6. Лікування водою й пелоїдами (водотеплолікування)

Цей метод узагальнює різноманітні водяні процедури, а також аплі­кації грязей, глини, піску, озокериту, парафіну. У лікувальному ефекті тут провідне значення належить тепловому факторові, але разом з тим, він може мати вплив механічного, або хімічного подразника.

Температурний вплив залежить від тепломісткості й теплопровідно­сті засобів, а механічний — від тиску на тіло шару води у ваннах, струменя душу, аплікації грязі та консистенції пелоїду. Хімічний фак­тор має місце, коли приймають ванни трав'яні або газові, або з пелоїдами різного хімічного складу.

Теплові процедури посилюють кількість дихань та серцевих скорочень, сприяють зниженню артеріального тиску, знімають болі, нормалізують тонус м'язів.

Прохолодні ванни зменшують частоту дихання та серцевих скоро­чень, пульс стає гарного наповнення. Артеріальний тиск спочатку підви­щується, а потім знижується. Змінюється тонус судин усього тіла.

Короткочасний вплив теплом або холодом збільшує збудливість периферійних нервів та ЦНС, тривалий посилює процеси гальмування в корі півкуль головного мозку.

Застосовують ванни звичайної води: 34-35° — індиферентні, 20-23° — прохолодні, 36-38° — теплі, 39° й більше — гарячі. Перші — заспокоюють, прохолодні — тонізують, гарячі — збуджують.

Сонячні ванни — нормалізують стан судинної й нервової систем.

Вуглекислі ванни (вуглець розчинений у воді) - сприяє посиленню дихання, зростанню сили серцевих скорочень, викликає зростання кількості циркулюючої крові, постачання кисню у тканини, а саме у серцевий м'яз, нормалізують артеріальний тиск.

Сірководневі ванни діють за принципом вуглекислих але з більшим ефектом. Пропоновані на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби, ангіоспастичних станів судин кінцівок, хронічних захворюваннях суглобів, м'язів та периферійних нервів різної етіології.

Радонові ванни — покращують функціональний стан серцево-су­динної системи, знеболюють, прискорюють обмін речовин, знімають алергії.

Субаквальні ванни (підводнокишкові промивання) починають з 1,5-2 літрів й поступово доводять до 7-8 літрів, температура води 37-38°. Показані при колітах, запорах, аутоінтоксикаціях кишок.

Місцеві або часткові ванни (ручні, ніжні, сидячі, по Гауфе) призна­чають при нефриті, гіпертонічній хворобі.

До водолікувальних процедур належать різні душі.

Розрізняють душі низького та середнього тиску (до 2 атм.), дощо­вий, голчастий, сходний й високого тиску (2-4 атм.) віяльний, цирку­лярний, струнний (Шарко), шотландський.

За температурою - холодні (10-20°), прохолодні (25-30°), теплу­ваті (32-35°) й теплі (36-38°).

Дощовий душ - вода поступає через сітку, що розсікає струм, у голчатому душі — водяні струми б'ють з тонких трубочок, у сходному - струми б'ють догори.

Циркулярний душ - це душ, в якому вода б'є з дірок, зроблених у вертикальних трубах, об'єднаних у вигляді клітини, у центр якої поміщають хворого. Струми води б'ють з отворів, що проходять уз­довж вертикальних труб клітини. Такий душ корисний при захворю­ваннях нервової системи, підвищеному артеріальному тиску.

Душ Шарко - це струмний душ де струм води під тиском 2-3 атм. б'є з шланга.

Температура води 30-32°, поступово, знижується до 20-22 °С.

Віяльний душ - отримують притиснувши струм води пальцем.

Шот­ландський душ - струмний душ змінної температури води, що б'є з двох шлангів. Вода в одному шлангу холодна, в другому гаряча. Під час процедури змінюють струми почергово: вподовж 20-30 с б'є га­ряча вода, 10- 20 с - холодна. Загальний термін процедури 3 хв.

Водолікування об'єднує й прийом води для пиття. Це може бути будь-яка мінеральна вода, тепла або прохолодна.

Всі водні процедури об'єднуються з процедурами ЛФК.

Грязелікування. В грязелікуванні використовують мулові, торф'яні, сапропелеві (грязі прісних озер) грязі. Гарний ефект процедур дають при запальних захворюваннях м'язів, суглобів, периферійних нервів.

Крім грязей застосовують аплікації з глини. Тривалість таких про­цедур 20-30 хв. Курс грязелікування включає 12-15 процедур, які призначають через день.

До теплових фізіопроцедур належать парафін та озокерит (гірський віск). Зазначені процедури дають розсмоктуючий та знебо­люючий ефект.

Тривалість кожної процедури 30-60 хв., курс включає 12-14 про­цедур.

Кінезіотерапія — лікування рухами

Застосування рухів у лікуванні та реабілітації хворих зумовлено багатогранним впливом вправ на всі органи та системи життєдіяльності людини.

Лікувальна дія вправ заснована на здібності стимулювати фізіологічні процеси в організмі людини. Нервовий механізм впливу рухів характеризується посиленням нервових зв'язків, які встановлю­ються між функціонуючою м'язовою системою, корою головного моз­ку, підкоркою та будь-яким внутрішнім органом.

Зв'язок пропріорецепторного апарату з ЦНС визначається не тільки функціональним станом ЦНС, а й станом гуморального середовища.

М'язова діяльність утворює домінанту рухового аналізатора, або домінанту функціонуючих нервових центрів. М'язова робота розвиває домінанту рухового аналізатора, змінює функцію внутрішніх органів, зокрема систем кровообігу й дихання.

Роботу кісткової мускулатури можна розглядати як стимулятор й регулятор відповідних реакцій, а саме й системи кровообігу.

Дозовану м'язову діяльність слід розцінювати як фактор, що сприяє відновленню вегетативних функцій, змінених хворобою.

Фізичні вправи (ФВ) викликають у хворих розвиток, вдосконален­ня й закріплення зв'язків, посилюється вплив кори та підкоркових центрів на судинну систему.

Відомо, що при м'язовому навантаженні нервові механізми регу­ляції дихання забезпечують адекватну легеневу вентиляцію й сталість напруження вуглекислоти в артеріальній крові.

ФВ є свідомим актом поведінки хворого з одночасною участю психічних й фізичних категорій особистості хворого. Провідною особ­ливістю кінезіотерапії (КТ) є дозоване тренування.

Вплив факторів зовнішнього середовища, викликаючи різні відповідні реакції організму, сприяє розвитку пристосувальних про­цесів, тому взаємозв'язок організму та середовища, особливо в плані збереження здоров'я, необхідно розглядати як розвиток пристосу­вальних процесів.

Підвищення працездатності під впливом дозованого тренування зу­мовлено вдосконаленням вищої нервової діяльності хворих, що в свою чергу, покращує рухову функцію, сприяє нормалізації вегетатив­ної функції.

Під впливом ФВ нормалізується дія основних нервових процесів - зростає збудливість, разом з посиленням гальмівних процесів розви­ваються гальмівні впливи при вираженому патологічному подразненні.

Систематичне проведення дозованого фізичного тренування сприяє формуванню нового динамічного стереотипу, або його по­слабленню. Це сприяє ліквідації захворювання або функціональних відхилень внутрішніх систем. ФВ можна розглядати як фактор, який посилює рухливість фізіологічних процесів.

ФВ впливають на організм, стимулюючи обмін речовин. Ці впливи, здійснюючись через нервову систему, покращують гуморальну регу­ляцію функціонуючих систем та тканинний обмін.

Тренування призводить до зменшення витрат енерге­тичних речовин під час м'язової діяльності.