V етап – 9-12 місяців

Vі етап – 1-3 роки

Ознаки статики:

І ознака – тримання голови (3 місяці)

ІІ ознака – здатність самостійно сидіти (6-7 місяців)

ІІІ ознака – здатність самостійно стояти (9-10 місяців)

ІV ознака – здатність самостійно ходити (11-14 місяців)

Порушення нервово-психічного розвитку

Під впливом різних чинників і несприятливих факторів навколишнього середовища вказані закономірності психічного розвитку дитини можуть порушуватися.

У деяких випадках негативні фактори зовнішнього середовища можуть викликати тимчасове гальмування дозрівання структур мозку та їх функцій, щопризводить до затримки психічного розвитку, який може компенсуватись при сприятливих умовах подальшого розвитку. Такий тип затримки психічногорозвитку називають неспецифічним, або доброякісним. Це не патологічна затримка психічного розвитку, оскільки вона проявляється тільки запізненнямрозвитку моторних або психічних функцій. Вона відносно швидко компенсується і не супроводжується патологічними неврологічними і психоневрологічними симптомами.

В інших випадках негативні фактори можуть викликати пошкодження структур мозку і його якісні морфологічні зміни, що призводить до стійкої, органічної і специфічної затримки психомоторного розвитку. Якщо ця затримка зумовлена внутрішньоутробним ураженням плода або виникає в перші три роки життя дитини, то вона називається олігофренією. Набута затримка психічного розвитку у пізніший період життя, після 3-го року та в наступні періоди, називається деменцією.

Олігофренія характеризується непрогредієнтним перебігом, неспроможністю до повноцінної абстракції, незрілістю суджень, нездатністю до узагальнень і відтворень, афективно-вольовими розладами. Залежно від ступеня вираженості затримки психічного розвитку розрізняють олігофренію ступеня дебільності, імбецільності та ін.

У дітей з дебільністю спостерігається недостатня здатність до аналітичної, особливо синтетичної, діяльності, слабкість узагальнень, примітивне абстрагування. Проте така дитина може бути старанною, здатна орієнтуватися в нескладних життєвих ситуаціях, їй доступне пізнання простих, конкретних явищ, і при спеціальних умовах виховання можливе розширення пізнавальних функцій.

Деменція — це набуте захворювання, клінічні варіанти якого залежать від етіологічного фактора, глибини ураження мозку і віку. Для деменції характерний прогредієнтний перебіг з вираженою деградацією особистості, втратою навичок мови, спонуки до діяльності, наростає апатія, адинамія. Повільно, але неухильно наростає збіднення інтелекту, гіпо- та амнезії, порушується будова логічного мислення і цілеспрямована діяльність, спотворюється емоційно-вольова сфера.

Проведені епідеміологічні дослідження свідчать, що поширеність затримки психічного розвитку серед дітей залежить від віку, соціально-побутових факторів, регіону проживання, умов догляду і виховання та багатьох інших факторів.

У зв'язку з цим показники поширеності затримки психічного розвитку в різних країнах коливаються в дуже широких межах (табл.).

 

Слід відзначити, що вказані дані стосуються лише затримки психічного розвитку (олігофренія та ін.), тоді як низький рівень психомоторного розвитку зустрічається у дітей значно частіше. Так, серед дітей першого року життя відставання в психомоторному розвитку спостерігається у 5,7-10,9\%. В динаміці розвитку виявляється зменшення кількості дітей з низьким рівнем психічного розвитку. Серед дошкільників і школярів чисельність дітей з низьким рівнем психічного розвитку становить 4-4,56\%.

Затримка психічного розвитку дітей виникає під впливом багатьох причин і найрізноманітніших факторів. Це може відбуватися в результаті інфекційних (краснуха, токсоплазмоз, герпес, цитомегаловірус та ін.), ендокринних (гіпотиреоз, гіпопаратиреоз та ін.) і обмінних (фенілкетонурія, гомоцистинурія, гіпергліцинемія, глікогеноз, мукополісахаридоз та ін.) захворювань, уражень нервової системи (енцефаліт та ін.), хромосомних аберацій (хвороба Дауна, синдроми Клайнфелтера, Шерешевського-Тернера, Патау та ін.), а також інших пошкоджень, травм, інтоксикацій тощо.

