6.2 Показники ефективності використання основних фондів

Ефективність використання основних фондів значною мірою визначає ефективність усього виробництва. Показники ефективності використання основних фондів (показники використання) поділяються на часткові і загальні. Часткові поділяються на показники екстенсивного й інтенсивного використання основних фондів. Показники екстенсивного використання дають оцінку використанню основних фондів у часі, а показники інтенсивного використання – в одиницю часу.

Показником екстенсивного використання основних фондів у загальному виді є коефіцієнт екстенсивного використання :

(6.1)

де , – відповідно фактичний і плановий фонди часу роботи основних фондів.

Ця величина повинна прагнути до одиниці. Чим більше Тф, тим більше час роботи устаткування і більше продукції випускається підприємством. Якщо вона має збут, то збільшується прибуток.

Як показник екстенсивного використання найчастіше застосовується коефіцієнт змінності устаткування. Існує декілька способів його розрахунку. Найбільш простим і часто застосовуваним є такий:

(6.2)

де n₁, n₂, n₃ – це кількість станко-змін, відпрацьованих обладнанням у першу, другу та третю зміни;;

n₀ – загальне число одиниць устаткування, встановленого в розглянутому підрозділі;

a_p – кількість робочих днів у періоді.

Більш точним буде спосіб розрахунку за часом роботи устаткування.

(6.3)

де T₁, T₂, T₃ – час, відпрацьований у першу, другу та третю зміни.

Тм – максимальний час, чи час роботи в найбільшу зміну. Відпрацьований час розраховується так:

(6.4)

де t_i – час роботи одиниці устаткування i-го виду за зміну;

n_i – кількість одиниць устаткування i-го виду;

a_p – кількість робочих днів у періоді.

Коефіцієнт змінності наближено може бути визначений по кількості робітників, які в середньому з’являлись на роботу за добу (N):

(6.5)

Основними напрямками підвищення є:

1. підвищення ;

2. збільшення частки діючого устаткування за рахунок зниження кількості невстановленого устаткування і більш швидкого освоєння устаткування;

3. зниження величини простоїв устаткування в ремонті за рахунок його спеціалізації і раціональної організації.

У свою чергу, Кзм можна збільшити за рахунок:

1. підвищення рівня спеціалізації і кооперування, що забезпечить ріст серійності і завантаження устаткування;

2. підвищення ритмічності роботи;

3. зниження простоїв, пов'язаних з поганим обслуговуванням і постачанням робочих місць;

4. ліквідація устаткування, що недостатньо використовується.

Показником інтенсивного використання устаткування є коефіцієнт інтенсивності використання ( ):

(6.6)

де , – фактична і максимальна продуктивність устаткування.

Кі повинен мати максимально можливе значення. Основними шляхами росту є:

1. застосування сучасної технології, машин і устаткування, впровадження швидкісних режимів роботи;

2. раціональне розташування устаткування, що дозволяє підвищити його кількість на тих же площах;

3. оптимізація виробничої програми відповідно до складу парку устаткування;

4. застосування заготовок, які максимально наближаються по конфігурації до готових деталей.

До загальних і узагальнюючих показників відносять: інтегральний коефіцієнт використання основних фондів, фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність, а іноді і коефіцієнт відновлення основних фондів.

Інтегральний коефіцієнт знаходиться як добуток коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання основних фондів:

, (6.7)

Найбільш важливим і застосовуваним показником є фондовіддача (F₀):

(6.8)

де – обсяг продукції, що випускається (товарної, валової або чистої);

- середньорічна вартість основних виробничих фондів. Вона розраховується як:

, (6.9)

де

Ф_п - вартість основних фондів на початок року;

∑Ф_вв - сумарна вартість фондів, що вводяться. Знак Σ означає, що фонди можуть вводитися чи вибувати в кілька етапів;

Т₁ - час роботи основних фондів, що вводяться;

Ф_вб - вартість основних фондів, що вибувають;

Т₂ - час бездіяльності фондів, що вибувають.

Фондовіддача може розраховуватися і по загальній вартості виробничих фондів.

Приклад. Вартість основних фондів на початок року 18 млн. грн. З 1.03 введено цех вартістю 1,2 млн. грн. З 1.09 введена технологічна лінія вартістю 0,3 млн. грн. 1.04 списано обладнання на суму 0,4 млн. грн. , з 1.10 ліквідований склад вартістю 0,5 млн. грн. Тоді:

Фондовіддача показує об’єм випуску продукції на одну гривню вартості основних фондів. Фондовіддача є одним з найважливіших показників використання основних фондів. У більшості випадків вона повинна мати більше значення. Однак слід мати на увазі, що цей показник характеризує ефективність використання тільки однієї частини ресурсів – основних фондів. Тобто можуть бути випадки коли більше значення ефективності використання усіх ресурсів забезпечується при меншому значенні Fо. В останні десятиріччя мало місце постійне зниження фондовіддачі. Це пов’язано з випередженням темпів зростання вартості основних фондів у порівнянні з темпами росту їх продуктивності.

Фондомісткість ( ) це величина зворотна до фондовіддачі:

, (6.10)

Вона показує витрати основних фондів на одну гривню продукції, що випускається.

Фондоозброєність ( ) розраховується як:

, (6.11)

де N – чисельність робітників або промислового-виробничого персоналу

Фондоозброєність зростає з розвитком НТП.

Підставляючи у формулу для визначення фондовіддачі значення Ф з останньої формули одержимо:

, (6.12)

де В – показник продуктивності праці (виробіток).

Фондовіддача може підвищуватись при умові, що зростання продуктивності праці випереджає ріст фондоозброєності.

В розвинутих країнах величина Fв досягає 50-70 тисяч доларів США.

Коефіцієнт оновлення основних фондів (Kо):

, (6.13)

де Ф_вв – вартість основних фондів, що вводяться в розглянутому періоді;

Ф_о – середньорічна вартість основних фондів.

Величина К_о в кінці 80-х років складала біля 2%. Ставилася задача досягнення величини К_о=10 - 12%. У розвинутих країнах в наукомістких галузях, де застосовуються сучасні технології, ця величина складає 30% і більше.

Фондовіддачу можна підвищити за рахунок збільшення активної частини основних фондів; зниження частки бездіяльного устаткування; поліпшення якості продукції; зниження простоїв, поліпшення організації виробництва і праці. Найбільшим резервом поліпшення фондовіддачі є підвищення коефіцієнта інтенсивного використання устаткування (його величина не перевищувала 40% навіть в періоди найбільшого завантаження виробничих потужностей).

Ефективність використання виробничих фондів підприємства оцінюється також показником рентабельності виробництва (Р_в):

, (6.14)

де П – балансовий прибуток підприємства;

Ф_осн – середньорічна вартість нормованих оборотних засобів.