8. Фітотерапія і гомеопатія

Рослини виробляють велику кількість складних хімічних сполучень, які можна розподілити на впливаючі, супутні й баластні. Лікувальні властивості рослин залежать від наявності в них діючих або біологічно активних речовин, що мають різноманітний склад й відносяться до різних хімічних сполучень. Ці речовини надають найбільшої цінності рослинам, але існують у мінімальній кількості. Що стосується супутніх речовин, то вони звичайно, можуть посилювати корисну дію біологічно активних речовин, або знижувати їх шкідливість. Інколи су­путні речовини можуть нанести будь-яку шкоду, тому їх виводять тим чи іншим способом. Баластні речовини (головна частина рослинного організму, перш за все, клітковина), хоч і не шкідливі для організму, але й користі при лікуванні не дають майже ніякої.

Одним з найпоширеніших класів хімічних сполучень біологічно ак­тивних речовин є алкалоїди, які в медицині мають суттєве значення. Алкалоїди — це азот-вміщуючі сполучення, які отримують з водорос­тей, мхів, грибів та ін. Морфій був отриманий одним з перших. Пізніше були видобуті стрихнін, кофеїн, атропін, хінін, які в даний час широ­ко використовуються в медицині. Алкалоїди здійснюють заспокійли­вий або тонізуючий вплив на ЦНС та ін.

Окремі рослини (аконіт, живокість, беладона, скополія) отрутні, бо містять у собі алкалоїди. Але в малій кількості ці речовини викорис­товуються з лікувальною метою.

Іншу групу формують глікозиди, їх дія обумовлюється нецукровою частиною. Вони швидко руйнуються під впливом фізичних факторів. Це необхідно враховувати при заготівлі сировини. Сушити їх треба швидко, бо ферменти, що утворюються при відсирінні, руйнують глікозиди. У медицині вони знайшли застосування як серцеві флаво­ноїди, глікозиди, сапоніни, гіркоти та ін. Найзначнішими є серцеві глікозиди. Вони містяться у наперстянці різних видів, у конвалії, го­рицвіті, використовуються при лікуванні серцево-судинних захворю­вань. Ці рослини також відносяться до отрутних, але лікувальних. Де­які глікозиди, що містять гіркоту, застосовуються для апетиту, тому що покращують процеси травлення. Такі гіркоти містять полинь, де­ревій, горечавка, золототисячник.

Багато з рослин містять речовини, що при струшуванні дають піну — це сапоніни, вперше отримані з мильнику. Сапонін-вміщуючі рослини використовують як відхаркуючі (коріння істода, синюха, при­мула, сечонирковий чай, жовчогонний чай, звіробій).

Лекція № 9

Тема: «Санаторно-курортне лікування»

Кількість годин:4

План.

1. Основи санаторно-курортного лікування.

2. Класифікація курортів.

3. Відбір хворих для санаторно-курортного лікування.

4. Протипоказання до санаторно-курортного лікування.

1- Основи санаторно-курортного лікування.

Курортологія — наука, що вивчає лікувальні курортні чинники. Ку­рорт — це місцевість з набором лікувальних чинників, псиними кліматичними, гео­графічними та гігієнічними умовами.

Характерним закладом у системі санаторно-курортного лікування є санаторій — спеціалізований стаціонарний заклад з використанням у лікувальних комплексах клімато­терапії, бальнеотерапії або грязелікування, апаратної фізіотерапії, лікувальної фізкульту­ри в умовах активного відпочинку, спеціально продуманого ритму життя та проведення процедур.

Санаторний режим поєднує елементи активності та спокою, тренування і щадіння й диференціюється залежно від стану пацієнта на щадний, тонізуючий і тренувальний із різним поєднанням навантажень.

Різними є й терміни перебування пацієнта на санаторно-курортному лікуванні. У більшості санаторіїв тривалість однієї зміни становить 24 дні. У спеціалізованих сана­торіях перебувають 28—53 дні, а іноді й більше (дитячі протитуберкульозні санаторії, відділи для лікування спінальних хворих).

Санаторії для дорослих підпорядковуються профспілкам Керівними і контролюючи­ми органами є Центральна рада з управління курортами і санаторіями профспілок з ме­режею відповідних територіальних рад.

Основні профілі санаторіїв:

• для лікування пацієнтів з хворобами серцево-судинної системи;

• для лікування пацієнтів з хворобами органів травлення

• для лікування пацієнтів з хворобами органів дихання (нетуберкульозного походження);

• для лікування пацієнток з хворобами жіночої статевої сфери;

• для лікування пацієнтів з хворобами органів руху;

• для лікування пацієнтів з хворобами органів шкіри;

• для лікування пацієнтів з хворобами нирок і сечовивідну шляхів;

• для лікування пацієнтів з порушенням обміну речовин.

Є також санаторії для дітей, підлітків для лікування туберкульозу, хвороб внутрішніх органів, спастичних паралічів тощо.

2- Класифікація курортів.

Курорти поділяють на кліматичні, бальнеологічні та грязьові. Здебільшого вони є змішаними — бальнеокліматичними або кліматобальнеологічними.