1. Фізичні вправи на воді - акватерапія.

Фізичні вправи на воді, (гімнастика, плавання, ігри) які виконують­ся за призначенням лікаря, з метою профілактики і лікування різних захворювань є однією з форм лікувальної фізкультури.

У відкритих й закритих басейнах, гідрокінезіотерапевтичних ван­нах, воді різного складу, а також у водоймищах застосовують проце­дури у вигляді фізичних вправ, плавання, купання та ін.

При проведенні процедур лікувальної гімнастики у басейні слід враховувати специфіку впливу на організм водяного середовища й вправ у ньому.

Внаслідок гідростатичного тиску при занурюванні хворого у воду до шиї вдих ускладнюється, а видих полегшується, зростає водо наповнюваність інтраторакальних просторів й легеневих судин, піднімається діафрагма, все це викликає зменшення ємності ле­генів. Дихання здійснюється з подоланням опору. Кровообіг усклад­нюється внаслідок посиленого припливу крові до серця, компресії по­верхневих судин й відносного застою крові в обмеженому торакальному просторі. Це навантаження компенсується без особливих ускладнень нормальною діяльністю сер­цево-судинної системи за рахунок, насамперед, зростання хвилинного об'єму серця. Навіть порівняно легкі рухи у воді підвищують хвилин­ний й ударний об'єми серця приблизно на 1/2. В той же час гідроста­тичний тиск сприяє компресії периферійних венозних судин, чим по­легшує й посилює кровопостачання серця. Це один з компонентів позитивного впливу лікувальної гімнастики у воді при венозній недо­статності судин нижніх кінцівок.

Завдяки гідростатичному тиску утворюється почуття стабільності у суглобах (особливо у колінному та гомілковому), тому дозовані впра­ви з ходьбою у воді показані при будь-яких травмах або захворюван­нях суглобів.

Суттєве значення має зменшення ваги тіла людини у воді на 9/10 під впливом виштовхуючої підйомної сили. Так, при вазі 70 кг люди­на у воді відчуває масу, що дорівнює 7,5 кг. Це має велике значення при тренуванні осіб з захворюваннями й травмами опорно-рухового апарату й нервової системи, при захворюваннях серцево-судинної си­стеми, ожирінні та ін. Зміни глибини занурювання при виконанні вправ дозволяють змінювати навантаження, що здійснюється на організм хворого. Виштовхуюча сила води полегшує відновлення навичок ходь­би у хворих з пошкодженнями й паралічами нижніх кінцівок, при яких необхідні розвантаження й рухи у полегшених умовах.

Механічний вплив водного середовища, пов'язаний із значно біль­шою її щільністю у порівнянні з повітрям, вимагає від хворого вели­ких зусиль для подолання опору води при виконанні швидких рухів.

Температурний вплив водяного середовища визначається значно більшою у порівнянні з повітрям тепломісткістю і теплопровідністю. Виконуючи різноманітні рухи, хворий може переносити більш низьку температуру води. При проведенні процедур у відкритих водоймищах загартовуючий ефект відбувається сильніше (температура води 24—26 °С).

Температурний фактор (тепло) сприяє зменшенню рефлек­торної збудливості й еластичності м'язів, болю.

Має значення також хімічний вплив водяного середовища, особли­во при проведенні процедур із мінеральною водою, у басейнах.

Вправи у воді здійснюють психотерапевтичний вплив: полегшені й знеболювальні рухи покращують та втілюють віру у зцілення.

Для правильного й диференційованого застосування цього методу при різних захворюваннях, травмах, дефектах розвитку, а також у осіб з метою відновлення працездатності, необхідно враховувати ком­плексний вплив усіх перерахованих факторів на організм, а також особливості вражень.

Фізичні вправи у воді об'єднуються у комплекси, виходячи з етіо-патогенетичних особливостей захворювання.

Тривалий час фізичні вправи у воді переважно застосовували для відновлення функції органів опору, при порушеннях обмінних про­цесів. Тепер показання до застосування вправ у воді значно розши­рені. Вправи у воді рекомендують при захворюванні внутрішніх ор­ганів, при травмах та захворюваннях опорно-рухового апарату, при паралічах, психічних захворюваннях, при реабілітації хворих з ампу­таціями, при вадах постави.

Протипоказаннями до використання вправ у воді є:

• відкриті рани, гранульовані поверхні, трофічні виразки, свищі;

• гострі й хронічні захворювання шкіри;

• захворювання очей (кон'юктивіт, блефарит, висока чутливість до хлору);

• захворювання лорорганів (гострі й хронічні гнійні отити, перфо­рації барабанної перетинки та ін.);

• перенесені інфекційні захворювання, хронічні інфекційні хвороби при наявності бацилоносіння;

• венеричні хвороби;

• епілепсія;

• вертебробазілярна недостатність із втратою свідомості;

• больові синдроми, плексити, нефрити у фазі загострення;

• гострі й підгострі захворювання верхніх дихальних шляхів;

• нетримання сечі, наявність свищів з гнійними виділеннями та ін.;

• туберкульоз легенів у активній стадії.

• ревматичні враження серця у стадії загострення;

• хронічні неспецифічні захворювання, легенів у III стадії;

• загострення хронічної коронарної недостатності;

• інші захворювання серцево-судинної та дихальної систем у стадії декомпенсації;

• жовчокам'яна та сечокам'яна хвороби;

• гострі запальні захворювання нирок та сечовивідних шляхів.