26.5 Складові елементи системи товарообігу й витрати на її функціонування

Після вибору й обґрунтування каналу розподілу перед підприємством виникає не менш важлива і складна задача по раціональній організації руху товарів від виробника до споживача продукції.

Товарорух – це діяльність промислового підприємства по плануванню практичної реалізації та контролю над фізичним переміщенням готових виробів від місця їхнього виготовлення до місця експлуатації з метою задоволення потреб запитів і побажань споживачів і забезпечення госпрозрахункових принципів роботи виробників.

У процесі товарообігу підприємство організує збереження, вантажну (транспортну) обробку й переміщення товарів таким чином, щоб вони виявилися доступними для посередників і кінцевих споживачів у потрібний час і в потрібному місці.

Процес організації товарообігу складається з ряду етапів.

1. Процедура обробки замовлень. Товарорух починається з моменту одержання замовлення від споживача. Відділ замовлень готує рахунки-фактури й розсилає їх по різних підрозділах підприємства для проведення відповідних дій. І споживач, і виробник зацікавлені в тому, щоб усі дії проводилися швидко й максимально точно. Для прискорення циклу «прийняття замовлення – відвантаження товару – оформлення рахунку» доцільно використовувати комп'ютер. Наприклад, корпорація «Дженерал електрик» (США) має систему на основі ЕОМ, що по одержанню замовлення перевіряє кредитоспроможність потенційного споживача, наявність або відсутність на складі необхідних йому виробів. Комп'ютерний пристрій видає наказ на відвантаження, оформляє рахунок замовнику, вносить корективи в облікові дані товарних запасів, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, сповіщає торгового представника про те, що його замовлення виконане і знаходиться в дорозі. На всю процедуру витрачається менше 15 секунд.

Цикли виробництва і споживання промислових товарів, як правило, не збігаються між собою за часом, тому виникає проблема збереження готових виробів до моменту їх реалізації. Підприємство повинно вирішити питання про необхідну кількість складів і їхнє територіальне розташування. Чим більше складів і чим ближче вони розташовані до споживача, тим швидше відбувається реалізація. Проблема витрат, пов'язаних з кількістю складів, повинна погоджуватися із забезпеченням визначеного рівня фірмового обслуговування споживачів рівнем сервісу.

2. Вибір місця збереження запасів у системі складування

Ряд промислових підприємств частину своєї продукції зберігають безпосередньо на підприємстві або поруч із ним, іншу – на складах інших територій. Це можуть бути власні склади й орендовані приміщення. У першому випадку ступінь контролю за товарорухом вищий, однак, при цьому значним чином зростають і капітальні вкладення. Крім того, підприємство в цих умовах не може реагувати досить гнучко, якщо виникає необхідність змінити місце збереження продукції.

3. Розробка системи управління запасами. Задоволеність споживачів діями збутової служби виробника багато в чому залежить від рівня товарно-матеріальних запасів. Збутовики зацікавлені в негайному виконанні всіх замовлень споживачів. Однак постійно підтримувати високі запаси продукції для підприємства неефективно. Природно, що з підвищення рівня фірмового обслуговування, витрати промислового підприємства по підтримці товарно-матеріальних запасів стрімко ростуть. Збільшення обсягів запасів необхідно строго обґрунтувати, визначивши чи в достатній мірі зростуть обсяги збуту і рівень прибутків, щоб виправдати збільшення витрат підприємства на створення підвищених розмірів товарних запасів.

4. Транспортування продукції споживачу. Від вибору виду транспорту багато в чому залежить рівень цін на вироби, своєчасність постачання, стан виробів у момент прибуття їх до місця призначення (до споживача). У комплексі все це позначається на ступені задоволення потреб, побажань і запитів споживачів. При відвантаженні товарів промислового призначення найчастіше користаються п'ятьма найбільш розвинутими й тому найбільш часто застосовуваними видами транспорту: залізничним, водяним, автомобільним, трубопровідним і повітряним. Вибираючи засіб доставки конкретного виробу до споживача, виробники і посередники враховують найрізноманітніші фактори. У табл. 6 усі види транспорту ранжировані по пріоритетності з погляду цільових задач.

