20.2 Реальні інвестиції та капітальне будівництво

Реальні інвестиції головним чином безпосередньо задіяні у розвитку виробничо-підприємницької діяльності. Це підвищує їх пріоритет у питаннях розвитку конкретного підприємства, тому що реальні інвестиції –це вкладення коштів в реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні, необхідні для безпосередньої діяльності підприємства.

Реальні інвестиції в матеріальні активи здійснюються в основні та обігові засоби підприємства. Інвестиції в основні засоби використовують у таких напрямках: придбання нового обладнання та нових технологічних пристроїв, які забезпечують роботу обладнання, включаючи витрати на доставку, установку, запуск; модернізація діючого обладнання; будівництво, реконструкція споруд. Інвестиції в обігові засоби включають: вкладення в нові та додаткові запаси основних та допоміжних матеріалів; нові та додаткові запаси готової продукції; витрати на науково-дослідні роботи, які безпосередньо пов'язані з обладнанням і технологією; збільшення рахунків дебіторів.

Інвестиції в нематеріальні активи – це вкладення в інтелектуальну власність патенти, торгові марки, ноу-хау та інш.

Реальні інвестиції що направляються на придбання та відтворення основних фондів підприємства, відносяться до капітальних вкладень. До складу капітальних вкладень підприємства включаються витрати на:

• будівельно-монтажні роботи (будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання);

• придбання технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентарю, які включаються до складу основних фондів;

• проектно-пошукові роботи, технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, придбання земельних ділянок, ліцензій і патентів, інші витрати, пов'язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об’єкта.

Співвідношення між зазначеними основними їх складовими частинами формують технологічну структуру капітальних вкладень Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар, які створюють активну частину основних фондів.

Проявляється також тенденція збільшення питомої ваги витрат на технічне переоснащення та реконструкцію діючих підприємств. У цьому криються резерви підвищення ефективності використання капітальних вкладень, оскільки при будівництві нового підприємства майже половина їх іде на будівельно-монтажні роботи, що створює пасивну частину основних фондів.

Розглядаючи інвестиції як основу відтворення основних фондів, розрізняють валові й чисті інвестиції. Валові інвестиції являють собою загальний обсяг коштів, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва, реконструкцію, розширення й технічне переозброєння, підтримку діючих потужностей і на приріст оборотного капіталу. Чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшених на величину амортизаційних відрахувань в аналізованому періоді.

На макроекономічному рівні співвідношення чистих і валових інвестицій характеризує в остаточному підсумку співвідношення простого й розширеного відтворення основних фондів. Якщо чисті інвестиції становлять негативну величину, тобто сума валових інвестицій менше величини нарахованої амортизації, то це свідчить про зниження виробничого потенціалу, тому що не забезпечується навіть просте відтворення основного капіталу. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, тобто обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань, то поновлення основних фондів здійснюється на рівні простого відтворення.

Реалізація капітальних вкладень підприємства здійснюється у процесі капітального будівництва. Воно являє собою процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Капітальне будівництво може здійснюватись підрядним та господарським способом. Підрядний спосіб передбачає виконання будівельно-монтажних робіт постійно діючими спеціалізованими організаціями на основі підрядних договорів. При господарському способі будівництво ведеться самим підприємством. Роботи на об'єкті будівництва ведуться поряд із основною виробничою діяльністю власними силами та засобами. Підприємство-забудовник в цьому випадку одночасно виконує функції керівника будівництва і виконавця будівельно-монтажних робіт.

При будь-якому способі ведення будівельно-монтажних робіт визначається кошторисна вартість будівництва. Вона є ціною на спорудження об'єкта і розраховується згідно із встановленими цінами, тарифами, розцінками на будівельно-монтажні роботи. На основі кошторисної вартості об'єкта визначаються обсяги необхідних інвестицій. Доведення завдань плану кошторисного будівництва до безпосередніх виконавців здійснюється за допомогою титульних списків будівельно-монтажних робіт. У титульному списку зазначено: перелік об'єктів, включених у план капітального будівництва підприємства та їх потужність; строки будівництва та витрати на будівельно-монтажні роботи, інші дані.