3.5 Держава і інтелектуальна власність

Головною метою державного регулювання взаємовідносин у сфері інтелектуальної власності є ефективне рішення наступних взаємозалежних і взаємообумовлених комплексів задач:

• створення економічно вигідних національних умов розробки і використання об'єктів інтелектуальної власності;

• визначення суспільної корисності й економічної доцільності придбання і використання в країні закордонних творчих розробок;

• обмеження безконтрольного відтоку з країни економічно вагомих інтелектуальних розробок.

Будь-яка держава дуже уважно відноситься до сфери створення вітчизняними новаторами об'єктів інтелектуальної власності, використовуючи для цього різного роду форми і методи. Серед них як основні слід зазначити наступні:

а) створення і підтримка різних державних органів і організацій, що займаються питаннями інтелектуальної власності (наприклад, Державний комітет України з питань інтелектуальної власності - Держпатент України, Державний комітет по науці і техніці України, Державний інноваційний фонд, Національна Академія наук України і її інститути, патентні відомства і представництва і т.п. );

б) використання законотворчої діяльності Верховної ради України і законодавчої ініціативи виконавчих структур центральної і регіональної влади, спрямованої на розвиток і забезпечення нормальної роботи творчої сфери, правову охорону і захист її досягнень, економічне регулювання їхнього розподіли (тиражування, передача, продажі) як усередині країни, так і на міждержавному рівні;

в) сприяння створенню суспільних органів і організацій у сфері творчості - союз винахідників і раціоналізаторів, союз художників, композиторів, письменників, суспільні академії наук і т. п. ; введення в державну практику присвоєння почесних звань особо творчим особистостям - заслужений діяч науки і техніки, заслужений винахідник, заслужений раціоналізатор і ін. ; щорічне святкування в масштабах усієї країни дня науки, вченого, винахідника, раціоналізатора й ін. ;

г) бюджетна підтримка пріоритетних наукових напрямків, які в найбільшій мірі забезпечують темпи розвитку наукового прогресу в країні; використання вигідних природних умов; створення умов зменшення кількості товарів критичного імпорту, тобто товарів, які взагалі недоступні до виробництва в умовах даної країни або робляться в недостатній кількості для повного забезпечення національних потреб; сприятливому зміцненню незалежності країни, визнанню її досягнень світовим співтовариством і т. п. ;

д) підготовка і перепідготовка кваліфікованих кадрів для роботи у творчій сфері (створення відповідних інститутів, курсів перепідготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації, кружків творчості в середніх навчальних закладах, системі профосвіти, на промислових підприємствах, фірмах і в організаціях, проведення відповідних конкурсів творчих працівників і т. п. ).

Державне регулювання в сфері інтелектуальної діяльності може здійснюватися в різних формах і різних методах. Частіше всього воно полягає в наданні певних правових і економічних пільг, забезпеченні державного протекціонізму в розвитку окремих наукових напрямків. Наприклад, державна участь у процесі створення і використання винаходів може виражатися у вигляді практичної реалізації наступних часткових заходів:

а) податкові пільги (зниження податкових ставок) або повне звільнення від податків;

б) видача державного замовлення на розробку і постачання відповідної нової техніки, при виготовленні якої використовуються винаходи;

в) проведення гнучкого амортизаційної політики на державних підприємствах, що створює умови для більш швидкого відновлення окремих видів машин і устаткування, а значить і більш інтенсивного впровадження останніх досягнень науки і техніки як у країні, так і за рубежем;

г) здійснення майнових санкцій до юридичних і фізичних осіб, що порушують положення авторського і патентного права, що не дотримують графіків виплати винагород по ліцензійних угодах, що використовують методи несумлінної конкуренції і т. п. ;

д) використання системи матеріального і морального заохочення творчих особистостей, що домоглися істотних творчих успіхів, а також осіб, що активно сприяють ефективному протіканню творчого процесу і всі необхідні умови, що створюють для цього - вручення урядових нагород, присвоєння почесних звань, вручення різного роду премій і винагород, передбачення пенсійних пільг і т. п.

В даний час нормативні акти багатьох країн, що відбивають питання передачі і використання об'єктів інтелектуальної власності, характеризуються наступними загальними рисами:

• держава бере на себе право визначення корисності запропонованих для придбання за рубежем творчих розробок;

• держава бере участь у вирішенні всіх питань, що стосуються передачі і використання творчих продуктів;

• держава визначає правила і порядок обов'язкової реєстрації угод і одержання згоди на це відповідних компетентних органів, що перевіряють угоди з економічної, правової, технологічної, екологічної, соціальної і політичної точок зору з метою оцінки дійсної корисності запропонованого продукту стосовно до процесів поступального розвитку країни.