Але в кожному конкретному випадку не завжди вдається встановити причину затримки психічного розвитку. Тільки у 6\%о дітей відома причина затримки психічного розвитку, тоді як у більшості випадків етіологію встановити не вдається.

Ще на один важливий факт слід звернути увагу — це своєчасність діагностики. В ранньому дитячому віці (до 2 років) затримка психічного розвитку вперше діагностується у 15,2\%о дітей, в дошкільному — у 17,7\%), в молодшому шкільному віці — у 49,6\%) всіх дітей з патологією психічного розвитку. Ці дані підтверджують необхідність оцінки психічного розвитку дітей раннього дитячого віку, тому що своєчасна діагностика сприяє можливості більш ефективної профілактики та ранної медико-педагогічної реабілітації.

S.2. Оцінка психічного розвитку дітей

Загальний рівень нервово-психічного розвитку відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, анамнезу пренатального розвитку, перебігу пологів, періоду новонародженості і подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об'єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей використовують тести і методи, що грунтуються на показниках розвитку.

Вперше тестовий метод оцінки та діагностики нервово-психічного розвитку дітей було запропоновано в 1905 р. французьким психологом Альфредом Біне (Binet А.) у співробітництві з психіатром, доктором Т.Сімоном (Simon Th.).

Тест — це точно визначена проба, стандартизована при точно визначених умовах застосування, з допомогою якої шляхом оцінки відповіді (словесної або дійової) можна порівняти і зіставити обстежувану дитину з певною популяцією (групою) дітей. Тестовий метод оцінки психічного розвитку має досить багато позитивних моментів. Зокрема, психодіагностичні тести дозволяють дати об'єктивну кількісну оцінку якісним параметрам психічного розвитку, вони надійні, дають можливість проводити повторне і варіативне (порівняльне) обстеження, не вимагають спеціальної тривалої підготовки або складного обладнання при їх проведенні.

Набір відносно простих тестів дозволяє лікареві оцінити інтелектуальний розвиток дитини. В практичній роботі використовується досить багато різних тестових завдань. Зокрема, тести Стенфорд-Біне, прогресивні матриці Равена (The Raven Progressive Matrices, 1958), тести Сігвіна, Denver Developmental Screening Test (DDST) та ін. Приклади деяких завдань цих тестів представлені на рис. 22.

Психічний розвиток вимірюють і зображають числовим значенням, яке називається коефіцієнтом психічного (чи розумового) розвитку («коефіцієнтом інтелігентності») і позначається IQ або QI (за першими буквами aHra.intelligence quotient).

 В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою результатів обстеження (В.Манова-Томова, 1978).

Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров'я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому — раз на квартал, на третьому — раз на півріччя (в дні, близькі до дня народження).

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім'ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, —• вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері.

В основу контролю розвитку дітей першого півріччя життя (до 6 міс.) покладено показники нервово-психічного розвитку, так звані головні лінії розвитку, які характеризують виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, зачальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування.

У віці від 6 до 12 міс. оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активного мовлення, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей один з одним та з дорослими.

Види контролю нервово-психiчного розвитку дiтей в рiзнi вiковi перiоди:

     до 6 мiсяців життя - конролюються виникнення  i  формування  слухових  i  зорових орiєнтовних реакцiй, позитивних емоцiй, рухiв кiнцiвок, загальних рухових  навичок, пiдготовчих етапiв активного мовлення й умiнь в процесi годування;

     у вiцi вiд 6 до 12 мiсяців оцiнюють розвиток загальних рухiв, розумiння  мовлення, активного мовлення, дiї з предметами, умiння й навички,  якi виявляються  у процесi спiлкування;

На другому році життя провідними показниками нервово-психічного розвитку є: розвиток розуміння мови .та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок.

