7. Масаж

Масаж — це метод лікування й профілактики, що представляє су­купність прийомів механічного дозованого впливу на будь-які зони по­верхні тіла людини, що виконується руками масажиста або (рідше) спеціальними апаратами. В умовах лікувально-реабілітаційних за­кладів застосовують переважно лікувальний та гігієнічний масаж

В основі дії масажу лежать складні взаємообумовлені рефлек­торні, нейрогуморальні, нейроендокринні, обмінні процеси, що регу­люються центральною нервовою системою. Початковим ланцюгом цих реакцій є подразнення механо-рецепторів шкіри, які переробляють енергію механічних подразнень в імпульси, що йдуть до ЦНС. ЦНС формує відповідні реакції, що сприяють нормалізації регулюючої й координуючої функції, зняттю або зменшенню прояв парабіозу, сти­муляції' регенеративних процесів. Стан збудження нервової системи залежно від вихідного функціонального стану, фази патологічного процесу, методик масажу, може підвищуватись або знижуватись.

У гуморальному середовищі під час масажу з'являються біологічно активні речовини (гістамін й ацетілхолин та ін.), які активно впливають на стимулювання адаптаційно-трофічних функцій вегетативної нерво­вої системи. Під впливом масажу здійснюється мобілізація й тренуван­ня захисно-пристосувальних механізмів, що сприяє забезпеченню те­рапевтичного ефекту при будь-якому захворюванні. Масаж може здійснювати знеболювання.

Масаж покращує трофічні процеси в шкірі, сприяє розсмоктуванню інфільтратів, активізує обмін речовин, підвищує газообмін в органах та тканинах. Під впливом масажу покращується тонус кровоносних та лімфатичних судин, підвищується тонус та еластичність м'язів, покра­щується їх скорочувальна функція, підвищується м'язова працез­датність, зростає сила м'язів. Масаж покращує кровопостачання суг­лобів, прискорює розсмоктування випоту, патологічних відкладень, укріплює суглоби й зв'язки.

Форми, методи, прийоми масажу

Масаж може бути ручним та апаратним. За методом його виконан­ня він може бути класичним або сегментарно-рефлекторним.

Ручний масаж, побудований за принципом використання елемен­тарної будови тіла й рефлекторних реакцій, що виникають під його впливом на визначені рефлекторні зони, називається сегментарно-ре­флекторним.

Загальний та частковий масаж, при якому застосовуються 4-й го­ловні прийоми та допоміжні, до яких належать: вібрації, ударні прий­оми та струшування, називають класичним.

У класичному масажі використовують такі прийоми: поглажування, вижимання, розтирання, розминання. Кожний з прийомів має свої' різновиди. У класичному масажі масажують за призначенням та не­обхідністю всі частини тіла, орієнтуючись на анатомо-морфологічні особливості і будову тіла.

У сегментарно-рефлекторному — масажують сегменти, враховуючи сегментарну будову тіла. Роздратування шкіряних рецепторів відповідних зон здійснює вплив на внутрішні органи та системи ор­ганізму, іннервовані тими ж сегментами спинного мозку.

Протипоказання до застосування масажу:

• гострі, пропасні стани;

• гострі запальні процеси;

• кровотечі та схильність до них;

• захворювання крові;

• гнійні процеси будь-якої локалізації;

• захворювання шкіри, нігтів;

• враження шкіри;

• тромбоз, тромбофлебіт;

• атеросклероз судин, облітерируючий ендартериїт, гангрена, аневрізма;

• запалення лімфатичних вузлів;

• активна форма туберкульозу;

• остеомієліт, пухлини;

• психічні захворювання зі значними порушеннями психіки.