- •5.2 Монтескє про форми державного правління та основні закони демократії
- •5.3 Ідея народного сувернітету Руссо
- •6.1 Ідеї Канта про людську свободу та державу
- •6.2 Основні положення політичної теорії Гегеля
- •6.3 Ключові позиції марксизму
- •7.1 Інститування й теоретичні передумови формування політичної думки
- •7.2 Основні напрямки(проблемні підходи) західної політології
- •8.1. Суспільно-політичні проблеми у творах Іларіона Нестора, Мудрого Мономаха автора Слово о полку Ігоревім"
- •8.2 Провідні політичні ідеї українських мислителів-гуманістів Філалета, Могили
- •8.3 Конституція Орлика як політико-юридичне вираження української національно-державної ідеї
- •9.1 Кирило-Мефодіївське товариство:проблеми державно-політичного та соціального устрою
- •9.2 Ліберальні та автономно-феодалістичні ідеї Драгоманова
- •9.3 Націонал-державництво Франка
- •10.1 Базові характериситки консерватизму Липинського
- •10.2 Правові ідеї інтегрального націоналізму
- •10.3 Основні положення національно-комуністичного напряму( Мазлах Хвильовий Винниченко Волобуєв)
- •10.4 Особливості розвитку української політичної думки в 60-90 роки
- •11.1 Сутність структура та функції політики
- •11.2 Субєкти політики
- •11.3 Політичний конфлікт: суть, типологія, крайні форми прояву, способи врегулювання
- •12.1 Сутність, аспекти та фази політичної діяльності. Політична поведінка суть та типи
- •12.2 Сутність влади та її типологія. Політична та державна влада
- •Тема 13.Національна ідея. Політична еліта і лідерство.
- •1. Політична еліта: поняття концепції, функції типи,
- •2. Політичний лідер: суть, концепції (витоки), функції, типологія, способи утвердження.
- •Тема 14. Політична система суспільства.
- •1. Суть, структура, закономірності та функції політичної системи.
- •2. Типологія політичних систем
- •3. Основні напрямки розвитку та вдосконалення політичної системи України.
- •Тема 15. Держава – головний інститут політичної системи.
- •1. Поняття, ознаки, концепції, функції та основні органи держави.
- •2. Форми державного правління та устрою.
- •3. Політичний режим: суть та типи.
- •Тема 16. Правова держава та громадське суспільство.
- •1. Сутність та основні ознаки правової держави.
- •2. Громадське суспільство: історичні уявлення, основні риси, інститути, взаємозв’язок з державою.
- •3. Проблеми становлення правової держави і громадського суспільства в Україні.
- •Тема 17. Політичні партії і партійні системи.
- •1. Сутність політичних партій, їх генезис, базові параметри та функції.
- •2. Типологія політичних партій і партійних систем.
- •Тема 18. Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем.
- •1. Виборча система: суть та основні типи.
- •2. Взаємозв’язок форм правління, партійних і виборчих систем.
- •Тема 19. Політична свідомість а ідеологія.
- •1. Політична свідомість: сутність та основні рівні.
- •2. Суть та функції політичної ідеології. Основні ідейно політичні течії та політичний екстремізм.
- •3. Взаємовплив політичних ідеологій.
- •1. Поняття, структура, типи та функції політичної культури.
- •2. Політична соціалізація: сутність, фази, типи та функції.
- •3. Особливості політичної культури сучасної України.
- •Тема 21. Міжнародна зовнішня політика.
- •1. Міжнародна політика: суть, засоби, форми, основні принципи реалізації.
- •2. Особливості, цілі й функції зовнішньої політики.
- •3. Національна безпека та національні інтереси країни.
- •Тема 22. Міжнародні відносини.
- •1. Міжнародні відносини: суть, особливості, структура. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародних відносин.
- •2. Глобальні проблеми сучасності в структурі міжнародних відносин.
- •3. Україна в системі міжнародних відносин.
Тема 13.Національна ідея. Політична еліта і лідерство.
1. Політична еліта: поняття концепції, функції типи,
Політична еліта - це привілейована група, яка займає керівні позиції у владних структурах і безпосередньо бере участь в ухваленні рішень, зв'язаних з використанням влади.
Функції політичної еліти:
Вивчення і аналіз інтересів різних соціальних груп.
Віддзеркалення інтересів в політичних установках.
Вироблення політичної ідеології (програм, доктрин, законів і т.п.).
Створення механізму втілення політичних задумів.
Призначення кадрового апарату органів управління.
Висунення політичних лідерів.
Сучасні концепції еліт багатоманітні. Особливу групу серед^них становлять засновані на ціннісному підході концепції демократичного елітизму, або (в контексті теорії демократії) елітарної демократії.
Ще одну групу концепцій еліти складають концепції множинності (плюралізму) еліт. Автори цих концепцій заперечують існування еліти як єдиної привілейованої і відносно згуртованої групи й доводять наявність багатьох еліт: політичної, економічної, наукової, художньої, релігійної та ін. Вплив кожної з них обмежений специфічною для неї сферою діяльності. Жодна з еліт не здатна домінувати в усіх сферах суспільного життя. Множинність еліт визначається суспільним поділом праці та багатоманітністю соціальної структури суспільства. Кожна з багатьох базисних соціальних груп — етнічних, демографічних, професійних, регіональних та інших — формує свою власну еліту, яка відображає її інтереси, захищає її цінності й водночас активно впливає на розвиток групи.
