21.2 Методи оцінки рівня конкурентоспроможності нової техніки

Оцінка конкурентоспроможності нових виробів проводиться на основі співставлення її технічних, якісних, експлуатаційних, економічних, естетичних, ергономічних та інших параметрів с параметрами базової техніки або техніки-еталона.

Найчастіше на практиці використовуються два основних методи оцінки конкурентоспроможності нової техніки - диференційний та комплексний.

Диференційний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності інноваційної техніки або наявність в неї недоліків в порівнянні з технікою-еталоном. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу інноваційного виробу, особливо при його співставленні з гіпотетичним (передбачуваним, можливим) зразком. Разом з тим, цей метод не врахувує вплив на вибір споживача нової техніки вагомості кожного з вибраних показників (параметрів).

Диференційний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на співставленні одиничних параметрів розроблюємої та базової техніки. В результаті такої оцінки встановлюється наступне:

а) чи досягнуто рівня параметрів базової техніки;

б) по яким параметрам цей рівень досягти не вдалося;

в) які з параметрів в найбільшій мірі відрізняються від базових.

Якщо за базу оцінки прийняти величину певного параметра, розрахунок одиничного показника (q_i) нової техніки слід проводити по одній з наступних формул:

q_i = _i / _io 100 % (21.2)

q_i = _io / _i  100 % (21.3)

де

i = 1, 2, 3,....., n,

_i - значення і-го параметра техніки, що розроблюється;

_io - значення і-го параметра базової техніки;

n - кількість функціонально-технічних показників, що розглядаються.

З формул (21.2) та (21.3) для розрахунків вибирається та, по якій можливо визначити покращання одиничного показника конкурентоспроможності. Наприклад, якщо збільшення показника є позитивним явищем (продуктивність праці, потужність, коефіцієнт корисної дії та ін. ), - використовується формула (21.2). Якщо ж позитивним явищем є зменшення показника, що аналізується (трудомісткість, утрата потужності, рівень шуму та ін. ), - використовується формула (21.3).

При оцінці по нормативним параметрам одиничний показник конкурентоспроможності інноваційної техніки може прийняти тільки два можливих значення - 0 або 1. Якщо значення показника, що аналізується, відповідає обов’язковій нормі або вимогам стандарту, - показник приймається рівним 1; якщо ж значення показника нової техніки в норму або значення стандарту не вкладається, то тоді рівень її конкурентоспроможності по цьому показнику дорівнює 0.

Якщо значення показників базової техніки встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями або договорами, розрахункові значення показника конкурентоспроможності встановлюється в межах одиниці або більше неї.

Якщо за базу оцінки прийняти зразок відповідної техніки, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться також по формулам (21.2) та (21.3).

Цілий ряд показників інноваційних товарів не мають свого кількісного відтворення (комфорт, зовнішній вигляд, імідж, сучасність, ринкові характеристики, експлуатаційні зручності та ін. ). Для позбавлення від цієї незручності кількісне відтворення таких показників (наприклад, в балах) проводиться експертним методом.

Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності, на відміну від диференційного методу, оснований на використанні групових, інтегральних та змішаних показників або на співставленні показників одиничних корисних ефектів техніки-еталона і техніки, що розробляється.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності по нормативно-правовим параметрам (J_нп) проводиться по наступній формулі:

J_нп = q_н1 q_н2 q_н3......q_m, (21.4)

де

q_ні - одиничний показник конкурентоспроможності по і-му нормативному параметру; розраховується по формулі (21.2) або (21.3);

m - кількість нормативних показників.

Якщо хоча б один з одиничних показників конкурентоспроможності дорівнює нулю, тобто нова техніка по якомусь параметру не відповідає обов’язковій нормі, то груповий показник також дорівнює нулю, що говорить про неконкурентоспроможність даної техніки в порівнянні з технікою-еталоном.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності по техніко-економічним показникам J_тп (за виключенням нормативних) проводиться з використанням наступної формули:

J_тп = q_т1 _т1 + q_т2 _т2 + q_т3 _т3 +...... + q_тк _тк, (21.5)

де

q_ті - одиничний показник конкурентспроможності по і-му технічному параметру;

_ті - вага і-го показника (параметра) в загальному наборі з “к” технічних показників, які характеризують потребу в даному виробі.