У віці від 2 до 3 років головними показниками нервово-психічного розвитку є: активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (куль-турно-гігієнічні навички, самостійность і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими та ін.).

Для оцінки розвитку дітей повинен бути підібраний матеріал, аналогічний тому, що використовується в самостійній діяльності. Одночасно оцінка нервово-психічного розвитку дитини проводиться не більш, ніж за 2-3 показниками і, як правило, не більш, ніж у 3-4 дітей.

Послiдовнiсть дiй при оцiнцi  нервово-психiчного розвитку можна представити наступним чином:

1. Визначення календарного  (хронологiчного) вiку дитини.

2. Виявлення умiнь даної дитини з урахуванням головних показникiв  розвитку, характерних для даного вiкового перiоду,

3.Зiставлення виявленого рiвня нервово-психiчного  розвитку  дитини  з показниками розвитку дiтей даного вiку, визначення психiчного вiку дитини та коефiцiєнту розвитку (QD).

4. Виявлення вiдхилень у нервово-психiчному розвитку дитини  порiвняно з показниками для дiтей даного вiку та формулювання висновкiв.

Коефiцiєнт  розвитку (QD) є iнтегральною оцiнкою рiвня  нервово-психiчного  розвитку  дитини. Визначається через календарний (хронологiчний) i психiчний  вiк  дитини  аналогiчно способу визначення коефiцiєнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Станфорд-Біне (Stanford-Binet Intelligence Scale, 1972) та Д.Векслера (D.Wechsler, 1965):

                                               ВПР        

                                  QD = ------------ * 100

                                                КВ

де ВПР - вiк психiчного розвитку; КВ - календарний (хронологiчний)  вiк  дитини.

Календарний (хронологiчний) вiк - це реальний вiк дитини на  момент  обстеження, який визначається рiзницею мiж датами народження i обстеження. На першому  роцi життя вiн визначається тижнями, а у дiтей старше 1 року - в мiсяцях, причому залишок 15 i бiльше днiв береться за 1 мiсяць. Вiк психiчного розвитку   вiдображає рiвень психiчного розвитку дитини i визначається  здатнiстю  при дослiдженнi виконувати певнi навички, характернi для даного вiкового перiоду. Загальний психiчний вiк є середньою арифметичною величиною вмiнь  i  навичок дитини  по  кожному  показниковi  головних  лiнiй розвитку. 

Шкала оцінки рівня нервово-психічного розвитку дитини

Величина QD	Рівень розвитку
130 i бiльше	Дуже високий розвиток
120-129	Високий розвиток
111-120	Нормальний високий розвиток
90-110	Середнiй нормальний розвиток
80-89	Слабкий нормальний розвиток
70-79	Межовi випадки
69 i менше	Дебiльнiсть

 

За норму розвитку дитини першого року життя приймають оволодiння умiннями  та навичками в межах +15 днiв вiд паспортного вiку. Раннiм,  або прискореним  вважається розвиток, якщо дитина оволодiла умiннями у  бiльш  раннi  вiковi  строки (бiльш, нiж на 15 днiв). Сповiльнений розвиток, або затримка у розвитку відмічається при формуваннi умiнь у  бiльш  пiзнi  вiковi  строки,  тобто  бiльше,  нiж  15  днiв (епiкрiзовий строк). На другому роцi життя за нормальний розвиток приймають формування умiнь та навичок у межах кварталу (епiкрiзовий  строк),  а  на  третьому роцi - у межах пiврiччя (епiкрiзовий строк).

 У дiтей шкiльного вiку  для  визначення  pозумового  pозвитку  викоpистовують piзнi тести, анкети на виявлення особливостей мозкової діяльності. Вивчаються особливості основних нервових процесів (сила збудження, гальмування, рухливість, лабільність, розвиток І та ІІ сиггальних систем),  темп розумової діяльності та розумова працездатність дитини (коректурна проба), можливості  операціональної діяльності (сприйняття, збереження та переробка інформації).

