23.2 Показники абсолютної і порівняльної економічної ефективності

Вони розраховуються для різних рівнів керування у вигляді коефіцієнтів або показників абсолютної економічної ефективності.

Для рівня всього народного господарства, коефіцієнт економічної ефективності розраховується у вигляді:

_{, (23.2)}

де

ΔД – приріст національного доходу;

К – капітальні вкладення у виробничі фонди, які спричинили цей приріст

Критерієм при цьому буде нерівність Э ≥ Е_а,

тут Е_а – норматив абсолютної економічної ефективності.

Згідно існуючій методиці на рівні народного господарства Е_анх = 0,14; на рівні промисловості Е_ап = 0,16; на рівні сільського господарства Е_асг = 0,07 та ін. застосовується диференційний підхід.

На рівні галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, окремим техніко-економічним проблемам коефіцієнт ефективності може розраховуватися у вигляді:

_{, (23.3)}

де

∆ЧП – приріст чистої продукції.

Критерій ефективності Э_ЧП Е_ЧП – розраховується для кожного конкретного продукту.

На рівні підгалузей, видів виробництв, комплексним програмам розвитку матеріального виробництва коефіцієнт абсолютної економічної ефективності:

_{, (23.4)}

де

∆ЧП_(Н) – приріст нормативної чистої продукції;

Критерій ефективності: Э_ЧП Е_ЧП(Н);

Е_ЧП(Н) – норматив абсолютної ефективності для даного рівня, який встановлюється для кожного конкретного випадку окремо.

Для окремих підприємств в умовах реальної економіки як коефіцієнт абсолютної ефективності може використовуватися рентабельність:

_{, (23.5)}

Критерій ефективності: Э_П Е_П.

Для підприємств, що будуються, інших об'єктах і окремих заходах коефіцієнт абсолютної ефективності розраховується також у вигляді рентабельності:

_{, (23.6)}

де

Ц – річний об’єм продажу;

С – собівартість річного випуску

Для збиткових підприємств коефіцієнт ефективності розраховується так:

_{, (23.7)}

де

С_1, С₂ – собівартість у базовому та новому варіантах відповідно;

С₁ - С₂ – зниження собівартості продукції.

Аналогічно розраховуються показники абсолютної ефективності по фондах на рівні народного господарства;

_{Эф = Д/Ф, (23.8)}

де

Д – абсолютна величина;

Ф – вартість виробничих фондів.

В умовах реальної економіки для підприємств коефіцієнт абсолютної ефективності розраховується у вигляді рентабельності:

_{Эф = ЧП/Ф, (23.9)}

У деяких випадках як показник абсолютної ефективності використовують фондовіддачу.

До показників порівняльної економічної ефективності відносять: приведені витрати; розрахунковий термін окупаємості; коефіцієнт порівняльної економічної ефективності.

Показник приведених витрат для умов ринку можна знайти як:

_{З = С + r  К, (23.10)}

де r - ставка банківського відсотка.

Його складові можуть розраховуватися по кожному виробу окремо та на річний випуск.

Економічний зміст складових З, С і К – залежність від того, у якій сфері розглядається виріб (виробництво чи експлуатація).

У виробництві С – це собівартість (повна або ж технологічна), К – це питома фондоємкість (вартість виробничих фондів у розрахунку на один виріб), якщо розглядається один виріб або вартість виробничих фондів (якщо розглядається річний випуск виробів).

Показник розрахункового строку окупності.

Розрахунковий строк окупності додаткових капітальних вкладень економією поточних витрат у загальному вигляді визначається так:

_{, (23.11)}

Критерій на підставі цього показника має вигляд:

_{, (23.12)}

де

С_1, С₂ – поточні витрати по 1-му та 2-му варіанту;

К_1, К₂ – капітальні витрати відповідно.

Цей показник відрізняється від показника сроку окупності фінансових вкладень, який має бути мінімальним з можливих варіантів. Правильним же засобом застосування розрахункового строку окупності Т_р є метод попарного порівняння варіантів за таким алгоритмом:

1. усі варіанти капітальних вкладень розташовуються у порядку їх зростання від мінімального значення до максимального.

2. в першому розрахунку по формулі (Тр) на місце К2 ставиться друге по величині значення ряду з п.1. Якщо отримане значення Тр Тн=6,67 років, то кращим у розрахунку буде більш капіталоємкий варіант. В іншому випадку (Тр > Тн) кращим буде менш капіталоємкий варіант 1.

3. у другому розрахунку по формулі (Тр) на місце К2 ставиться 3-е по величині значення ряду, а на місце К1 краще значення з попереднього розрахунку і т. д. Кращий варіант з останнього розрахунку й буде кращим варіантом усього ряду.

Поточні витрати (С) беруться ті, які відповідають індексу капітальних вкладень.

Приклад:

Вибрати краще значення варіанту капітальних вкладень по виготовленню нового виробу, якщо К₁=4000грн, К₂=3000грн, К₃=2000грн, С₁=150грн, С₂=400грн, С₃=500грн.

Розташуємо варіанти капітальних вкладень у порядку їх зростання:

1. К₃=2000, С₃=500

2. К₂=3000, С₂=400

3. К₁=4000, С₁=150

Здійснюємо розрахунок за формулою (Т_р):

Кращим буде варіант К₃, який приймаємо для другого розрахунку.

Визначимо Т_P3-1:

Кращим варіантом у цьому розрахунку і кращим варівантом взагалі буде більш капіталомісткий варіант К₃

Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності знаходиться як:

_{, (23.13)}

Засіб застосування протилежний розрахунковому сроку окупаємості.