Як правило, при проведенні розрахунків слід дотримуватися наступної умови:

_т1 + _т2 + _т3 +...+ _ті +...+ _тк = 1 (21.6)

Отриманий груповий показник конкурентоспроможності J_тп характеризує ступінь відповідності інноваційних виробів наявній потребі по всьому набору технічних показників. Причому, чим більше значення показника J_тп, тим повніше задовольняються запити споживачів нової техніки, тим кращі її конкурентні позиції на ринку.

При бажанні більш точно оцінити рівень конкурентоспроможності даного виробу обов’язково треба альтернативні варіанти техніки, що порівнюються, розглянути при виконанні умов їх порівняння. При відмінностях порівнювальних варіантів по сукупності “n” показників (параметрів) розраховується загальний показник приведення до тотожного ефекту. Таким показником (коефіцієнтом) при наближених розрахунках ефективності може бути показник технічного рівня, значення якого визначається по формулі (21.5).

При цьому різниця показників порівнювальних варіантів техніки находить своє відтворення в розрахунках:

• додаткових витрат в виробництві;

• річних експлуатаційних витрат;

• додаткових капітальних вкладень споживача базового варіанта техніки.

В тому випадку, якщо нова техніка представляє собою комплектуючі елементи для техніки більш високого рівня ієрархії, то її технічний рівень J_тр повинен бути узгоджений з часткою впливу на кінцевий результат функціонування техніки більш високого рівня за допомогою коефіцієнту К_в, значення якого коливається в межах від 0 до 1. Наприклад, для радіоелектронної техніки цей коефіцієнт може бути прийнято в межах 0,15. . . 0,25.

З урахуванням цього положення значення J_тп тепер слід знаходити по наступній формулі:

J_тп = J_тп (1 + К_в). (21.7)

Розрахунок групового показника по економічним параметрам проводиться на основі визначення повних витрат споживача на придбання та експлуатацію нової техніки на протязі всього терміну служби, значення якого для виробів промислового призначення рекомендується прийняти на рівні амортизаційного періоду. Для виробів споживчого призначення оцінка терміну служби проводиться на основі даних про фактичні терміни служби аналогічних виробів, а також про швидкість морального старіння техніки цього виду.

Інтегральний показник конкурентоспроможності нової техніки J_ по відношенню до техніки-еталону визначається за допомогою наступної формули:

J_ = J_нп J_тп J_еп, (21.8)

де

J_нп, J_тп, J_еп - відповідно групові показники конкурентоспроможності по нормативно-правовим, техніко-економчним та комерційним параметрам.

Оптимальні шляхи підвищення конкурентоспроможності нової техніки забезпечують найбільш раціональне цільове використання інвестиційних ресурсів, виконання заходів по оптимізації витрат при створенні нової техніки і створення умов для ефективного функціонування цивілізованого ринку.

Всі групи чинників безпосередньо впливають на конкурентоспроможність продукції (послуг), але їх аналітична оцінка досить складна, а часто і просто неможлива. Тому для прогнозування конкурентоспроможності продукції доцільно використовувати експертні методи. Можливі різні постановки питань, що адресуються експертам. Можна поставити перед експертами питання: “Як Ви вважаєте, яка перевага J_ні даного оцінюваного товару перед його конкретним i-м аналогом - конкурентом на даному ринку в розглянутий період? ”. Кожний експерт дасть чисельну оцінку розміру J_ні. Середні значення отриманих оцінок й визначена відомими експертними методами узгодженість думок експертів може дати усереднену відповідь на поставлене питання. Питання можна повторити щодо будь-які іншої пари товарів і наприкінці одержати значення переваги оцінюваної продукції щодо кожного з її аналогів.

Можна питання поставити інакше і простіше для експертів: “Якому з двох товарів Ви віддасте перевагу, роблячи покупку на даному ринку в розглянутий період, - оцінюваному товару або його i-му аналогу-конкуренту? ”.

