Кліматичні курорти.

За кліматичними особливостями розрізняють курорти приморські, гірські, розташовані на рівнинах (у лісовій, лісостеповій місцевості, у степах, в умовах клімату степів). Основними лікувальними засобами кліматичних курортів є аеротерапія, геліотерапія, морські купання (таласотерапія), купання в озерах та ріках, кумисотерапія, лікування виноградом. Найважливіші кліматичні курорти розташовані на південному бе­резі Криму. У приморській зоні розміщені курорти для нетуберкульозних хворих: Ялта, Алушта та ін. Окремо розташовані санаторії для хворих на туберкульоз легенів, лімфа­тичних вузлів, нирок, з туберкульозним ураженням гортані.

Євпаторія — дитячий кліматичний і грязьовий курорт, що характеризується поєднан­ням теплого, помірного, вологого морського і степового клімату. Одним із лікувальних чинників є мулова грязь і ропа Мойнацького озера. Для приморської зони характерні сухе, гаряче й сонячне літо, тепла, ясна і тривала осінь, рання весна, коротка м'яка зима. Упро­довж цілого року можлива аерогеліотерапія, з травня по жовтень — морські купання.

Вологі субтропіки (Ялта) характеризуються гарячим літом, м'якою зимою, суб­тропічною рослинністю. Майже цілий рік можлива аерогеліотерапія. Купальний сезон — з травня по жовтень.

Одеську групу курортів представляють Лермонтовський курорт, Аркадія та інші, з поєднанням степового і морського м'якого клімату, з великою кількістю сонячних днів. Широко застосовують грязелікування — мулові грязі Одеських лиманів. У цій групі ба­гато санаторіїв кардіологічного профілю.

Відомі гірські курорти Карпат. Залежно від висоти курорту над рівнем моря зни­жується парціальний тиск кисню, у зв'язку з чим у людини розвивається низка пристосов­них реакцій: рефлекторне почастішання дихання, пульсу, збільшення в крові кількості еритроцитів та вмісту в них гемоглобіну відзначено подразнювальний вплив на кістковий мозок і посиленням еритропоезу, підвищення активності тканинних ферментів.

Відносно прохолодний та вологий клімат рівнин що не викликає розладів серцево-судинної системи, зумовлює лікувальні властивості курортів середньої смуги (Київська область). Ці курорти показані для реконвалесцентів ослаблених патентів, при атеросклерозі, неврастенії.

Окреме місце посідають курорти з сухим кліматом (Ялта). У такому кліматі посилюється функція потових залоз що зменшує фізіологічне навантаження на нирки, сприяє поліпшенню ниркового кровообігу в зв`язку з постійною дією теплого повітря на шкірні покриви. Показаннями до курортного лікування є хронічні нефрити з нефротичним компонентом без порушення азотовидільної функції нирок та значною підвищення артеріального тиску.

Кліматотерапія є одним із трьох важливих розділів курортної терапії, поряд з бальнеотерапією і питною терапією. Від двох останніх кліматотерапія відрізняється комплексністю впливу. При цьому комплексність відноситься як до діючого факторам, так і до шляхів впливу.

У відношенні діючих факторів можна сказати, що в кліматотерапії беруть участь усі фактори зовнішнього середовища — і повітря, і сонячне випромінювання, і рослинність, і водойми, і земля в плані як ландшафту, пейзажу, так і ґрунту і порід, що підстилають. Важливим, хоча часто негативним, фактором кліматотерапії є штучні спорудження. З одного боку — це кліматолікувальні спорудження (пляжі, солярії, аерарії і т.д.), з іншого боку — житлові і промислові спорудження, дороги, транспорт і т.д. З огляду на, що перелік діючих факторів кліматотерапії далеко виходить за рамки власне кліматичних, вірніше було б говорити про екотерапії, терапії зануренням у визначене навколишнє середовище. Але історично закріпився термін кліматотерапія, що і є загальноприйнятим.

Комплексність кліматотерапії, з погляду шляхів впливу, полягає в тому, що, у силу безлічі діючих факторів, заглибленості організму в курортне навколишнє середовище, безпосередньому чи опосередкованому впливу піддаються практично всі органи і системи Найбільше активно утягують у процес кліматотерапії основні адаптогені системи: нейро-ендокринна і кардіо-респіраторна, механізм терморегуляції. Беруть участь у кліматотерапії і механізми психологічної адаптації. Спеціальні види кліматотерапії (плавання у водоймах, теренкур) розвивають також опорно-руховий апарат. Сонячні і повітряні ванни, морські купання впливають на шкіру і її придатки, на поверхово розташовані структури організму — підшкірну клітковину, м'язи, суглоби, периферичні нерви.

