20.4 Управління інвестиційною діяльністю та джерела інвестицій

Ефективність інвестиційної діяльності значною мірою залежить від рівня та якості управління цими процесами. Необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності підприємства є розробка його інвестиційної стратегії.

Формування інвестиційної стратегії підприємства складається з таких етапів:

1. Визначення часових горизонтів формування інвестиційної стратегії, які залежать від галузевої приналежності підприємства, прогнозованого розвитку економіки в цілому та інвестиційного клімату, зокрема.

2. Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності, які можуть полягати у забезпеченні приросту капіталу, зростанні рівня прибутковості інвестицій, зміни технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень, зміни співвідношення між фінансовими та реальними інвестиціями.

3. Вибір найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності, які повинні перебувати в тісному взаємозв'язку із загальною стратегією підприємства (місією, загальними стратегічними цілями) і визначати цілі та принципи розподілу інвестиційних ресурсів на визначений період.

4. Оцінка розробленої інвестиційної стратегії, основними критеріями якої можуть виступати:

• економічні результати, одержані внаслідок реалізації інвестиційної стратегії;

• узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства та зовнішнім середовищем його функціонування;

• відповідність ресурсного потенціалу підприємства сформованій інвестиційній стратегії;

• прийнятність рівня ризику.

В управлінні інвестиційною діяльністю вагоме місце займає прийняття інвестиційних рішень. Їх головна мета – вибір напрямків інвестицій і джерела їх фінансування. Інвестиційні рішення ухвалюються власниками і менеджерами, так як інвестиції не можуть розглядатися в ізоляції від діяльності підприємства в цілому. Вони є частиною його економічної стратегії. Крім того, інвестиції повинні враховувати процеси, що відбуваються і в зовнішньому оточенні підприємства. Інвестиційні рішення враховують наступні аспекти діяльності підприємства: 1) стратегічне планування; 2) аналіз фінансової звітності; 3) виробничі процеси; 4) інформаційне забезпечення; 5) маркетинг.

Стратегічне планування як діяльність, направлена на майбутнє підприємства, багато в чому базується на прийнятті інвестиційних рішень для забезпечення узгодження довгострокових цілей з використанням наявних ресурсів по розвитку підприємства. Оцінка ефективності інвестиційних рішень, віддача від яких буде одержана в майбутньому досягається за допомогою фінансового аналізу.

Маркетинг не має безпосереднього зв'язку з інвестиціями. Але в той же час маркетингові дослідження, реклама і створення дилерській мережі припускають значні витрати з розрахунком на їх окупність в майбутньому періоді. Планування виробництва нерідко визначаються інвестиційними рішеннями, направленими на зміну виробничих можливостей підприємства.

Процес інвестування може здійснюватися від різних джерел, які не виключають одне одного і використовуються паралельно. Для отримання максимального ефекту необхідне раціональне об'єднання різних форм інвестицій, але при цьому треба враховувати зменшення мотивацій учасників інвестиційного процесу у разі збільшення їх кількості. Форми та джерела фінансування, які використовують на сьогодні в Україні, наведено в табл. 20.1. Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, які приймають рішення та здійснюють вкладення власних, позикових та залучених коштів в об'єкти інвестування. Суб'єктами можуть бути громадяни та юридичні особи України й іноземних країн, а також країни в особі їхнього уряду.

Таблиця 20.1 Форми та джерела фінансування інвестицій

Форма фінансування	Джерело фінансування
Власні фінансові ресурси	Прибуток Амортизаційні відрахування Внутрішні накопичення та збереження інвесторів і юридичних осіб
Залучені інвестиції	Від продажу акцій Благодійні внески Кошти холдингових та акціонерних компаній на безплатній основі
Інвестиційне асигнування	Державний бюджет Місцеві бюджети Позабюджетні фонди
Позикові кошти	Банківські кредити Державні кредити Облігаційні позики Кредити фондів та компаній
Лізингове фінансування	Фінансовий лізинг Оперативний лізинг Зворотний лізинг
Іноземні Інвестиції	Капітал іноземних юридичних та фізичних осіб
Міжнародні інвестиції	Кредити Всесвітнього банку Кредити Європейського банку реконструкції та розвитку Кошти міжнародних фондів, агентств та великих страхових компаній

Відправна точка процесу реального інвестування – пошук інвестиційного проекту. Благополуччя будь-якого підприємства залежить не тільки від його здатності знаходити вигідні інвестиційні можливості, скільки від уміння створювати їх. В економічній літературі зустрічається багато визначень поняття проекту, але універсальним вважається визначення, яке будується на методичних матеріалах Інституту економічного розвитку при Всесвітньому банку, відповідно до яких інвестиційний проект - це одноразова сукупність заходів, розроблених для досягнення певних цілей, однією з яких є одержання прибутку підприємства.

Проект має такі характерні ознаки: цілі проекту повинні бути досягнуті з одночасним виконанням технічних, економічних, екологічних та інших вимог; установлені строки початку та закінчення проекту; обмежені ресурси; окреслений ступінь унікальності проекту та умов його виконання.

Інвестиційні проекти діляться по типах, щоб застосовувати різні категорії відбору. Наприклад з точки зору цілей проекту можна виділити наступні:

а) заміна існуючих основних засобів;

б) розширення виробничих потужностей;

в) освоєння нового виду продукції або технологій, зміна позиції на товарному ринку і др.;

г) цілі, не пов'язані з фінансовими результатами діяльності підприємства (безпека, екологія і т. д.).