Протилежною до концепцій множинності еліт за своїм характером і спрямованістю є ліволіберальна концепція еліти американського соціолога Чарлза Райта Міллса (1916— 1962). Ще в 50-ті роки у своїй праці «Владарююча еліта» на основі функціонального підходу до еліти він доводив, що вона є не результатом інтелектуального, психологічного й морального переважання, а наслідком зайняття командних позицій у суспільній ієрархії.
2. Політичний лідер: суть, концепції (витоки), функції, типологія, способи утвердження.
Політичний лідер може бути визначений як авторитетна особа, яка здійснює переважний вплив на інших людей з метою інтеграції їхньої діяльності для досягнення спільних політичних цілей.
Є кілька концепцій витоків політичного лідерства:
Концепція рис склалася на основі аналізу ролі видатних осіб в історії. Згідно з нею лідерство є результатом наявності у лідера певних психологічних і соціальних рис (гострий розум, тверда воля, енергійність, компетентність, організаторські та ораторські здібності, готовність брати на себе відповідальність і т. п.).
За ситуативною концепцією причина лідерства полягає не в індивіді та притаманних йому рисах, а в тій ролі, яку він має виконувати за конкретних обставин. Обставини визначають вибір лідера та його поведінку. Позиції і дії лідера, прийнятні в одних ситуаціях, є непридатними для інших ситуацій.
Концепція визначальної ролі послідовників (конституентів) трактує лідерство як особливий тип стосунків між керівником і послідовниками. Феномен лідерства пояснюється наявністю у лідера послідовників, а в ширшому плані - конституентів, тобто всіх суб'єктів політики, які взаємодіють з одним лідером і впливають на нього: активістів, прихильників, виборців тощо. Відносини між лідером і конституентами виступають у вигляді ряду взаємопов'язаних ланок: конституенти - послідовники - активісти - лідер. В демократичних державах претенденти на лідерство можуть розраховувати на успіх лише у разі збігу їхнього іміджу з очікуваннями широкого загалу - конституентів.
Психологічна концепція лідерства доводить, що в основі суспільного життя лежить людська психіка. Вона є керівною і визначальною щодо інших явищ людського буття. Людина за своєю природою є егоїстичною і владолюбною істотою, прагне до панування над іншими людьми, її дії визначаються волею до влади (Ф. Ніцше), підсвідомими сексуальними інстинктами (3. Фрейд) або іншими психічними мотивами. Слідом за 3. Фрейдом деякі дослідники вважають лідерство виявом невротичного стану особи лідера і навіть певним видом божевілля.
Класичною є типологія політичного лідерства М. Вебера, який виокремлює три типи політичного лідерства - традиційне, харизматичне й раціонально-легальне.
Традиційне лідерство грунтується на авторитеті звичаїв. Лідер цього типу отримує і здійснює владу не завдяки власним достоїнствам і заслугам, а відповідно до традицій і звичаїв. Традиційне лідерство характерне для доіндустріального, тобто рабовласницького і феодального, суспільства. Влада традиційних лідерів - це насамперед влада аристократичної знаті.
Харизматичне лідерство грунтується воно на вірі в незвичайні якості і здібності лідера, його винятковість. Харизматичне лідерство виникає в суспільстві, як правило, в кризові періоди. Спонукальним мотивом до передання влади харизматичному лідерові є усвідомлення широкими масами, а також значною частиною правлячої еліти нездатності наявних у країні представницьких інститутів вивести країну з кризи, консолідувати суспільство навколо тієї чи іншої цілі суспільного розвитку. Раціонально-легальне лідерство базується на переконанні в законності й раціональності встановлених порядків та у праві на панування органів, які здійснюють владу. Ці органи і їхні керівники - політичні лідери - обираються через демократичні процедури, їм надаються повноваження, за зловживання якими вони несуть відповідальність перед виборцями.
Функції політичного лідерства наступні:
Вираження інтересів спільності людей, на лідерство в якій лідер претендує. Це може бути як відносно невелика група людей, так і соціальна спільність - класова, етнічна, демографічна, професійна, територіальна, а також виборці певного округу чи країни в цілому. За будь-яких масштабів лідерства його конституенти мають вбачати у лідері виразника власних інтересів, інакше та чи інша особа лідером не стане.
Новаторська функція означає, що для того щоб стати лідером, обійняти певну керівну посаду, претендент на лідерство має запропонувати щось нове порівняно з попереднім керівником. Політичний лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї соціального устрою.
Інтегративна функція політичного лідерства полягає в тому, що на основі запропонованої лідером програми відбувається інтеграція дій його конституентів. В ідеалі програма лідера має передбачати задоволення інтересів і потреб кожної групи населення тієї чи іншої території. Інтегративна функція спрямована на підтримку цілісності і стабільності суспільства, громадянського миру і злагоди. Підтримка соціальної цілісності суспільства неможлива без цілеспрямованих зусиль щодо згуртування всіх соціальних спільностей.
Організаторська, або прагматична, функція лідерства полягає у втіленні цілей і завдань, які стоять перед суспільством і відображені у програмі лідера, в конкретні дії.
Комунікативна функція лідерства полягає в забезпеченні лідерами зв'язку як між масами й політичними інститутами, так і між іншими політичними інститутами, у німу числі між очолюваними вищими органами держави- парламентом, урядом, главою держави, вищими судами. Завдяки лідерам відбувається координація та узгодження дій усіх суб'єктів політики.
За способом утвердження лідерства у групах і організаціях формальні неформальні