Для оцінки інтелектуального розвитку використовується «Інтелектуальна шкала Векслера для дітей». Вона складається з 12 субтестів, кожний з яких вимірює певну розумову здібність або комплекс здібностей. Субтести розподіляються на дві групи: вербальні, побудовані виключно на словесному матеріалі («Загальна обізнаність», «Загальна тямущість», арифметичний субтест, «Словник», знаходження схожості, відтворення цифрових рядів)   і невербальні, наочно-маніпулятивні (завершення картинок, встановлення послідовності картинок, складання орнаментів із кубиків, складання фігур, «Кодирування», «Лабіринт»). По кожній групі субтестів вираховується окремий коефіцієнт інтелектуальності (вербальний і невербальний КІ), а на їх основі - повний КІ.

Психодіагностичне обстеження дитини як особистості включає в себе такі методи, як спостереження, розмова, використання психометричних методик (тести Г.Айзенка, Р.Кеттела, вибору кольорів Люшера та інш.).

Для визначення швидкості та точності  переробки зорової інформації у учнів всіх вікових категорій використовується перевірка швидкості читання та коректурна проба. Швидкість читання визначається традиційно кількістю прочитаних мовчки слів за хвилину. Для її перевірки беруться групи з 8 – 10 учнів, щоб можна було їх бачити і контролювати початок та кінець виконання завдання. Тексти були підбираються відповідно віку і віддруковуються на окремих листах.

Коректурна проба використовується як методика оцінки темпу психомоторної діяльності, працездатності та здібності до виконання монотонної роботи, що потребує постійної концентрації уваги. Дослідження проводиться за допомогою спеціальних бланків з рядами розташованих у випадковому порядку символів, серед яких викреслюються певні їх поєднання. Результати проби оцінюються по кількості правильно та неправильно закреслених знаків (або по кількості пропущених знаків). Це бланковий тест швидкості, який виконується за певний інтервал часу. Методика Бурдона пропонує інструкцію – уважно продивлятися рядки слів і підкреслювати в них певне буквосполучення. Проби застосовуються з урахуванням вікових особливостей досліджуваних. Для дітей молодшого шкільного віку (8–9 років) проба включає 50 слів, слова прості, зрозумілі для дітей цього віку. Для кожної наступної вікової категорії досліджуваних школярів - підліткового віку та старшокласників -  кількість слів збільшується, слова ускладнюються. Коректурна проба пропонується на початку психометричного обстеження, на 2-3-му уроці, щоб виключити можливу додаткову втому зорового аналізатора.

Слід відзначити, що вказані дані стосуються лише затримки психічного розвитку (олігофренія та ін.), тоді як низький рівень психомоторного розвитку зустрічається у дітей значно частіше. Так, серед дітей першого року життя відставання в психомоторному розвитку спостерігається у 5,7-10,9\%. В динаміці розвитку виявляється зменшення кількості дітей з низьким рівнем психічного розвитку. Серед дошкільників і школярів чисельність дітей з низьким рівнем психічного розвитку становить 4-4,56\%.

Затримка психічного розвитку дітей виникає під впливом багатьох причин і найрізноманітніших факторів. Це може відбуватися в результаті інфекційних (краснуха, токсоплазмоз, герпес, цитомегаловірус та ін.), ендокринних (гіпотиреоз, гіпопаратиреоз та ін.) і обмінних (фенілкетонурія, гомоцистинурія, гіпергліцинемія, глікогеноз, мукополісахаридоз та ін.) захворювань, уражень нервової системи (енцефаліт та ін.), хромосомних аберацій (хвороба Дауна, синдроми Клайнфелтера, Шерешевського-Тернера, Патау та ін.), а також інших пошкоджень, травм, інтоксикацій тощо.

