Глава 20 інвестиції та інвестиційна діяльність підприємств
20.1 Сутність інвестиційної діяльності та види інвестицій
Інвестиційна діяльність підприємств являє собою одну з двох стадій їх виробничо-підприємницької діяльності. Головною метою інвестиційної діяльності є формування ефективного капіталу підприємства. Його ефективне використання – це головна мета другої стадії ВПД підприємства, його операційної діяльності.
Масштаби інвестиційної діяльності визначають темпи економічного розвитку як окремих підприємств так і суспільства і цілому. У цьому зв’язку стимулювання інвестиційної активності припускає глибокий аналіз факторів і спонукальних мотивів даного виду діяльності як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях. Досвід перетворення економіки України дає багато прикладів того, як зневага об’єктивними факторами, що формують інвестиційну активність, непослідовність дій на різних рівнях керування економікою замість збільшення обсягу інвестицій давали зворотний ефект.
Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії підприємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:
досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;
максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;
мінімізація інвестиційних ризиків;
забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
Існують різні варіанти інвестування розвитку підприємства, до яких можна віднести:
– використання власного капіталу для розвитку підприємства або бізнесу;
– інвестування нематеріальних активів-патентів, ноу-хау, договору пільгової оренди;
– модернізація або закупівля нового технологічного обладнання за рахунок кредиту або займу;
– створення спільного підприємства на основі стратегічного партнерства в розвитку виробництва;
– лізинг обладнання за рахунок власного капіталу;
організація емісії акцій відкритого акціонерного товариства та залучення цих кредитів до реалізації проекту розвитку підприємства;
розміщення частини вільного власного капіталу у високоліквідних, високоприбуткових паперах (наприклад, облігації внутрішнього займу уряду) та використання прибутку для інвестування розвитку виробництва;
санація підприємства та реструктуризація боргів.
Для здійснення інвестиційної діяльності використовуються інвестиції.
Термін «інвестиції» розповсюдився з німецького язику (нім. «Investition» від латинського слова «investio», що означає «одягаю, облачаю»). У найбільш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою наступного його збільшення. При цьому величина приросту повинна бути достатньою, щоб компенсувати інвесторові втрати у зв'язку з відмовою від їхнього споживання в поточному періоді.
Поняття «інвестиції», хоча в останні роки й міцно ввійшло в економічну практику, але інколи трактується в нас по-різному. В цьому разі краще спиратись на законодавче формулювання цього терміну. У Законі України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що «...інвестиціями є всі види майнових й інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери; спонукуване й нерухоме майно (будинку, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають із авторського права, досвід й інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних й інших знань» оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності».
З метою аналізу, планування, обліку та управління інвестиції класифікуються за рядом ознак. Основні різновиди інвестицій розділяються головним чином за двома ознаками: об’єкт інвестування та характер і напрямок вкладень. Класифікація інвестицій за вказаними ознаками представлена на рис. 20.1.
Ознака класифікації
Об’єкт
інвестування
Характер та
напрямок вкладень
Прямі
Рис. 20.1 - Поширена класифікація інвестицій
Реальні інвестиції – це вкладення капіталу у різні сфери народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних (будинки, споруди, обладнання, передавальні пристрої) і нематеріальних (технічна, технологічна, науково-практична документація, патенти, ліцензії, ноу-хау) активів підприємства. У складі реальних інвестицій часто виділяють інноваційні та інтелектуальні інвестиції, спрямовані відповідно на вкладення у нововведення або об'єкти інтелектуальної власності.
Фінансові інвестиції – це використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємствами. В умовах ринкової економіки найбільш поширеним видом фінансових інвестицій є купівля акцій з метою одержання доходу у вигляді дивідендів, хоча також використовується інвестування у спеціальні цільові банківські вклади, депозити та ін.
Під прямими інвестиціями варто розуміти особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування. Пряме інвестування здійснюють, як правило, інвестори, що мають досвід інвестиційної діяльності, володіють досить повною й достовірною інформацією про об'єкт інвестування, здатні на високому професійному рівні оцінити ризик вкладення, очікувану прибутковість інвестицій і т.д. Тобто, прямі інвестиції – це вкладення капіталу в певні об'єкти самим інвестором без участі фінансових посередників.
Ризикові інвестиції – це вкладення капіталу у так званий венчурний бізнес. До цієї сфери головним чином відноситься малі підприємства, які займаються інноваційною діяльністю. До ризикових інвестицій відносяться також вкладення в нові створенні підприємства.
Як прямі, так і ризикові інвестиції можуть бути по об’єкту вкладень реальні і фінансові.
Портфельні інвестиції формують сукупність («портфель») різних інвестиційних цінностей для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. В портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції, частіше всього) або різні інвестиційні цінності: акції, облігації, зберіг альні і депозитні сертифікати, залогові зобов’язання, страхові поліси та інш.
Ануїтет (від німецького слова «annuitet» – щорічна платня) – це вкладення на депозитні рахунки, в недержавний пенсійний фонд, загальні фонди банківського управління, у нерухомість. Ці інвестиції приносять доход вкладнику у вигляді фінансової ренти, яка представляє собою серію платежів в однаковій сумі через рівні інтервали часу на протязі визначного періоду. Вкладники цього різновиду інвестицій називаються рантьє.
При більш детальній класифікації інвестиції поділяють за ознаками періоду інвестування та формою власності. За першою з вказаних ознак виділяють: короткострокові інвестиції, які здійснюються на термін від декількох місяців до декількох років (близько 3 р.); середньострокові охоплюють термін 3-10 років; довгострокові інвестиції здійснюються на термін більш ніж 10 років.
По формах власності інвесторів виділяють державні, приватні, спільні й іноземні інвестиції. До державних інвестицій відносять вкладення капіталу, здійснювані центральними й регіональними державними органами за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних або позикових коштів. Приватні інвестиції – це вкладення капіталу підприємствами недержавної форми власності й громадянами. Під спільними інвестиціями розуміються вкладення капіталу суб'єктами підприємницької діяльності даної країни разом з такими суб'єктами інших країн. До іноземних інвестицій відносять вкладення капіталу в об'єкти інвестування даної країни іноземними громадянами, юридичними особами й державами.