. На початку виробничого циклу (точка А) до них включаються матеріальні витрати (C_м). У кінці циклу (точка D) витрати дорівнюють виробничий собівартості (C_в). Площа трапеції ABCD показує сумарні витрати на виробництво. Тоді К_г представляє собою її середню лінію – EF. Величина К_г знаходиться як:

, (7.18)

При нерівномірному наростанні витрат і вкладенні матеріалів у виробництво не в момент його початку, а по окремих етапах виробничого циклу, К_г знаходиться як відношення середньозваженої величини суми витрат до виробничої собівартості виробу:

, (7.19)

де , …, – матеріальні витрати по кожному з n етапів виробничого циклу;

С_і1, …, С_іn – інші витрати по цих етапах;

, …, - тривалість етапів виробничого циклу;

- тривалість циклу виготовлення виробу;

- виробнича собівартість виробу.

Рис. 7.2 - Визначення коефіцієнта готовності при рівномірному наростанні витрат

Норматив витрат майбутніх періодів Н_осмп визначається прямим розрахунком на кожен плановий (квартал, рік) відрізок часу:

, (7.20)

де О_МП – сума витрат майбутніх періодів на початок планового періоду;

- витрати майбутніх періодів, які плануються на даний відрізок часу;

- витрати майбутніх періодів, які включаються у собівартість продукції планового періоду.

Норма оборотних коштів по витратах майбутніх періодів не розраховується.

Норматив оборотних коштів у вигляді готової продукції на складах (Н_осгп) розраховується так:

, (7.21)

де Т_цгп – тривалість циклу зберігання готової продукції (час підготовки до відвантаження – маркірування, комплектація, упаковка, доставка до станції, завантаження).

Визначається також і загальний норматив оборотних коштів по підприємству, як сума розглянутих нормативів. Правильне встановлення нормативів має суттєве економічне значення для підприємства. Завищення нормативу означає перевитрати оборотних коштів, їхнє часткове омертвіння. Розрахунки нормативів оборотних коштів звичайно виконуються на квартал або рік.

Нормальне співвідношення оборотних коштів і обсягу випуску продукції – 0,65 - 0,7. У період високої інфляції воно складало всього – 0,45 - 0,4.