Але в кожному конкретному випадку не завжди вдається встановити причину затримки психічного розвитку. Тільки у 6\%о дітей відома причина затримки психічного розвитку, тоді як у більшості випадків етіологію встановити не вдається.

Ще на один важливий факт слід звернути увагу — це своєчасність діагностики. В ранньому дитячому віці (до 2 років) затримка психічного розвитку вперше діагностується у 15,2\%о дітей, в дошкільному — у 17,7\%), в молодшому шкільному віці — у 49,6\%) всіх дітей з патологією психічного розвитку. Ці дані підтверджують необхідність оцінки психічного розвитку дітей раннього дитячого віку, тому що своєчасна діагностика сприяє можливості більш ефективної профілактики та ранної медико-педагогічної реабілітації.

S.2. Оцінка психічного розвитку дітей

Загальний рівень нервово-психічного розвитку відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, анамнезу пренатального розвитку, перебігу пологів, періоду новонародженості і подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об'єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей використовують тести і методи, що грунтуються на показниках розвитку.

Вперше тестовий метод оцінки та діагностики нервово-психічного розвитку дітей було запропоновано в 1905 р. французьким психологом Альфредом Біне (Binet А.) у співробітництві з психіатром, доктором Т.Сімоном (Simon Th.).

Тест — це точно визначена проба, стандартизована при точно визначених умовах застосування, з допомогою якої шляхом оцінки відповіді (словесної або дійової) можна порівняти і зіставити обстежувану дитину з певною популяцією (групою) дітей. Тестовий метод оцінки психічного розвитку має досить багато позитивних моментів. Зокрема, психодіагностичні тести дозволяють дати об'єктивну кількісну оцінку якісним параметрам психічного розвитку, вони надійні, дають можливість проводити повторне і варіативне (порівняльне) обстеження, не вимагають спеціальної тривалої підготовки або складного обладнання при їх проведенні.

Набір відносно простих тестів дозволяє лікареві оцінити інтелектуальний розвиток дитини. В практичній роботі використовується досить багато різних тестових завдань. Зокрема, тести Стенфорд-Біне, прогресивні матриці Равена (The Raven Progressive Matrices, 1958), тести Сігвіна, Denver Developmental Screening Test (DDST) та ін. Приклади деяких завдань цих тестів представлені на рис. 22.

Психічний розвиток вимірюють і зображають числовим значенням, яке називається коефіцієнтом психічного (чи розумового) розвитку («коефіцієнтом інтелігентності») і позначається IQ або QI (за першими буквами aHra.intelligence quotient).

 В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою результатів обстеження (В.Манова-Томова, 1978).

Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров'я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому — раз на квартал, на третьому — раз на півріччя (в дні, близькі до дня народження).

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім'ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, —• вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері.

В основу контролю розвитку дітей першого півріччя життя (до 6 міс.) покладено показники нервово-психічного розвитку, так звані головні лінії розвитку, які характеризують виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, зачальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування.

У віці від 6 до 12 міс. оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активного мовлення, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей один з одним та з дорослими.

Види контролю нервово-психiчного розвитку дiтей в рiзнi вiковi перiоди:

*                    до 6 мiсяців життя - конролюються виникнення  i  формування  слухових  i  зорових орiєнтовних реакцiй, позитивних емоцiй, рухiв кiнцiвок, загальних рухових  навичок, пiдготовчих етапiв активного мовлення й умiнь в процесi годування;

*                    у вiцi вiд 6 до 12 мiсяців оцiнюють розвиток загальних рухiв, розумiння  мовлення, активного мовлення, дiї з предметами, умiння й навички,  якi виявляються  у процесi спiлкування;

На другому році життя провідними показниками нервово-психічного розвитку є: розвиток розуміння мови .та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок.

У віці від 2 до 3 років головними показниками нервово-психічного розвитку є: активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (куль-турно-гігієнічні навички, самостійность і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими та ін.).