В обох випадках можна за допомогою статистичних методів обробити результати відповідей експертів і одержати погоджені експертні оцінки значення J_ні переваги оцінюваного товару (продукції або послуги) щодо кожного i-го його аналога.

Знайдені тим або іншим способом значення переваги J_н товарів дозволяють обчислити апріорні оцінки очікуваної частки продажів на розглянутому ринку оцінюваної продукції і її аналогів:

J_н = 1 /  1 +  (1 - J_ні) / J_ні  , (21.9)

Всі зазначені величини визначаються для даного ринку в розглянутий період. Наприклад, нехай на ринку є три товари-конкуренти, що займають по обсягу продажів відповідно 20, 30, і 50% місткості ринку, тобто їхні обсяги продаж відносяться як 2:3:5, а частки продаж складають: J₁ = 0,2; J₂ = 0,3; J₃=0,5. На ринок поставляється нова (оцінювана) продукція. Для прогнозування її конкурентоспроможності був проведений експертний опит групи експертів із 10 чоловік. Кожному експерту задавалося одне питання: “Якому з двох товарів Ви віддасте перевагу, роблячи покупку на даному ринку в розглянутий період - оцінюваному або його конкуренту? ” Це питання задавалося кожному експерту тричі - для порівняння оцінюваної продукції з кожним із конкурентів. У результаті опиту з'ясувалося, що при порівнянні з першим аналогом оцінюваному товару віддали перевагу 5 експертів, при порівнянні з другим - 8, а при порівнянні з третім - 4. Вважаючи, що відношення n / 10 (n - число експертів, що віддали превагу оцінюваній продукції) є апріорна оцінка переваги нової продукції щодо кожного і-го аналога-конкурента, знаходимо наступні оцінки:

J_н1 = 0,5; J_н2 = 0,8; J_н3 = 0,4.

Тепер по формулі (21.9) можна знайти апріорну (прогнозовану) оцінку очікуваної частки продажів нової продукції на даному ринку:

J_н = 1/{1 + 0,5/0,5 + 0,2/0,8 + 06/04} =

= 4 / {4+4+1+6} = 4/15 = 0,267

Обчислення, виконані по цій формулі, показують, що місткість ринку з новим товаром можна прийняти кратною 15 одиницям, а обсяги продаж будуть співвідноситися як

J_н : J₁ : J₂ : J₃ = 4 : 4 : 1 : 6

Це значить, що очікувані частки продажів складуть: для нового товару 4/15; для конкурента №1 - 4/15; для конкурента №2 - 1/15; для конкурента №3 - 6/15, тобто поява нового товару на ринку веде до зміни співвідношень обсягу і частки продаж усіх товарів. Це пояснюється перерозподілом попиту на товари в зв'язку зі зміною їхньої переваги в нових умовах ринку.

Формула (21.9) дозволяє визначити позицію, яку займають товари на ринку, і в підсумку відбиває їх конкурентоспроможність в контексті даного визначення, що цілком узгоджується з прийнятим поняттям конкурентноздатності як спроможності протистояти конкурентам, займаючи й утримуючи певну позицію на конкретному ринку.

Отже, конкурентоспроможність (так само як перевага товарів) залежить від розглянутих вище чинників - техніко-економічних, комерційних, нормативно-правових. Визначити характер цієї залежності і висловити її кількісно важко, однак її наявність є стимулом для пошуку шляхів оцінки і підвищення конкурентоспроможності.

Українські товари ще не мають достатнього рівні конкурентоспроможності на світовому ринку. Зовоювати його - це стратегічна задача вітчизняної економіки. Сьогоднішній стан ринкових позицій продукції одного з грандів вітчизняного машинобудування - Кременчугского автомобільного заводу показано в таблице 21.1.

