20.3 Особливості фінансових інвестицій

Основна мета здійснення фінансових інвестицій – забезпечення ефективної реалізації інвестиційної стратегії на фондовому ринку. При цьому взаємодіють інтереси емітента й інвестора. Інвестиційна стратегія підприємства емітента укладається в найбільш швидкому й вигідному розміщенні цінних паперів серед потенційних інвесторів для залучення додаткового капіталу. Інвестиційна стратегія підприємства-інвестора більше багатопланова. Так, прямий стратегічний інвестор прагне за допомогою фінансових інвестицій забезпечити безпосереднє керування об'єктом інвестування (придбання контрольного пакета акцій або іншої форми контрольної участі в статутному капіталі).

Портфельний інвестор – формує інвестиційний (фондовий) портфель для одержання доходів (дивідендів або відсотків) у результаті курсової вартості цінних паперів. Інвестиційний портфель – сукупність цінних паперів, які належать підприємству, з різним строком погашення, різною прибутковістю й ліквідності. При керуванні інвестиційним портфелем вирішуються завдання:

1. забезпечення у високих темпів економічного розвитку. Чим більше обсяг продажів і прибуток від фінансових інвестицій, тим більше темпи економічного росту;

2. максимізація прибутку (доходу) від інвестиційної діяльності. Критерієм є максимум чистого прибутку;

3. зменшення рівня інвестиційних ризиків. Оптимальне сполучення прибутковості й ризиків (отут ризики й доход - прямий зв'язок);

4. забезпечення достатньої ліквідності цінних паперів і відповідно до фінансовій стабільності й платоспроможності підприємства в процесі інвестиційної діяльності.

Переваги фінансових інвестицій у порівнянні з реальними інвестиціями наступні:

1. більше висока ліквідність і керованість безпосереднім власником через довірче керування;

2. можливість досягти необхідного рівня прибутковості при мінімізації ризику вкладень;

3. можливість створення вторинних фінансових резервів шляхом включення в портфель короткострокових цінних паперів, які можна швидко перетворювати в наявні кошти.

Серед недоліків фінансових інвестицій слід зазначити:

1. високий рівень ризику при вкладенні коштів в акції й облігації "молодих" і маловідомих середніх компаній (це поширюється й на доход і на інвестиційний капітал);

2. відсутність нерідко можливості реального впливу на прибутковість портфеля (якщо не враховувати можливість реінвестування капіталу в більше дохідні фінансові інвестиції), тому що їхня прибутковість формується на фондовому ринку;

3. недостатня інфляційна захищеність інвестиційного портфеля.

У зв'язку із цим для неінституціональних інвесторів доцільно здійснювати фінансові інвестиції як додаткові кошти доходу, якщо низька ефективність проектів реальних інвестицій, негативна кон'юнктура на ринку інвестиційних товарів і складно реалізувати ефективні реалізації інвестиційних проектів. Для інституціональних інвесторів (фінансові компанії, інвестиційні фонди, комерційні банки, страхові компанії) утворення ефективного й збалансованого портфеля цінних паперів - пріоритетне завдання.

Інвестиційні портфелі можуть складатися із цінних паперів одного виду або змінювати свій склад і структуру шляхом заміни одного виду фінансових інструментів іншими. З урахуванням видів цінних паперів (акцій, корпоративних облігацій, векселів і ін.) інвестор формує свій інвестиційний портфель, дотримуючи певного балансу між сформованими на фондовому ринку доходом і ризиком на певний період.

Існує класифікація інвестиційних портфелів:

Портфель росту - орієнтований на акції емітентів, які швидко збільшують вартість (ціну) на валютному ринку (акції нафтових компаній). Ціль - збільшення капіталу інвестора. Дивіденди отут невеликі, виплачуються розраховуючи на майбутній доход.

Портфель доходу - орієнтований на одержання високих поточних доходів (дивіденди та відсотки).

Портфель ризикового капіталу - складається з акцій молодих компаній агресивного типу зі швидким зростанням виробництва товарів (послуг) на основі нових технологій.

Портфель короткострокових цінних паперів - формується з високоліквідних фінансових інструментів, які можуть бути швидко реалізовані для одержання наявних коштів. Це фінансовий резерв акціонерних товариств.

Портфель довгострокових фінансових інструментів – з фіксованим доходом і орієнтований на приватні довгострокові облігації зі строком погашення більше 5 років.

Збалансований портфель – складається з безлічі цінних паперів з різними строками обігу. Ціль - забезпечити регулярність надходження доходів по різних цінних паперах.

Спеціалізований портфель – вкладення в спеціалізовані фінансові інструменти (муніципальні облігації, опціони, ф'ючерси).

Регіональні й галузеві портфелі - включають цінні папери регіонального характеру (муніципальні облігації) або цінні папери емітентів, що представляють різні галузі (енергетикові, чорну металургію й інш.).