Розділ III

Економіка інноваційної діяльності

Глава 17 Сутність і склад інноваційного менеджементу

17.1 Загальні положення

Інноваційний менеджмент - порівняно нове поняття як для наукових так і для практичних працівників. Теорія нововведень виникнула на початку ХХ сторіччя в США і почала інтенсивно розвиватися тільки на початку 50-х років. У нашій країні протягом останніх 20-30 років також активно вивчалися різні питання, так чи інакше зв'язані з науково-технічним прогресом. У умовах діючого в той час господарського механізму підприємства не вели конкурентну боротьбу, практично не займалися питаннями збуту своєї продукції, на ставили перед собою задачу завоювання ринку або збільшення своєї ринкової частки. Підприємствам централізовано планувався план виробництва, план розвитку, план розробки і впровадження науково-технічних досягнень з метою підвищення ефективності виробництва. У таких умовах відсутність практичного інтересу в управлінського апарата до впровадження нововведень було цілком природною.

У умовах ринкової економіки, особливо в її розвитнуій формі, нові товари, нові технології, нові форми організації праці, виробництва і управління стають вирішальним чинником перемоги в конкурентній боротьбі за споживача, що і забезпечує лідерство в галузі і високі прибутки. Росту фірм, особливо малих і середніх, сприяє значною мірою комерційне використання нововведень.

У загальному понятті менеджмент визначається як процес планування, організації, приведення в дію і контроль організації з метою досягнення координації трудових і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного рішення поставлених задач. Це інтеграційний процес, за допомогою котрого професійно підготовлені фахівці формують організації й управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення. Процес менеджменту припускає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації, контролю праці співробітників організації для досягнення певних цілей. У цьому зв'язку, менеджмент можна також прямо зв'язувати з умінням досягати певних цілей, організовуючи працю, інтелект, мотиви поводження людей, що працюють в організації. Тому менеджмент можна розглядати як процес впливу на діяльність окремого працівника, групи, організації в цілому з метою досягнення найкращих результатів.

Особливе значення для рішення задач менеджменту в цілому має інноваційна діяльність організації у всіх сферах: у науці, виробництві, організації, комерційної діяльності і т. д. Уявлення про науково-технічний прогрес як про структурне і якісне удосконалювання продуктивних сил суспільства, пояснюється безупинним ростом і розвитком його потреб, визначає поняття інноваційного процесу як процесу створення, поширення і використання продуктів, що володіють науково-технічною новизною і задовольняють нові суспільні потреби. Інноваційний менеджмент містить в собі такі методи і прийоми керуючої системи, що створюють найбільш сприятливі умови для протікання інноваційного процесу.

Інноваційний менеджмент вивчає економічні, організаційно-управлінські і соціально-психологічні фактори, що впливають на інноваційні процеси, а також найбільш ефективні форми організації даних процесів. Інноваційні менеджмент - це галузь науки, що вивчає різні проблеми теорії і практики нововведень: формування нововведень, їхнє поширення, опір нововведенням, пристосування до них інноваційних організацій, виробітку інноваційних рішень і їхнє економічне обгрунтування. У практичному змісті інноваційний менеджмент являє собою сукупність способів, методів і форм управління інноваційним процесом, мета якого - створення, освоєння і поширення нововведень оптимальним шляхом, тобто шляхом найбільш раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Процес інноваційного менеджменту припускає виконання функцій планування, організації, мотивації, виконуючи які менеджери сприяють творчій діяльності працівників сфери виробництва. При цьому приймається до уваги стан внутрішнього середовища даної господарської системи: характер стратегії, фінансові, матеріальні і технічні ресурси, використання технології, специфіка самого науково-технічного прогресу як об'єкта управління.

Предметом інноваційного менеджменту є проблеми забезпечення техніко-економічного відновлення виробництва, а також зв'язані з ним проблеми інформаційного, фінансового й організаційно-економічного характеру. Об'єктом інноваційного менеджменту є конкретні нововведення, що відбуваються з метою швидкого пристосування виробничо-економічної системи до ринкових змін і зберігання нею гідного місця на ринку.

Найважливішими задачами інноваційного менеджменту в ринкових умовах є постійне ініціонування і забезпечення прогресивних зрушень у продуктивних силах і виробничих відношеннях, створення умов для реальної інтенсифікації економіки. З'єднання інноваційної й інвестиційної діяльності сприяє істотному скороченню термінів повернення вкладених у розвиток виробництва коштів. Інноваційна діяльність є найбільше ризикованою і вимагає додаткових витрат, зв'язаних із реорганізацією виробництва і відновленням продукції. Водночас, вона є і найбільше ефективною у випадку гармонійного з'єднання нових проектних і технологічних рішень і успішної реалізації нововведень. До того ж, інноваційна форма інвестицій це єдиний шлях забезпечення конкурентноздатності економіки.

