Глава 18 Сучасна система створення і освоєння нової техніки

18.1 Роль нової техніки в розвитку економіки країни

Промислове виробництво є складною динамічною системою, що функціонує в умовах безупинної зміни її складових і під впливом постійно мінливих умов зовнішнього середовища.

Основним фактором підвищення ефективності суспільного виробництва на сучасному етапі є науково-технічний прогрес (НТП). Виходячи з розвитку науки і впровадженні її досягнень, НТП у матеріально-виробничій сфері проявляється в удосконалюванні знарядь, предметів праці і самого процесу праці з метою раціоналізації способів задоволення потреб суспільства. Сучасне виробництво, можна представити у виді трьох взаємозалежних підрозділів, що роблять відповідно: 1) знання про об'єкти виробництва; 2) моделі продуктів праці; 3) безпосередні продукти праці. У результаті взаємодії цих підрозділів і злиття наукових досліджень, дослідно-промислових розробок і процесів виготовлення в єдиний комплексний процес може бути здійснена необхідна підготовка виробництва і забезпечене його ефективне функціонування.

В міру розвитку виробництва безупинно розвиваються й удосконалюються не тільки методи і засоби праці, але і сам виробник, міняється його роль у виробничому процесі. Потреби інтенсивного розвитку і відновлення всіх елементів сучасного виробництва обумовлюють застосування таких методів і засобів праці, що дозволяють одержувати високоякісні продукти праці при найбільш ощадливій витраті матеріальних і трудових ресурсів. Саме з цих позицій і варто розглядати характерні риси розвитку сучасного виробництва і зміцнення його зв'язків з наукою.

Досягнення науки реалізуються в результаті виконання процесів створення й освоєння нової техніки (СОНТ). Ці процеси формують цикл «наука-техніка-виробництво».

Широкому, планомірному й ефективному використанню досягнень науки у виробництві — а саме виробництво є кінцевою і визначальною ланкою перетворення науки в продуктивну силу — передував тривалий історичний період розвитку науки незалежно від техніки і виробництва. Вважалося, що до кінця XIX століття такий вплив можна було взагалі заперечувати, тому що наука не вела за собою техніку, а скоріше техніка підштовхувала науку. Картину розвитку взаємодії науки з технікою і виробництвом можна представити як взаємодія двох організаційних систем. Перший етап взаємодії цих систем відноситься до періоду до початку ХХст. Він характеризується незалежним існуванням цих систем і малоощутимыми впливами. З початку XX ст. виробничий процес стає сферою застосування науки в більшій мірі. Цьому сприяло становлення матеріальної бази науки. Проведення наукових експериментів, узагальнення їхніх результатів значною мірою визначили успіхи наукових досліджень.

На другому етапі взаємодії розглянутих систем кожна з них випробує вплив іншої. Взаємодія їх на цьому етапі приводить до того, що забезпечується збільшення їхнього загального ефекту до величини більшої, ніж сума ефектів цих систем, якби вони діяли незалежно.

Третій етап взаємодії і взаємопроникнення двох систем характеризує сучасні тенденції науково-технічного прогресу. Наука більше проникає у виробництво, починає з'єднуватися з ним і стає самим динамічним і вирішальним фактором розвитку продуктивних сил. Сучасний етап науково-технічного прогресу характеризується бурхливим розвитком і взаємним проникненням науки, техніки і виробництва. Техніка, у результаті все зростаючої її складності, вимагає могутньої теоретичної бази. Використовуючи досягнення науки, виробництво поставляє їй технічні засоби для сучасних досліджень (унікальне устаткування, вимірювальні прилади, матеріали і т. п. ). Наука усе частіше здобуває інформацію зі сфери виробництва для більш глибокого розуміння явищ. У цілому це обумовлює необхідність формування і функціонування системи СОНТ. Ця система, керування нею й організація є в даний час основним фактором економічного розвитку і рівня життя суспільства.

Процес створення й освоєння нової техніки є одним з основних складових інноваційної діяльності, що визнана у світі як ведучий фактор розвитку економіки країни і підвищення її ефективності. В Україні прийнятий закон про інноваційну діяльність, що визначає стратегічний розвиток економіки країни на основі інноваційної складової.

