4.8 Твори літератури і мистецтва

Творчість у духовній сфері виявляється в конкретних видах: література, театр, скульптура, хореографія, музика, архітектура, прикладне і декоративне мистецтво, цирк, художня фотографія, кіно, радіо, телебачення і т. д. У основі такої розмаїтості - всесвітньо-історична практика людства, що розвила естетичне почуття людини, його музикальність, художнє сприйняття, уміння насолоджуватися красотою.

Творчий процес у сфері літератури і мистецтва завершується в художньому творі, що створюється для певної аудиторії і надходить у споживання або безпосередньо (наприклад, виставка творів образотворчого мистецтва публічні бібліотеки, музеї з відкритим доступом для відвідувачів і т. п. ), або через систему товарно-грошових відношень, тобто через ринковий механізм купівлі-продажу.

Корисність художнього твору перебуває в його спроможності задовольняти і розвивати духовні потреби людини, робити його життєдіяльність все більш багатогранною і плідною. Кількісна сторона твору (кількість авторських аркушів у романі, монографії, актів у спектаклі, музичному творі і т. п. ) і його якісна сторона (складність розв'язуваної наукової задачі, рівень художньої майстерності, сила естетичного впливу і т. п. ) тісно пов'язані з інтелектуальними витратами на створення творчого продукту. І тільки за допомогою досить складної системи оцінок можливо зробити більш точну оцінку витрат інтелектуальної праці.

Розділ II

основи економіки виробництва

Глава 5 Удосконалення механізму управління промисловістю

5.1 Поняття галузевої структури народного господарства

Галузевий склад народного господарства, промисловості й інших галузей визначається особливостями національної системи статистики в кожній країні. У нашій країні традиційно виділяють галузі виробничої і невиробничої сфер. Галузі народного господарства виробничої сфери (галузі матеріального виробництва) включають: промисловість, сільське господарство, лісове господарство, водне господарство, вантажний транспорт, зв‘язок (по обслуговуванню підприємств в виробничій сфері), будівництво, торгівля і громадське харчування, матеріально – технічне постачання і збут, заготовки, інші види діяльності сфери матеріального виробництва. Торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут віднесені до матеріального виробництва через те, що в них переважають виробничі операції. Матеріальне виробництво, в свою чергу, підрозділяється згідно до традиційної класифікації на галузі, що виробляють засоби виробництва (перший підрозділ суспільного виробництва), та галузі, які виробляють предмети споживання (другий підрозділ). До галузей невиробничої сфери відносяться: житлово–комунальне господарство і побутове обслуговування населення; пасажирський транспорт; зв‘язок (по обслуговування організацій і невиробничої діяльності населення); охорона здоров‘я, фізкультура і соціальне забезпечення; освіта; культура і мистецтво; наука та наукове обслуговування; управління; суспільні організації. В розвинутих країнах питома вага зайнятих у матеріальному виробництві в останні десятиріччя безупинно зменшувалась. Така їх тенденція спостерігалась і в нашій країні: у 1960 р. вона становила 85,9%; у 1970 р. 80%; у 1980 р. – 76%; у 1985 р. – 74,9%; у 1989 р. – 73,6%. В останні роки спостерігалась та ж тенденція.

У міжнародній практиці перші спроби створення єдиної класифікації статистичної інформації відомі з середини 18 століття. Варіанти класифікації були розроблені у 1857, 1895, 1925 та 1938 рр. У 1948 р. статистична комісія ООН розробила класифікацію галузей економіки, яка і є основою сучасних класифікацій. Основними з них є “класифікації ООН” та “міжнародна стандартна класифікація видів діяльності (ISIC)” (1993 р.).

Класифікації ООН включають дев‘ять їх груп.

1. Галузева класифікація.

2. Секторна класифікація.

3. Класифікація благ і послуг споживчого призначення.

4. Класифікація урядових витрат.

5. Класифікація некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

6. Класифікація економічних операцій з благами і послугами.

7. Класифікація економічних операцій по розподілу.

8. Операції з фінансовими інструментами.

9. Класифікація майна.

Галузева класифікація ООН виділяє десять галузей:

1. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство.

2. Видобувна промисловість.

3. Виробництво електроенергії, газу і води.

4. Обробна промисловість.

5. Будівництво.

6. Послуги торгівлі, готелів, ресторанів.

7. Транспорт, складське господарство і телекомунікації.

8. Ділові послуги.

9. Суспільні, соціальні і особисті послуги (крім послуг адміністрації).

10. Послуги адміністрації.

Міжнародна стандартна класифікація видів діяльності складається із 17 розділів.

1. Сільське і лісове господарство, полювання.

2. Рибальство.

3. Видобувна промисловість (шахти і кар’єри).

4. Обробна промисловість.

5. Виробництво електроенергії, газу і води.

6. Будівництво.

7. Оптова і роздрібна торгівля, ремонт автомобілів, мотоциклів і домашньої техніки.

8. Готелі і ресторани.

9. Транспорт, складське господарство і комунікації.

10. Фінансові посередники.

11. Операції з нерухомістю, оренда і ділові послуги.

12. Центральна адміністрація і оборона, соціальне страхування і забезпечення.

13. Освіта.

14. Охорона здоров‘я і соціальні послуги.

15. Інші суспільні, колективні і особисті послуги.

16. Приватна домашня прислуга.

17. Екстериторіальні організації і товариства.

Перераховані розділи поділяються на 99 підрозділів, а ті діляться на 158 груп і 291 підгрупу.

Всі галузі народного господарства поділяються, в свою чергу, на окремі галузі. Розглянемо більш детально галузеву структуру промисловості.