6.4 Знос основних фондів

У процесі експлуатації та зберігання фонди зношуються і втрачають свою вартість. Економічна сутність зносу саме і полягає у втраті фондами їхньої вартості. Розрізняють фізичний і моральний знос фондів. Фізичний знос полягає в матеріальному зношуванні фондів внаслідок фізичних процесів тертя, старіння, емісії, переносу й інших фізичних процесів. Розрізняють дві форми(види) як фізичного, так і морального зносу.

Фізичний знос першого виду - знос у процесі застосування фондів. Фізичний знос другого виду - знос у процесі зберігання. Моральний знос першого виду полягає в зниженні вартості фондів внаслідок здешевлення їх виробництва (в результаті застосування нових технологій, матеріалів, способів організації виробництва і праці та ін.).Моральний знос другого виду полягає в зниженні вартості старих фондів внаслідок появи нових фондів з більш високими якісними характеристиками.

Існують різні методи оцінки фізичного і морального зносу. Фізичний знос визначається по терміну служби, по виробленій продукції. При рівномірному зносі фізичний знос першого виду визначається коефіцієнтом К_ф¹:

, (6.24)

де Т_ф, Т_н – фактичний і нормативний строк служби.

Якщо нормативне значення строку служби невідоме, то К_ф¹ визначається так:

, (6.25)

де Т_з - залишковий термін служби (визначається експертами).

Моральний знос першого виду можна визначити коефіцієнтом К_м¹:

, (6.26)

де Ф_о, Ф_в – первісна і відновлювана вартість основних фондів.

Слід підкреслити, що визначення об’єктивної кількісної оцінки фізичного і морального зносу фондів є складною задачею.

6.5 Поняття і суть амортизації основних фондів і нематеріальних активів. Амортизація в податковому і бухгалтерському обліку

У процесі експлуатації фонди зношуються і вимагають заміни. Для цього необхідні кошти. Вони накопичуються за рахунок амортизації фондів. Амортизація – це процес відшкодування зносу основних фондів шляхом перенесення їхньої вартості на продукцію, що випускається.

У вітчизняній практиці розрізняли два види амортизації:

1)амортизація на реновацію. Тобто амортизація на повне відшкодування вартості основних фондів по закінченню їхнього строку служби;

2)амортизація на капітальні ремонти. Амортизація на проведення капітальних, частини середніх ремонтів, модернізації і реконструкції фондів.

Амортизаційні відрахування здійснюються по нормах амортизації (Н_а).

Н_а - це відсотки щорічних, щоквартальних чи щомісячних відрахувань від повної первісної чи залишкової вартості основних фондів на продукцію, що випускається.

Протягом останніх років амортизаційна політика змінювалася. Так, у 1991 році амортизація на капітальний ремонт була скасована і залишена тільки амортизація на реновацію. Ремонти і модернізація виконувались не за рахунок амортизації, а за рахунок собівартості. З 1996 по 2003р. в податковому обліку України амортизаційні відрахування здійснювалися щоквартально по трьох групах основних фондів. По першій групі була встановлена норма амортизації 5%, по 2 групі – 25 %, по 3 групі – 15%. При цьому для 3 групи по фондах введених після 1. 01. 97 р. , передбачалась прискорена амортизація по нормах: перший рік – 15%, другий рік – 30%. , третій рік – 20%, четвертий рік – 15 %, п’ятий рік – 10%, шостий і сьомий роки –5%.

З 2003р. амортизація здійснюється, як зазначалося раніше, по чотирьох групах основних фондів. При цьому встановлено нові норми амортизації: перша група – 8%; друга – 40%; третя – 24%; четверта – 60%. Тут вказано річні норми амортизації.

Амортизація окремих об’єктів першої групи основних фондів проводиться до досягнення балансовою вартістю таких об’єктів ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Амортизація основних фондів другої, третьої і четвертої групи проводиться до досягнення балансовою вартістю нульового значення.

На нематеріальні активи також передбачені амортизаційні відрахування на період, що не перевищує 10 років. Використовується рівномірний метод. Тобто їх норма амортизації (Н_ана) повинна бути не менше 70%.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову (фактично залишкову) вартість основних фондів. Ця вартість у кварталі а визначається так:

Б_а = Ф_о - (Б_{а - 1}+ П_{а - 1} - В_{а - 1} - А_{а - 1}) · I_{а - 1}, (6.27)

де Б_{а – 1} – балансова (залишкова) вартість у попередньому (а - 1) кварталі;

П_{а - 1} - вартість основних фондів, що придбані в попередньому кварталі;

В_{а - 1} – вартість основних фондів, що вибули в попередньому кварталі;

А_{а - 1} - амортизаційні відрахування за попередній квартал;

I_{а - 1} - індекс інфляції попереднього кварталу, що визначається:

, (6.28)

де И_а-1 – інфляції в попередньому кварталі.

Якщо інфляція И_а-1 не більше 2,5%, то основні фонди не індексуються. Амортизація знаходиться так:

. (6. 29)

Для частини витрат на ремонти, модернізацію, реконструкцію й інші види поліпшення основних фондів, що перевищує 10% їх балансової вартості, передбачено віднесення їх на збільшення балансової вартості і обчислення амортизація по нормах, встановлених для відповідної групи фондів. Величину (6.30) можна записати як:

, (6.30)

де ∑ З_р – сумарні витрати на ремонти;

∑ З_м – сумарні витрати на модернізацію, реконструкцію та інші види поліпшення основних фондів. Цю величину можна врахувати в Б_а при визначенні амортизації. Ця частина амортизації є по суті тим, що раніше називалось амортизацією на капітальний ремонт. Якщо позначити її як А_д, то її величина знаходиться як:

, (6.31)

Частина відповідних витрат, яка не перевищує 0,1Ф_о може бути віднесена на валові витрати.