Різноманіття і комплексність кліматичних факторів дозволяють на тому самому курорті оздоровлювати хворих з різними захворюваннями різними факторами і режимами їхнього застосування.

Елементи кліматотерапії можливі навіть у домашніх умовах. Вони складаються в розширенні стереотипу поводження і, відповідно, побутового рівня кліматовпливу за рахунок повітряних і сонячних ванн, обливань, прогулянок.

Великі можливості кліматотерапії представляють спеціалізовані кліматичні курорти, які можна розділити на три групи: приморські, гірські і пустельні.

Приморські курорти є аналогами місцевих кліматичних курортів з розширеними можливостями . Зазначене розширення відбувається, у перших, за рахунок більш м'якого, у порівнянні з континентальними районами, клімату, більш плавної добової і річної зміни значень метеоелементів, рідкості екстремальних їхніх значень. По-друге, за рахунок специфічного, у порівнянні з прісними водоймами, впливу морячи. Приморське повітря збагачене солями, що містяться в морській воді. Особливо коштовно їхня присутність у виді легких негативних іонів. Це підвищує ефективність аеротерапії. Морські купання, на відміну від купань у прісних водоймах, мають властивості сольових ванн зі збагаченою мінеральною сполукою. Причому, солі присутні в морській воді в оптимальній для терапії концентрації (17-18% — у Чорному морі, 36-38% — у Середземнім). Ефективність кліматотерапії значно підвищується при наявності в прибережній зоні лісових і лісопаркових масивів. Для лікування на приморських курортах показані, насамперед, бронхолегеневі (специфічні і неспецифічні), серцево-судинні, нейро-судинні, шкірні захворювання. Позитивні результати виходять також при лікуванні захворювань опорно-рухового апарата і лор-органів.

Бальнеологічні курорти.

Бальнеологічне лікування (ванни, душі, обливання).

Xлоридно-натрієві вани використовуються для регуляції стану центральної та вегетативної нервової системи, процесів тер­морегуляції, покращення тканевого дихання, гемодинаміки, стабілізації психоемоційного стану.

Кисневі ванни призначаються при порушенні стану нервової системи, серцево-судинної системи, окисно-відновних процесів, при підвищеній втомі.

Хвойні ванни призначаються в цілях покращення обмінних процесів, функції нервової системи, при напрузі психоемоційного стану і наявності супутньої вегетативно-судинної дистонії.

Перлинові ванни призначаються для поліпшення процесів регуляції серцевої діяльності, тонізуючої дії на стан нервової і серцево-судинної системи, особливо у хворих з гіпокінетичним варіантом кровообігу, лабільністю артеріального тиску, пси­хоемоційною нестабільністю, для поліпшення процесу обміну речовин.

Йодобромні ванни показані з метою покращення процесів цен­тральної і периферичної гемодинаміки, досягнення гіпотензивного ефекту, покращення стану нервової системи, обмінних процесів.

Вуглекислі ванни показані з метою активного впливу на окис­но-відновні процеси, покращення стану центральної і периферичної гемодинаміки, та процесів мікроциркуляції.

Дощовий душ призначається з метою регуляції стану цент­ральної і вегетативної нервової системи, седативного впливу, покращення процесів обміну при супутній вегетодистонії в випадках зниженого артеріального тиску, покращення стану гемодинаміки.

Циркулярний душ використовується при переважних процесах вегетативно-судинної дистонії, яка супроводжується збільшеною вагою тіла.

Підводний душ масаж показаний при порушенні стану вегетативної регуляції серцевої діяльності, лабільності психоемоційного стану, супутніх захворюваннях системи опори та руху.

Лікувальне плавання в басейні показане з метою покращення стану центральної і периферичної нервової системи, обмінних процесів, стійкості емоційного статусу, покращення тонусу дихальної мускулатури, розвитку відновних процесів.

Грязьові курорти.

У нашій країні функціонує значна кількість грязелікувальних курортів, де основним лікувальним чинником є грязі. На деяких курортах грязі використовують як допоміжні лікувальні чинники (Любінь Великий, Трускавець).

З бальнеологічно активних речовин у грязях містяться вітаміни, ферменти, гормони, бактеріофаги, антибіотики, речовини типу холіну, гістаміну. Вони визначають, напри­клад, бактеріостатичні та бактерицидні властивості грязі.