Якщо відправника цікавить швидкість, він вибирає між повітряним і автомобільним транспортом, якщо мінімальні витрати то між водяним і трубопровідним. Природно, що підприємство може одночасно використовувати кілька видів транспортних засобів, однак вибір їх далеко не однозначний, як це може показатися на перший погляд. Наприклад, використання залізничного транспорту замість повітряного дозволяє знизити транспортні витрати підприємства, але через меншу швидкість оборотний капітал при цьому виявляється значно довшим, відбувається затримка платежів з боку споживачів, частина споживачів може звернутися до конкуруючого підприємства, терміни доставки продукції в який менші. У повітряного транспорту є ще ряд переваг, що у сумі робить використання залізничного транспорту економічно менш вигідним.

Таблиця 26.2

Фактор ранжирування	Вид транспорту
	Залізнич-ний	Водний	Автомо-більний	Трубоп-ровідний	Повіт-ряний
Швидкість доставки	3	4	2	5	1
Частота відправлень (за планом у добу)	4	5	2	1	3
Надійність (дотримання графіка доставки)	3	4	2	1	5
Перевізна здатність (пристосованість до різних вантажів)	2	1	3	5	4
Ступінь територіального охоплення споживачів	2	4	1	5	3
Вартість перевезення	3	1	4	2	5

Примітка: Найбільш високий ранг відповідає показнику 1.

При дослідженні витрат, пов'язаних із процесом товарообігу, принципове значення має обґрунтована їхня класифікація. Витрати доцільно групувати відповідно до основних функцій цього процесу:

• управління збутовою діяльністю;

• вивіз готової продукції на склад (внутрішньозаводське переміщення);

• створення товарних запасів і підготовка продукції для постачання відповідним споживачам;

• доставка готової продукції на станцію (пристань, аеропорт) відправлення і її відвантаження в відповідності до базисних умов);

• післяпродажне фірмове обслуговування виробів у споживача.

Зміст кожної з зазначених функцій і цільове призначення пов'язаних з нею витрат наведені в табл. 26.3.

Таблиця 26.3

Функція	Зміст функції	Витрати на виконання функції	Виконавець
Управління збутом	Планування збуту, забезпечення реалізації планів збуту	Витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу служб, що здійснюють збутову діяльність, відрядження, рекламу, діловодство	Відділи збуту, юридичний, конструкторський, технічного контролю, транспортний, фінансовий, бухгалтерія
Доставка готової продукції на склад (внутрішньозаводське переміщення вантажів)	Навантаження на транспортні засоби, доставка на склад готової продукції, розвантаження	Витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, доставку, утримання і експлуатацію власних механізмів, транспортні послуги сторонніх організацій	Транспортний відділ, виробничі цехи, склади готової продукції
Утворення і утримання товарних запасів	Збереження, підготовка до збуту (упакування, маркірування) і відпустка (відвантаження) виробів споживачам	Витрати, зв'язані з платою за оборотні кошти в запасах і основні фонди складів, збереженням, упакуванням, втратами при збереженні й іммобілізації засобів	Склад готової продукції, тарна ділянка, відділ збуту
Доставка готової продукції до місця відправлення споживача	Вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування	Витрати на транспортування і виконання всіх пунктів базисних умов постачання виробів споживачу, що звільняють останнього від ризику і усіх витрат по доставці товарів до пункту, позначеного словом «франко» (наприклад, «франко-станція відправлення»)	Транспортний відділ, спеціалізовані транспортні підприємства, склад готової продукції, відділи збуту, фінансовий, технічного контролю
Післяпродажне фірмове обслуговування	Монтаж, установка, налагодження, профілактика, ремонт, технічне обслуговування	Витрати на утримання персоналу служби сервісу, відрядження, на матеріали і запасні частини, обмін інформацією	Відділи збуту, технічного контролю, зовнішньої кооперації, матеріально-технічного забезпечення, виробничі і сервісні підрозділи

Для вибору найкращого варіанту системи руху товарів і контролю ефективності збутової служби рекомендується використовувати формулу витрат товарообігу:

І = Тр + Сс + Vc + Дз  min, (26.1),

де І – загальні витрати, зв'язані з рухом товару, Тр – транспортні витрати, Сс – постійні складські витрати, Vс – перемінні складські витрати, Дз – дефіцит запасів.

Досягнення мінімальних витрат товарообігу багато в чому залежить від способів транспортування і виду транспорту, кількості проміжних ланок системи руху товарів, розташування й обсягу складів, стратегії управління запасами і т.п. Тому при розробці ефективних систем товарообігу багатоваріантність розглянутих пропозицій є обов'язковою.