У податковому обліку передбачено використання рівномірного (прямолінійного) методу амортизації.

Амортизаційна політика в бухгалтерському обліку викладена в стандарті 7 бухгалтерського обліку «Основні засоби». У цьому стандарті передбачено, що підприємства можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Разом з тим може застосовуватися змінений підхід, який містить дві основні відмінності:

1) підприємствам надане право самим приймати рішення про норми і методи амортизації;

2) з переліку об'єктів, на які не нараховувалася амортизація виключено продуктивну худобу, житлові будинки, об'єкти благоустрою, автомобільні дороги й ін. Амортизація згідно стандарту 7 повинна нараховуватися щомісячно, а не щоквартально, як у податковому обліку.

В бухгалтерському обліку передбачено п’ять методів амортизації:

1. Прямолінійний метод.

Амортизація нараховується рівними частками. При цьому щомісячна сума амортизації визначається поділом вартості об'єкта на кількість місяців очікуваного корисного використання. Ця вартість визначається як первісна вартість за вираховуванням ліквідаційної вартості (Л). У той же час, первісна вартість об'єкта може змінюватися в зв'язку з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, реконструкція, добудування) на величину З_м. Витрати на технічне обслуговування і ремонти при цьому повинні відноситися прямо на собівартість без амортизації. У цьому теж відмінність від податкового обліку. Таким чином, амортизаційні відрахування за строк служби включають:

А=Ф_о+З_м – Л. (6.32)

Величина амортизації за рік складає:

, (6.33)

де Т _пир – строк корисного використання в роках;

Амортизація за місяць:

, (6.34)

де Т_пим – строк корисного використання в місяцях.

Таким чином норма амортизації за місяць знаходиться як:

. (6.35)

Привабливість цього методу, поряд з простотою, полягає у тому, що він дозволяє відмовитись від щомісячного відображення в регістрах аналітичного обліку основних засобів даних про суму нарахованого зносу. Такі відомості можуть бути одержані множенням місячної суми амортизації на кількість місяців використання об’єкта, додавши суму зносу на початок використання цього методу.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

При цьому щорічна сума амортизації визначається множенням залишкової вартості Б_а на початок звітного року (кінець попереднього), або первісної вартості Ф_о на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації Н_ар. При цьому Н_ар розраховується так:

, (6.36)

де т - число років корисного використання об'єкта.

Для початку нарахування амортизації її річна величина (А_р) знаходиться як: . Для наступних років експлуатації нарахування ведеться по залишковій вартості: .

У бухгалтерському обліку передбачено нарахування амортизації по кожному окремому об'єкту.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року чи первісної вартості на дату нарахування амортизації і подвоєної річної норми амортизації. При цьому річна норма амортизації визначається, як:

. (6.37)

. (6.38)

Або:

(6.39)

Другий і третій методи в останній рік терміну корисного використання передбачають нарахування амортизації в розмірі всієї залишкової вартості за вирахуванням ліквідаційної вартості.

4. Кумулятивний метод.

При цьому річна величина амортизаційних відрахувань обчислюється як добуток вартості, що амортизуються (первісна чи залишкова) на кумулятивний коефіцієнт (К_к):

(6.40)

К_к розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну корисного використання об'єкта Т_о на суму років його корисного використання (∑ Т_квр):

. (6.41)

Якщо, наприклад, термін корисного використання верстата 5 років, то сума Т_квр= 1+2+3+4+5=15

5. Виробничий метод.

При цьому використовуються натуральні чи вартісні показники виробництва за звітний період. Амортизація визначається добутком:

, (6.42)

де О_в – величина обсягу випуску;

Н_ав – виробнича ставка амортизації.

Н_ав – визначається так: , (6.43)

Де - сумарний обсяг продукції, що випускається, за очікуваний період використання об'єкта. Цей метод використовується, наприклад, на автотранспорті, в гірничовидобувній промисловості.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів може розраховуватися прямолінійним і виробничим методами. Можуть також застосовуватися більш спрощені процедури разового нарахування амортизації по бібліотечних фондах і малоцінних необоротних активах.

Для визначення процесу розподілу вартості довгострокових активів протягом облікових періодів, у яких експлуатація приносить доход, в закордонній науковій літературі і практиці використовуються три терміни:

• знос (депресіація);

• витрачання;

• амортизація.

Знос – процес систематичного і раціонального розподілу вартості матеріальних довгострокових активів, крім природних ресурсів, протягом тих облікових процесів, коли вони використовувалися підприємством для одержання доходу.

Витрачання – процес систематичного і раціонального розподілу купівельної вартості природних ресурсів протягом тих облікових періодів, коли ці природні ресурси є джерелом доходів. Наприклад, треба знати витрачання ділянки лісу вартістю 53 тис. доларів. Розрахунковий період вирубки визначається по нормі 20 %. Тоді величина витрачання дорівнює: 53000 · 0,2=10600 доларів.

Амортизація – процес систематичного і раціонального розподілу купівельної вартості нематеріальних довгострокових активів протягом тих облікових періодів, коли ці активи сприяли одержанню доходу. Наприклад, амортизація патенту вартістю 8500 доларів і розрахунковим використанням 17 років дорівнює: 8500*1/17= 500 дол.

У США використовуються 4 основних методи нарахування зносу:

1. рівномірний(прямолінійний);

2. пропорційно випуску продукції;

3. пропорційно сумі цифр числа років експлуатації активів;

4. метод зменшення залишку.