Тип проекту також визначають його масштабом, складністю та тривалістю. За масштабом проекти поділяються на малі (вартість до 10 мли дол. США), середні (10...50 млн дол.), великі (50...100 млн дол.) та надвеликі (понад 100 млн дол.).

З точки зору складності проекти поділяють на монопроекти, мультипроекти та мегапроекти. Монопроекти мають чітко обмежені ресурси, термін виконання і потребують для виконання єдиної проектної команди. Мультипроекти – це комплексні проекти, які складаються з декількох монопроектів і пов'язані в основному з розвитком підприємств, перетворенням їх у прибуткові організації. Мегапроекти складаються з декількох взаємопов'язаних моно- та мультипроектів, об'єднаних однією метою, ресурсами і терміном виконання. Мегапроекти мають макроекономічний характер, координуються державними, республіканськими та обласними рівнями управління.

За тривалістю проекти підрозділяють на короткострокові (до трьох років), середньострокові (3-5 років) та довгострокові (понад 5 років).

Кожний проект у своєму розвитку проходить різні стадії, які складають його життєвий цикл. Життєвий цикл проекту - це проміжок часу між початком проекту та його закінченням. Початком проекту може бути: початок реалізації проекту, момент зародження ідеї проекту, початок надходження інвестицій, створення проектної команди. Закінчення проекту визначається в разі: завершення робіт з його реалізації; досягнення проектом заданих результатів; припинення фінансування проекту та т. п. Життєвий цикл проекту складається з окремих фаз, які відрізняються витратами і тривалістю та використовуються для дослідження проблем фінансування проекту, прийняття рішень щодо капіталовкладень на його реалізацію. Через складність процесу реалізації проектів на практиці їх розподіл на фази може бути неоднаковим.

Розробляючи інвестиційні проекти, особливу увагу треба приділяти розробці їх концепції. На цьому етапі визначають кінцеві цілі проекту та шляхи їх досягнення, розглядаються альтернативні варіанти інвестиційних рішень. Світовий та вітчизняний досвід виконання проектів має достатньо прикладів того, що через нерозуміння важливості концептуальної фази весь проект виявлявся невдалим. Первинна оцінка проекту має важливе значення для ухвалення остаточного рішення про можливість його реалізації. Попередній відбір інвестиційних пропозицій на даному етапі базується в основному на якісній оцінці ключових параметрів життєздатності проекту, включаючи його фінансове забезпечення. Наприклад, пропозиція, яка абсолютно нерентабельна, технічно нездійсненна або не узгоджується із стратегічною метою підприємства, швидше за все буде знехтувана.

Основні етапи роботи над інвестиційним проектом передбачають:

• оцінку виробничого та фінансово-економічного стану підприємства;

• аналіз кон'юнктури інвестиційного ринку та формування на цій базі ідеї інвестиційного проекту;

• підготовку комерційних пропозицій, що потребує попереднього економічного обґрунтування, пошуку та проведення переговорів з інвестором;

• проведення з потенційним інвестором фінансового і техніко-економічного аналізів здійснення інвестиційного проекту та оцінки його ефективності;

• адаптація вітчизняних юридичних норм, бухгалтерської звітності та іншої проектної документації згідно з вимогами міжнародних стандартів; підготовка узгодженої з іноземним інвестором (якщо такий є) робочої документації;

• здійснення підготовчих робіт з узгодження проекту із центральними та місцевими органами влади;

• формування системи гарантій для інвестора з метою страхування вкладеного капіталу;

• підготовка контрактів (та інших комерційних документів) за міжнародними стандартами;

• процес реалізації інвестиційних проектів (розроблення проектної документації, закупки та поставки матеріальних ресурсів, забезпечення трудовими ресурсами, виконання робіт щодо реалізації проекту, здавання-приймання проекту та інш.).

Методи, вживані для аналізу інвестиційних проектів, дозволяють оцінити їх основні параметри кількісно (в грошовій формі). Модель ухвалення і здійснення інвестиційних рішень припускає, що саме на даній стадії формується остаточне рішення про те, будуть чи ні вкладені грошові кошти в проект. Подібне рішення ухвалюється за наслідками фінансового аналізу. Стадії фінансового аналізу і остаточного вибору включають наступні послідовні кроки:

1) підготовка на розгляд стандартної фінансової документації, тобто додання інвестиційній пропозиції офіційної форми;

2) класифікація та виділення проектів, які можуть бути схвалені з фінансових позицій (забезпечення прийнятної норми прибутку на вкладений капітал);

3) фінансовий аналіз представленої інформації та оцінка ефективності різних варіантів капітальних вкладень, а також зрівняння із встановленими критеріями відбору (рентабельність інвестицій повинна бути вище за депозитну ставку банківського відсотка або економічної рентабельності активів);

4) розгляд проекту з погляду бюджету підприємства на поточний і майбутній періоди. Питання про достатність засобів для фінансування проекту повинне бути вирішене до початку його здійснення;

5) остаточне рішення про схвалення проекту та розробка системи моніторингу ходом його реалізації.

Інформація, необхідна для фінансового аналізу, повинна бути детальнішою, ніж та, яка використовувалася при первинному відборі проектів. На ряду підприємств розроблені стандартні форми, які необхідно заповнити ініціатору проекту.