З таблиці 21.1 видно, що по своїх споживчих якостях українські автомобілісти поступаються своїм закордонним аналогам. Тільки за рахунок ціни інтегральний показник конкурентоспроможності вітчизняних виробів може перевершити відповідні показники

Таблиця 21. 1 - Розрахунок інтегрального індексу конкурентноздатності автомобілів самоскидів

Найменування Показника	Базовий показник		КрАЗ-65055			МАЗ-5516			КамАЗ-6520			IVECO-260-30H
				J	Jі		J	Jі		J	Jі		J	Jі
Споживчі якості
Вантажопідіймальність, кг	20000	7	16000	0,80	5,60	20000	1,00	7,00	16000	0,80	5,60	16600	0,83	5,8
Споряджена маса, кг	13000	3	13000	0,68	2,05	13100	0,68	2,04	12700	0, 0	2,10	8900	1,00	3,0
Повна маса, кг			29000			33100			28700			25500
Потужність двигуна, л. с.	320	4	300	0,94	3,75	320	1,0	4,00	300	0,94	3,75	305	0,95	3,8
Питома потужність	11,96	6	10,34	0,86	5,19	9,67	0,81	4,85	10,45	0,87	5,24	11,96	1,00	6,0
Максимальна швидкість, км/ч	90	3	90	1,00	3,00	90	1,00	3,00	88	0,98	2,93	90	1,00	3,0
Об'єм платформи, м3	12	5	10	0,83	4,17	12	1,00	5,00	10,5	0,88	4,38	11	0,92	4,5
Ресурс, тис. км.	800	7	300	0,38	2,63	300	0,38	2,63	300	0,38	2,63	800	1,00	7,0
Наробіток на відмову, тис. км.	80	6	5	0,06	0,38	7	0,09	0,53	6	0,08	0,45	80	1,00	6,0
Дизайн і ергономіка, Бали	5	5	2	0,40	2,00	3	0,60	3,00	3	0,60	3,00	5	1,00	5,0
Сума, Jіт					28,7			30,1			31,9			45,1
Цінові показники
Покупка, $	45400	3	45400	1,00	3,00	57800	1,27	3,82	68400	1,51	4,52	106300	2,34	7,0
Експлуатаційні витрати, бали	1	2	1	1,00	2,00	1	1,00	2,00	1	1,00	2,00	1	1,00	2,0
Витрати на ремонт, бали	1	1	1	1,00	1,00	1	1,00	1,00	1	1,00	1,00	1	1,00	1,0
Сума, Jіц					6,00			6,82			7,52			10,0
Інтегральний індекс конку-рентноздатності виробу, J					4,79			4,42			4,25			4,41

Примітки. 1. Базовий показник - найкращий із показників порівнюваних моделей.

2. У таблиці прийняті наступні умовні позначення: (- коефіцієнт вагомості кожного з розглянутих показників; J - співвідношення базового і фактичного показників; J_і - одиничний індекс конкурентноздатності виробу; J_іт, J_іц - групові індекси конкурентоспроможності порівнюваних виробів.

аналогів, що не відбиває прогресивних тенденцій у вітчизняному автомобілебудуванні.

Водночас, варто врахувати той факт, що коефіцієнти вагомості показників, що є стрижнем усіх розрахунків конкурентоспроможності, є суб’єктивною змінною, тому що кожний споживач самостійно встановлює для себе їхнє значення. У цілому ж аналіз споживчих і вартісних характеристик автомобілів КрАЗ і їхніх аналогів для країн СНД свідчить про посилення конкуренції на ринку збуту великовантажних автомобілів.

Слід зазначити, що методи оцінки рівня конкурентоспроможності продукції, які використовують вітчизняні товаровиробники, ще не досконалі і нагально потребують свого удосконалення. У приведеному прикладі (таблиця 21.1) у підсумку автомобілі КрАЗ мають кращі показники, але якщо не враховувати ціну - вони стають гіршими з аналогів. Такого роду перекоси, що допускає використовувана методика оцінки конкурентноздатності, не відбивають об'єктивне положення речей на ринку автомобілів. Крім того, у даній методиці цілком не враховані чисто ринкові чинники, такі як імідж, рекламна підтримка, розгалуженість збутової мережі, фірмовий сервіс і т. п. Складається враження, що дана методика спеціально створена для того, щоб виправдувати виробництво тих або інших товарів.