Важливість проблеми розвитку економіки на основі освоєння нової продукції добре розуміють капіталістичні фірми. Прагнучи перемогти в міжнародній конкуренції в США збільшували витрати на дослідження і розробки в 4—5 разів у порівнянні з кожним попереднім десятиліттям починаючи з 1940 р. У 1940—1949 р. ці витрати склали 7,9 млрд. дол. , у 1950—1959 р. — 32,5 млрд. дол. (ріст у 4,1 рази), у 1960—1969 р. — 152,4 млрд. дол. (ріст у 4,7 рази в порівнянні з попереднім десятиліттям) і т. д. Це дозволяє на ранніх етапах проведення СОНТ здійснювати широкий фронт наукових досліджень і їхню інтенсифікацію. Значними техніко-економічними перевагами нової техніки визначається висока питома вага нової продукції в обробній промисловості США. Результати періодичних обстежень показують, що питома вага нової продукції в 35% компаній США складає 20—30%, а в 25% компаній він дорівнює 40—60% і більш. Під новою розуміється продукція, що не вироблялася чотири роки тому.

Здатність американських компаній швидко перетворювати потенційно придатні ідеї в кінцеву продукцію привела до відставання європейських фірм у такій швидко розвивається галузі, як електронна промисловість, на 5 у розробках, на 10 у виробництві, на 20 років — у розвитку місткості ринку.

По дослідженнях американських учених близько 90% росту продуктивності праці в США забезпечується головним чином за рахунок нових більш ефективних засобів і способів виробництва, а також використання більш кваліфікованої робочої сили. Тобто це головним чином результат активної інноваційної діяльності, широкої реалізації досягнень науково-технічного прогресу.

Під впливом конкуренції, а також постійно зростаючих суспільних і особистих потреб процес виробництва безупинно удосконалюється. Це породжує необхідність комплексного рішення задач наукового, технічного і виробничого характеру. Основні задачі розвитку економіки нашої країни на основі активізації процесів СОНТ зводяться до наступного.

В області наукових досліджень:

• подальший розвиток досліджень, що відкривають принципово нові шляхи і можливості для перетворення продуктивних сил країни, створення техніки і технології майбутнього;

• подальше удосконалювання форм зв'язку науки з виробництвом, прискорення впровадження наукових досягнень;

• удосконалювання організації і підвищення якості й ефективності праці науковців, посилення зацікавленості колективів і працівників наукових установ у підвищенні результативності їхньої діяльності;

• зміцнення матеріальної бази наукових, проектних і конструкторських організацій шляхом поліпшення їхньої оснащеності приладами, устаткуванням, матеріалами, засобами обчислювальної й організаційної техніки, а також розвитку науково-експериментальних підрозділів.

В області розвитку техніки:

• підвищення рівня якості продукції;

• послідовне здійснення переходу від створення і впровадження окремих машин і технологічних процесів до розробки, виробництву і масовому застосуванню високоефективних систем машин, устаткування, приладів і технологічних процесів, що забезпечують механізацію й автоматизацію всіх процесів виробництва, у тому числі допоміжних, транспортних і складських операцій, що дозволяють комплексно механізувати й автоматизувати весь технологічний цикл — від надходження сировини до відвантаження готової продукції;

• широке використання можливості по створенню і впровадженню переналагоджуваних технічних засобів, що дозволяють швидко освоювати виробництво нової продукції, а також по організації виробництва переналагоджуваних на різні розміри деталей комплексних автоматичних ліній для галузей із крупносерийным і масовим випуском виробів.

В області удосконалювання виробництва:

• збільшення випуску нових конкурентноздатних видів виробів, що відповідають сучасним вимогам;

• широке впровадження прогресивних технологічних процесів, передових методів організації праці і виробництва, що підвищують конкурентноздатність підприємств;

• здійснення комплексу заходів для інтенсифікації машинобудівного виробництва, поглибленню спеціалізації на основі стандартизації й уніфікації виробів, вузлів і деталей, типізації технологічних процесів;

• розвиток спеціалізованого виробництва продукції загальмашинобудівного застосування.