Для оцінки розвитку дітей повинен бути підібраний матеріал, аналогічний тому, що використовується в самостійній діяльності. Одночасно оцінка нервово-психічного розвитку дитини проводиться не більш, ніж за 2-3 показниками і, як правило, не більш, ніж у 3-4 дітей.

Послiдовнiсть дiй при оцiнцi  нервово-психiчного розвитку можна представити наступним чином:

1. Визначення календарного  (хронологiчного) вiку дитини.

2. Виявлення умiнь даної дитини з урахуванням головних показникiв  розвитку, характерних для даного вiкового перiоду,

3.Зiставлення виявленого рiвня нервово-психiчного  розвитку  дитини  з показниками розвитку дiтей даного вiку, визначення психiчного вiку дитини та коефiцiєнту розвитку (QD).

4. Виявлення вiдхилень у нервово-психiчному розвитку дитини  порiвняно з показниками для дiтей даного вiку та формулювання висновкiв.

Коефiцiєнт  розвитку (QD) є iнтегральною оцiнкою рiвня  нервово-психiчного  розвитку  дитини. Визначається через календарний (хронологiчний) i психiчний  вiк  дитини  аналогiчно способу визначення коефiцiєнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Станфорд-Біне (Stanford-Binet Intelligence Scale, 1972) та Д.Векслера (D.Wechsler, 1965):

                                               ВПР        

                                  QD = ------------ * 100

                                                КВ

де ВПР - вiк психiчного розвитку; КВ - календарний (хронологiчний)  вiк  дитини.

Календарний (хронологiчний) вiк - це реальний вiк дитини на  момент  обстеження, який визначається рiзницею мiж датами народження i обстеження. На першому  роцi життя вiн визначається тижнями, а у дiтей старше 1 року - в мiсяцях, причому залишок 15 i бiльше днiв береться за 1 мiсяць. Вiк психiчного розвитку   вiдображає рiвень психiчного розвитку дитини i визначається  здатнiстю  при дослiдженнi виконувати певнi навички, характернi для даного вiкового перiоду. Загальний психiчний вiк є середньою арифметичною величиною вмiнь  i  навичок дитини  по  кожному  показниковi  головних  лiнiй розвитку. 

При цьому визначаються  два показники:

        показник точності роботи (А) - характеристика якості виконання  завдання. Якщо не допущено жодної помилки або пропуску, цей показник дорівнює 1,0. В іншому випадку А<1,0.

        показник продуктивності роботи (Е) - визначає одночасно якість та темп виконання, враховуючи об’єм проробленого матеріалу. Якщо по тексту не спостерігається помилок (А=1,0), цей показник виражається цілим числом. При наявності А<1,0  Е – число дрібне

Особистісна методика Айзенка (E.P.I.) призначена для виявлення та виміру таких рис характеру особистості, як екстраверсія та нейротизм.  На основі теорії особистості Г.Айзенка були створені декілька варіантів опитувальників, які неодноразово вдосконалювались. Опитувальник містить в собі 57 питань, на які слід відповідати “так” або “ні”.  24 питання з них спрямовані на з'ясування наявності у людини якостей “екстраверсія—інтроверсія”, 24 питання — емоційної лабільності  -  емоційної стабільнос­ті (“нейротизм – сталість”), а за допомогою 9 питань визначається тенден­ція давати неправдиві відповіді (шкала неправди). Робота з опитувальником не потребує багато часу (8—10 хвилин). При цьому кожному учню пропонується бланк з інструкцією та списком питань та аркуш відповідей, в якому він повинен позначити варіант власної думки. Заповнений аркуш відповідей оброб­ляється за допомогою шаблону з ключем. Кількісні значення показників, що вивчаються, представляються у балах (від 0 до 24) або у відсотках.   Дитячий варіант тесту Айзенка має повну назву “Junior Eysenck Personality Inventory – J.E.P.I.”. Він був розроблений автором на основі модифікації тесту E.P.I. для дорослих і адаптований для дітей віком від 7 до 15 років. Тест складається з 56 питань, з яких відповідно 22, 22 і 12 питань визначають кожний фактор, що вимірюється.

