Мета уроку як об’єкт аналізу

Мета уроку – це передбачення кінцевого результату уроку. Вона має бути конкретною, реальною, доступною, дієвою, націленою на ту ланку процесу засвоєння знань, в структурі якої буде розгортатися рух змісту навчального матеріалу від його джерела (слова вчителя, наочності,практичної дії) до свідомості учнів. Щоб учні включилися у свідому навчальну діяльність, ціль вчителя має перетворитися в мету учнів, яка уявляється ними як наперед визначений кінцевий результат їхньої діяльності.

Знання мети уроку дає змогу цілеспрямовано аналізувати діяльність вчителя й учнів, передбачати до якого результату вони мають дійти. Якщо результат навчання повністю співпадає з метою уроку, то можна зробити висновок про високу ефективність навчальної роботи у вигляді такого твердження: мета уроку повністю досягнута. Мету уроку не слід ототожнювати з цільовими завданнями уроку.

Цільові завдання ставляться перед учнями поетапно, відповідно від первинного сприймання матеріалу до його повного засвоєння, яке досягається за допомогою системи уроків різних типів. Конкретизація цільових завдань прямо пов’язана з процедурою структурування змісту навчального матеріалу, що виноситься на урок. Цільовим завданням передбачається виділення двох моментів:

• що є самим суттєвим у змісті виучуваного (факти, поняття, властивості, способи діяльності тощо);

• в межах якої ланки процесу засвоєння знання кожна одиниця змісту навчального матеріалу буде вивчатися (сприймання, осмислення, застосування, систематизація, узагальнення, контроль та оцінювання).

Вибір типу уроку має бути відповідним його меті і результатам.

Аналіз процесуального аспекту уроку (методів, прийомів, засобів, форм організації навчальної діяльності)

Якість знань тісно пов’язана з типами уроків. Саме застосування різних типів уроків забезпечує формування в учнів усіх основних ознак якості знань (В.І.Бондар).

Процесуальний компонент навчання зводиться не лише до типу уроку і структури психологічного механізму засвоєння знання. Він включає методи навчання, які мають всебічно аналізуватися.

Методи навчання, які використовує вчитель мають співвідноситися з цільовими завданнями. За будь-якого цільового завдання (теоретичного, емпіричного чи практичного аспекту) в структуру обраного вчителем методу навчання мають входити в оптимальному поєднанні словесні, наочні та практичні способи діяльності.

Критерієм оцінки ефективності методів виступають дані проміжних результатів за наявності показників сприйнятості (готовність учнів в слові відтворити отриману інформацію), усвідомленості (готовність розкрити зв’язки між елементами чи компонентами вивченого об’єкта) і дієвості (готовність практично виконати відповідні дії.)

Через складність і багатоаспектність взаємодій, що відбуваються в процесі навчання й аналітичної діяльності вчителя, особливого значення набуває його вміння аналізувати результати своєї праці. Учитель повинен аналізувати результати своєї праці в різних аспектах: дидактичному, санітарно-гігієнічному, психологічному, організаційному, виховному.