2. Методика аналізу доходів підприємства

Основним джерелом відшкодування витрат та формування прибутку торговельного підприємства є торгові націнки, отри­мані від реалізації товарів. За своєю економічною природою то­ргові націнки являють собою ціну послуг торговельного підпри­ємства. Вони стають реальним торговельним доходом тільки пі­сля реалізації товарів, а до цього є тільки потенційним (можли­вим) доходом.

Сукупний дохід торговельного підприємства у загальноеконо­мічному аспекті складається з товарообороту (доходу від реалізації товарів), інших доходів від звичайної діяльності і надзвичайних подій. Однак основна частина обсягу товарообороту формується за рахунок купівельної вартості реалізованих товарів, яка фактично не є доходом торговельного підприємства. Не є доходами і такі склад­ники товарообороту як ПДВ, акцизний збір та інші вирахування з доходу (виручки від реалізації товарів). У зв'язку з цим у процесі управління доходами на рівні підприємства виникає необхідність виокремлення показника частини товарообороту, що являє собою суму реалізованих торгових націнок, яка традиційно називається валовим доходом торговельного підприємства. Він перевищує ва­ловий прибуток від основної діяльності торговельного підприємст­ва на величину транспортно-заготівельних витрат, внесених у собі­вартість реалізованих товарів.

Однак з появою податкового обліку, в якому фігурують вало­ві доходи і валові витрати підприємства, доцільніше суми реалі­зованих торгових націнок називати не валовим, а торговельним доходом. Такий термін більше відповідає суті цього характерно­го для торгівлі показника діяльності, а його впровадження усуне непотрібне дублювання назв різних за змістом економічних по­казників.

Торговельний дохід займає найбільшу частку в загальній суку­пності доходів — нетто, отриманих підприємствами торгівлі від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Тому аналіз фінансо­вих результатів у торгівлі починають з оцінки виконання плану і динаміки торговельного доходу.

У сучасних умовах реалізація товарів, за винятком тих, щодо яких впроваджене державне регулювання цін, здійснюється торго­вельними підприємствами за вільними цінами. Такі ціни на товари формуються, враховуючи вільну відпускну ціну постачальника, торговельну націнку, податкові платежі, що входять у ціну товару.

У торгівлі реалізована націнка, як елемент ціни товару, є об'єктом оподаткування ПДВ. За ставки ПДВ 20 % його частка у ціні товару становить 16,67 %. ПДВ як і торгові наці­нки відшкодовуються покупцями товару.

Рівень торгових націнок на товари у підприємствах роздрібної торгівлі залежить від комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів, показаних на рис. 1.

Рис. 1. Система факторів, які визначають рівень націнок на товари у підприємствах роздрібної торгівлі

Зовнішні фактори здебільшого визначають як нижню, так і вер­хню межі формування торгової націнки підприємств роздрібної то­ргівлі. Нижня межа торгової націнки визначається цінами пропози­ції виробників і оптових посередників, а верхня — цінами попиту роздрібних покупців. Внутрішні фактори і передусім якість торго­вельних послуг можуть до певної міри впливати на коливання вер­хньої межі торгової націнки. Цим фактично обмежуються можли­вості маневру цінової політики роздрібних торговельних підпри­ємств.

Аналіз торговельного доходу проводять у сумі і відсотках до това­рообороту: у роздрібній торгівлі до всього роздрібного товарообороту, враховуючи дрібний опт, а в оптовій — до оптового обороту. Об'єктом аналізу також може бути рівень торгової націнки у відсотках до ціни закупівлі товарів, який ще називають торговою маржою.

Крім доходів від основної діяльності, торговельні підприємства можуть отримувати доходи від інших видів діяльності: виробничої, посередницької, інвестиційно-кредитної, від реалізації майнових прав та ін. Ці доходи аналізують у поєднанні з витратами на їх отримання. Такий аналіз доцільно проводити, вивчаючи результати інших видів діяльності та їх вплив на формування чистого прибут­ку (збитку) торговельного підприємства.

Необхідно зауважити, що у Ф № 2 «Звіт про фінансові результа­ти» і в інших формах фінансової звітності підприємств інформація про торговельний дохід (суму реалізованих націнок) відсутня. Фо­рми фінансової звітності універсальні, призначені для підприємств різних галузей діяльності, а тому не враховують особливості торгі­влі. Однак необхідна інформація про реалізовані націнки торгове­льних підприємств наводиться у відомчій формі № 1-ФП «Звіт про фінансові результати», що впроваджена у системі споживчої коо­перації. У рядку 010 цієї форми «Доходи (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг за винятком непрямих податків та інших вирахувань» показується реалізована націнка (надбавка) за галузями діяльності «Торгівля», «Ресторанне господарство», «Заготівлі». Крім даних форми № 1-ФП, в аналізі торговельного доходу використовують облікові дані за рахунком 285 «Торгова націнка» (з відповідними субрахунками), а також дані фінансового плану підприємства, інформацію про роздрібний товарооборот за формами статзвітності № 1-торг і № 3-торг, відомості про методику формування торгових націнок, про розміри націнок на окремі това­ри, про джерела і ланковість завозу товарів, доходи посередників, ціни на товари з альтернативних джерел постачання, стан роздріб­них цін у конкурентів, матеріали вивчення попиту на товари.

Перш ніж приступити до аналізу торговельного доходу, необ­хідно перевірити правильність його відображення в обліку і звітно­сті. Для цього треба порівняти відсоток торгової націнки на зали­шок товарів, що є на кінець звітного періоду, із середнім відсотком реалізованого накладання. Якщо націнка на залишок товарів відо­бражена в обліку правильно, значних відхилень між цими показни­ками бути не повинно.

Однак необхідно зауважити, що прийнята методика розрахунку суми реалізованих націнок має деяку умовність, яка частково дефо­рмує обсяг отриманого торговельного доходу у звітному періоді. Це пов'язано з тим, що сума реалізованих і нереалізованих торго­вих націнок визначається за середнім рівнем торгових націнок у за­гальній сумі товарів, що надійшли, і товарів, що є в залишку на по­чаток звітного періоду. Структура реалізованих товарів і структура товарних запасів не співпадає, а тому можливий перехід частини реалізованого накладання з одного періоду в інший. У зв'язку з цим сума відображеної в обліку реалізованої націнки може дещо відріз­нятися від її фактичної величини у бік завищення або заниження. Не зважаючи на це, для реального відображення торговельного до­ходу основним є ретельне дотримання прийнятої методики розра­хунку торгової націнки на товари, що реалізовані та вибули.

Впевнившись у достовірності відображення реалізованого на­кладання в обліку і звітності, приступають до аналізу виконання плану і динаміки торговельного доходу. Виясняють, наскільки його фактична сума і рівень відповідають запланованим показникам, ви­вчають причини відхилень від плану і попереднього періоду.

Для оцінки виконання плану і динаміки загального обсягу тор­говельного доходу за звітний період розглянемо дані табл. 1.

Таблиця 1