Особистісний опитувальник “16 PF” Р.Кеттела був розроблений на основі фундаментальних психологічних досліджень і призначений для одержання найбільш повного уявлення про особистість за найкоротший час. Він дозволяє отримати об’єктивні кількісні показники. Адаптація тесту проведена І.Н.Гільяшевою  і Е.М.Александровською (1985, Ленінград). Подана форма опитувальника містить 120 питань, які стосуються найрізноманітніших аспектів особистості і життя дитини: риси темпераменту, характеру, деякі особливості мотивації. взаємовідносини з однокласниками, відношення до сім’ї, поведінка. Він включає також шкалу, яка визначає ступінь сформованості інтелектуальних функцій. Кожний фактор Р. Кеттела відображає деяку реальну систему узагальнених рис особистості.  Питання методики сформульовані нейтрально і збалансовані так, щоб однакове число позитивних і негативних відповідей давало рівний вклад в рахунок кожної  шкали. Ці виміри є суттєво незалежними (ортогональними), тобто кореляція між ними достатньо мала. Таким чином, кожна з 12 шкал дає повністю нову інформацію про особистість, що не має місця в багатьох багатомірних шкалах. Методика сконструйована таким чином, щоб питання були зрозумілі як для молодших школярів (8 років), так і для дітей більш старшого віку (12 років). Опитувальник розділено на 2 ідентичні частини по 60 питань, кожна шкала містить в собі 10 питань (по 5 в кожній частині). Значуща відповідь на запитання оцінюється в 1 бал. Сума балів по кожній шкалі за допомогою спеціальних таблиць переводиться в стандартні оцінки — “стени”. Оцінки в 1 і 10 стенів, які практично рідко  зустрічаються, являють собою крайні діаметрально протилежні значення однієї двополюсної властивості особистості. Як показало проведене дослідження, запропонована методика дозволяє адекватно судити про вікові і статеві особливості школярів і володіє достатньо широкими можливостями оцінки їх особистості.

«Тест особистісної зрілості». Для оцінки особистісної зрілості старших школярів можна використовувати тест, запропонований групою київських психологів. Оцінка рівня особистісної зрілості проводиться за чотирма рівнями: дуже високий, високий, задовільний і незадовільний. Рівень визначається алгебраїчною сумою балів, зібраною за всіма 33 питаннями тесту.  Крім того, користуючись тими ж рівнями, можна оцінити зрілість людини і за окремими її аспектами, тому що дана методика містить  п'ять шкал, які визначають їх. Авторами виділені наступні аспекти: мотивація досягнень, відношення до свого “Я” (“Я - концепція”), почуття громадянського обов'язку, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми.

Таким чином, існує багато специфічних психометричних методик, які дозволяють визначити практично всі риси характеру, особистості, рівень розумових здібностей, а також виявити дітей з певними відхиленнями від норми

 

При цьому визначаються  два показники:

        показник точності роботи (А) - характеристика якості виконання  завдання. Якщо не допущено жодної помилки або пропуску, цей показник дорівнює 1,0. В іншому випадку А<1,0.

        показник продуктивності роботи (Е) - визначає одночасно якість та темп виконання, враховуючи об’єм проробленого матеріалу. Якщо по тексту не спостерігається помилок (А=1,0), цей показник виражається цілим числом. При наявності А<1,0  Е – число дрібне