В теорії і практиці інноваційного менеджмент широко використовується ряд специфічних понять, введених в економічну термінологію порівняно недавно. Ця обставина пояснює той факт, що багато хто особливо практичні працівники в новаторській області часто плутають дані поняття, підміняючи або прирівнюючи одне з іншим. Немає і єдиного трактування кожного з понять інноваційного менеджменту. У цьому зв'язку вважаємо за доцільне привести основні формулювання, що на думку авторів даного навчального посібника є найбільше вдалими.

Інновація (нововведення, упровадження нововведень) - у широкому змісті слова це перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах, технологіях, організаційно-комерційних рішеннях. Практичне визначення інновації визначається міжнародними стандартами, відповідно до яких інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у виді нового або удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг. Неодмінними властивостями інновації є:

• науково-технічна новизна;

• виробнича придатність;

• комерційна реалізація.

Остання властивість інновації виступає як потенційна можливість, для досягнення котрої необхідні додаткові умови. Комерційна реалізація інновації буде реальною тільки при наявності в новому товарі ринкової новизни. Ринкова новизна інновації - це її спроможність або задовольняти цілком нову потребу покупців, або вивести на новий якісний рівень задоволення існуючої потреби, або істотно розширити коло споживачів, здатних придбати товар, що задовольняє на вже досягнутому рівні відому потребу. Наприклад, дорогі парфумерні вироби (духи, шампуні, пудри, фарби, помади і т. п. ) розфасовані в маленькі упаковки, швидко набувають елементи ринкової новизни як пробний товар, доступний по своїй ціні набагато більш широкому колу споживачів. Такий же інноваційний прийом дуже часто використовують ликеро-горілчаній, кондитерської промисловості, виробництві синтетичних миючих засобів і т. д. , що дозволяє його ініціаторам одержати до 30 відсотків більше прибутку в порівнянні з традиційними методами поширення товарів.

У останні десятиліття намітилася стійка тенденція переміщення центру уваги з науково-технічної новизни новації на її ринкову новизну. Це пояснюється тим, що новаторський продукт може мати багато технічних нововведень і в той же час не мати ринкової новизни. Комерційна реалізація такого продукту навряд чи забезпечить одержання прибутку його виготовлювачу, особливо якщо витрати на освоєння нововведення були досить великі. У зв'язку з цим орієнтовані на ринок фірми при проведенні своїх наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт все більше орієнтуються на потреби ринку. Процес створення нового продукту, технології або управлінської інновації починається з вивчення ринку, виявлення його можливостей, прогнозування його майбутніх потреб. Потім визначаються характеристики інновацій, що задовольняють потреби сьогоднішнього дня, робиться прогноз розвитку потреб на майбутнє і відповідність параметрів новації вже новим перспективним вимогам ринку.

Новація (нововведення) - це оформлений результат фундаментальних або прикладних досліджень, розробок, експериментальних робіт у певній сфері діяльності по підвищенню її ефективності. Новації можуть оформлятися у виді наступних об'єктів новаторської діяльності:

• відкриттів;

• винаходів;

• товарних знаків;

• раціоналізаторських пропозицій;

• документації на новий або удосконалений продукт, технологію, управлінський або виробничий процес;

• організаційної, виробничої або іншої структури;

• понять, наукових підходів або принципів;

• рекомендацій, методик, інструкцій і т. п. ;

• ноу-хау в області створення, виробництва, збуту і споживання товарів;

• інші об'єкти новаторської діяльності.

Варто особо відзначити, що створення новації - це тільки початок інноваційного процесу. Головне - впровадити нову розробку в конкретне виробництво, перетворити новацію в інновацію, тобто завершити інноваційну діяльність і одержати позитивний результат, а надалі продовжити дифузію інновації.

Дифузія інновації - це динамічний процес передачі в нові умови або місця застосування вже освоєного і використаного в інших місцях нововведення.

Інноваційний процес - це послідовний ланцюжок подій, у ході який ідея нововведення перетворюється в реальну новацію, що потім поширюється при практичному використанні.

Інноваційна діяльність - це практичне використання результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається, удосконалювання технології її виготовлення з наступним впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Інноваційне ринкове середовище - це сукупність ринку новацій (тобто ринку нововведень, що виконують аналогічні функції), ринку інвестицій (тобто ринку вільних коштів, що можуть бути використані для розробки або впровадження новацій) і ринку способів упровадження конкретних новацій (тобто ринку власне інновацій). Наявність даних ринків дозволяє вести ефективну інноваційну діяльність, забезпечити прискорені темпи процесу створення новацій, їх впровадження і поширення.