Основне місце серед показань до грязелікування посідають хвороби опорно-рухового апарату, хвороби суглобів ревматичного характеру (не раніше ніж через 6—8 міс після закінчення гострих явищ, з повністю затихлим процесом у міокарді); артрити інфекційного походження (бруцельозні, не раніше ніж через 3 міс після відновлення нор­мальної температури тіла та стихання всіх гострих явищ); ревматоїдний поліартрит у хронічній стадії, дегенеративно-дистофічний поліартрит; наявність рубців, спайок, зро­щень, інфільтратів, гематом і випоту; радикуліт у хронічній стадії або після закінчення гострого періоду, при травмах периферійних нервів; наслідки травм спинного мозку та його оболон; поліомієліт та його наслідки; хронічні гінекологічні хвороби.

В Євпаторії — кліматичному і грязьовому курорті — застосовують мулову грязь та ропу Мойнацького озера.

У Куяльнику (поблизу Одеси) мулову грязь з лиману застосовують у вигляді аплікацій і тампонів.

Грязелікувальним є курорт Слов'янськ.

На курортах у приміських зонах розташовані санаторії для підлітків (15—17 років включно). їх направляють на санаторне лікування за участю лікарів підліткових кабінетів. Підліткові санаторії для лікування туберкульозу органів дихання є в Одесі, Ялті, хвороб серцево-судинної системи — в Одесі. Санаторії шлунково-кишкового профілю розташо­вані в Трускавці; неврологічні — у Старій Русі, Одесі; артрологічні — в Євпаторії, Старій Русі, Одесі; для лікування хвороб нирок — у Трускавці.

3- Відбір хворих для санаторно-курортного лікування

Згідно з існуючими положеннями, медичний добір хворих для санатор­но-курортного лікування є обов'язком лікаря-куратора і завідуючого відділенням, а там, де його немає — головного лікаря лікарні, поліклініки, диспансеру, медсанчастини. Лікарі-куратори несуть відповідальність за правильність добору хворих для санаторного і амбулаторного лікування на курортах та в місцевих санаторіях.

Встановлено обов'язковий перелік досліджень і консультацій, необхідних для рекомен­дації санаторно-курортного лікування: клінічний аналіз крові, аналіз сечі, рентгеноскопія ор­ганів грудної клітки. Для уточнення показань мають бути проведені додаткові дослідження: електрокардіограма при хворобах серця тощо, висновок гінеколога при направленні на ку­рорт жінок незалежно від характеру хвороби, висновок психіатра в разі наявності в анамнезі нервово-психічних розладів, висновки інших фахівців за наявності супутніх хвороб.

Лікарі-куратори видають хворому на руки для отримання путівки медичну довідку, в якій зазначають рекомендовані курорти або місцеві санаторії, спеціалізацію санаторію, необхідність санаторного або курсового лікування. Довідку, що чинна впродовж 2 міс, хворий подає у профспілкову організацію. Після отримання путівки лікар контролює відповідність її рекомендованому курорту і видає пацієнтові санаторно-курортну карту, без якої путівка не дійсна. Для обґрунтованості лікарського контролю після санаторного лікування пацієнтові видають на руки курортну книжку, де зазначено, яке лікування він приймав у санаторії і з яким результатом виписаний. У курортну книжку записують також рекомендації щодо подальшого лікування та режим пацієнта.

Для відправлення в санаторій дітей крім обмінної карти потрібно мати довідку епідеміолога про відсутність контакту з інфекційними хворими, дерматолога — про відсутність контагіозних хвороб шкіри, дані обстеження на дифтерійне та дизентерійне бацилоносійство.

4-Протипоказання до санаторно-курортного лікування.

Протипоказаннями до санаторно-курортного лікування є:

• хвороби системи крові;

• хвороби внутрішніх органів за наявності вираженої органної та системної недо­статності;

• паразитарні та інфекційні хвороби;

• гострі інфекції;

• психічні хвороби;

• наркоманія;

• кахексія різного походження;

• хронічні хвороби в стадії різкого загострення;

• гострі септичні хвороби;

• злоякісні новоутворення (в окремих випадках після радикального лікування, при задовільному загальному стані можна направляти в місцеві санаторії для загально-зміцнювального лікування);

• патологічна вагітність упродовж усього терміну;

• всі терміни вагітності для бальнео- та грязелікування з приводу гінекологічних хво­роб, для лікування радоновими ваннами;

• не дозволяється направляти жінок, які проживають у рівнинних місцевостях, на гірські курорти, розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря;

• після абортів (до першої менструації) та в період лактації;

• гостро-прогресуючі форми туберкульозу легенів та хронічний туберкульоз у період дисемінації та зі схильністю до кровотеч.

1