Особистісна методика Айзенка (E.P.I.) призначена для виявлення та виміру таких рис характеру особистості, як екстраверсія та нейротизм.  На основі теорії особистості Г.Айзенка були створені декілька варіантів опитувальників, які неодноразово вдосконалювались. Опитувальник містить в собі 57 питань, на які слід відповідати “так” або “ні”.  24 питання з них спрямовані на з'ясування наявності у людини якостей “екстраверсія—інтроверсія”, 24 питання — емоційної лабільності  -  емоційної стабільнос­ті (“нейротизм – сталість”), а за допомогою 9 питань визначається тенден­ція давати неправдиві відповіді (шкала неправди). Робота з опитувальником не потребує багато часу (8—10 хвилин). При цьому кожному учню пропонується бланк з інструкцією та списком питань та аркуш відповідей, в якому він повинен позначити варіант власної думки. Заповнений аркуш відповідей оброб­ляється за допомогою шаблону з ключем. Кількісні значення показників, що вивчаються, представляються у балах (від 0 до 24) або у відсотках.   Дитячий варіант тесту Айзенка має повну назву “Junior Eysenck Personality Inventory – J.E.P.I.”. Він був розроблений автором на основі модифікації тесту E.P.I. для дорослих і адаптований для дітей віком від 7 до 15 років. Тест складається з 56 питань, з яких відповідно 22, 22 і 12 питань визначають кожний фактор, що вимірюється.

Особистісний опитувальник “16 PF” Р.Кеттела був розроблений на основі фундаментальних психологічних досліджень і призначений для одержання найбільш повного уявлення про особистість за найкоротший час. Він дозволяє отримати об’єктивні кількісні показники. Адаптація тесту проведена І.Н.Гільяшевою  і Е.М.Александровською (1985, Ленінград). Подана форма опитувальника містить 120 питань, які стосуються найрізноманітніших аспектів особистості і життя дитини: риси темпераменту, характеру, деякі особливості мотивації. взаємовідносини з однокласниками, відношення до сім’ї, поведінка. Він включає також шкалу, яка визначає ступінь сформованості інтелектуальних функцій. Кожний фактор Р. Кеттела відображає деяку реальну систему узагальнених рис особистості.  Питання методики сформульовані нейтрально і збалансовані так, щоб однакове число позитивних і негативних відповідей давало рівний вклад в рахунок кожної  шкали. Ці виміри є суттєво незалежними (ортогональними), тобто кореляція між ними достатньо мала. Таким чином, кожна з 12 шкал дає повністю нову інформацію про особистість, що не має місця в багатьох багатомірних шкалах. Методика сконструйована таким чином, щоб питання були зрозумілі як для молодших школярів (8 років), так і для дітей більш старшого віку (12 років). Опитувальник розділено на 2 ідентичні частини по 60 питань, кожна шкала містить в собі 10 питань (по 5 в кожній частині). Значуща відповідь на запитання оцінюється в 1 бал. Сума балів по кожній шкалі за допомогою спеціальних таблиць переводиться в стандартні оцінки — “стени”. Оцінки в 1 і 10 стенів, які практично рідко  зустрічаються, являють собою крайні діаметрально протилежні значення однієї двополюсної властивості особистості. Як показало проведене дослідження, запропонована методика дозволяє адекватно судити про вікові і статеві особливості школярів і володіє достатньо широкими можливостями оцінки їх особистості.

«Тест особистісної зрілості». Для оцінки особистісної зрілості старших школярів можна використовувати тест, запропонований групою київських психологів. Оцінка рівня особистісної зрілості проводиться за чотирма рівнями: дуже високий, високий, задовільний і незадовільний. Рівень визначається алгебраїчною сумою балів, зібраною за всіма 33 питаннями тесту.  Крім того, користуючись тими ж рівнями, можна оцінити зрілість людини і за окремими її аспектами, тому що дана методика містить  п'ять шкал, які визначають їх. Авторами виділені наступні аспекти: мотивація досягнень, відношення до свого “Я” (“Я - концепція”), почуття громадянського обов'язку, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми.

Таким чином, існує багато специфічних психометричних методик, які дозволяють визначити практично всі риси характеру, особистості, рівень розумових здібностей, а також виявити дітей з певними відхиленнями від норми

 

Video 1

Video 2

Video 3