Централізоване стерилізаційне відділення: обладнання, функції.
Форми організації стерилізації
Децентралізована (локальна, кабінетна) - організація стерилізації на робочих місцях вручну або в спеціально відведених для цього приміщеннях (стерилізаційних) в різних відділеннях медичного закладу.
Переваги децентралізованої стерилізації
Вони нечисленні. До них можна віднести невисоку вартість обслуговування стерилізаційного обладнання, так як обробка інструментарію включена в інші обов'язки медперсоналу лікарні. Крім того, стерилізаційні часто знаходяться поруч з місцями використання стерильних виробів, що дає можливість швидкого доступу до них і швидкої організації стерилізації. При децентралізованій системі найчастіше застосовується метод стерилізації за допомогою розчинів. Однак переваги цієї організаційної форми стерилізації обертаються недоліками при невисокій кваліфікації персоналу та неповної технічної забезпеченості ЛПУ.
Недоліки децентралізованої стерилізації
Недоліки децентралізованої стерилізації істотні, вони впливають головним чином на ефективність стерилізації. Інструментарій обробляється іноді в місцях, не призначених для цієї мети. При цьому високий рівень ручної праці, зокрема, при предстерилізаційній обробці, що знижує якість як предстерилізаційної підготовки, так і самої стерилізації, а також забирає до половини робочого часу медперсоналу. Медперсонал, який проводить стерилізацію, не завжди володіє достатнім рівнем кваліфікації, не дотримується технологію стерилізації, а також правила завантаження виробів. Через це також ускладнюється контроль над ефективністю стерилізації (і медперсоналом, і органами Санепіднагляду. Упаковка при обробці в повітряних стерилізаторах зазвичай не використовується, а оброблені медпредмети зберігаються на стерильних столах, що збільшує ризик повторної контамінації.
Саме в результаті аналізу недоліків системи децентралізованої стерилізації виникла ідея створення та постійної модернізації централізованого стерилізаційного відділення (ЦСО), в якому буде організована стерилізація всіх медичних предметів ЛПУ.
Централізована форма - організація стерилізації в спеціально обладнаному і зонувати приміщення, в якому працює кваліфікований персонал.
Недоліки
До недоліків цієї системи умовно можна віднести тільки великий обсяг інвестицій на етапі створення ЦСО.
Переваги централізованої стерилізації
Основною перевагою централізованого стерилізаційного відділення є висока надійність стерилізації завдяки централізованій організації всіх етапів.
У такому стерилізаційному відділенні працює спеціально навчений персонал, який може забезпечити ефективну предстерилизационную очистку, важливість якої важко переоцінити. Саме від неї залежить якість наступної стерилізації. Обладнання, в переважній більшості дороге, використовується більш раціонально в централізованому стерилізаційному відділенні. Якість обслуговування обладнання вище. У той же час витрати на проведення стерилізації в такому відділенні нижче приблизно в три рази в порівнянні з локальним способом, так як спрощується контроль за станом обладнання, знижуються експлуатаційні витрати та витрати на проведення стерилізації. Використання медичних матеріалів стає більш раціональним, крім того, сучасні методи стерилізації дозволяють продовжити термін служби лікувально-діагностичного обладнання, наприклад, чутливого до підвищення температури. Контроль якості стерилізації простіше і зручніше за рахунок автоматизації процесу в централізованому стерилізаційному відділенні. Звільнення медперсоналу для більш продуктивної роботи. Змішана форма стерилізації Змішана - організація стерилізації, при якій передстерилізаційна підготовка інструментарію здійснюється на місцях використання, в тому числі укладання в бікси, а в стерилізаційному приміщенні проводиться централізована стерильна обробка. І змішана, і децентралізована форми організації стерилізації не задовольняють вимогам сучасної медицини.
Завдання централізованого стерилізаційного відділення:
Основним завданням центрального стерилізаційного відділення є забезпечення ЛПУ стерильними медичними предметами, а також постійне вдосконалення методів, що застосовуються на всіх етапах стерилізаційної обробки, і контроль на всіх її етапах. Деякі незалежні ЦСО проводять підготовку персоналу і надають консультативну та методичну допомогу іншим ЛПУ. Крім того, ЦСО веде медичну документацію.
Планування центрального стерилізаційного відділення
При плануванні центральної форми стерилізації необхідно враховувати специфіку та структуру лікувального закладу. Придбання нового обладнання без планування та організації робочих зон не може вважатися еквівалентним організації ЦСВ (центрального стерилізаційного відділення).
Планування будь-якого ЦСВ (центрального стерилізаційного відділення) здійснюється залежно від етапів обробки: прийом, передстерилізаційна обробка, контроль, упаковка, стерилізація, видача або доставка.
Для виконання всіх цих заходів має бути передбачено достатню кількість приміщень.
Розрахунок площі ЦСВ (центрального стерилізаційного відділення) проводиться виходячи з кількості ліжок у лікувальному закладі і залежно від його профілю.
Обов'язковою умовою грамотного планування ЦСВ є виключення перетину стерильних та нестерильних медичних інструментів і матеріалів.
Зонування центрального стерилізаційного відділення
Централізоване стерилізаційне відділення повинне мати стерильну і нестерильну зони. Нестерильна зона, в свою чергу, ділиться на чисту і умовно чисту (інакше кажучи «брудну»). Умовно чиста («брудна») зона призначена для прийому і зберігання використаних медичних предметів, а також для подальшої їх дезінфекції та перед стерилізаційної обробки.
В умовно чистій зоні повинні бути організовані: приміщення для приймання і окремо для зберігання використаних медпредметов, мийні для них і окремо для візків, на яких їх перевозять по всій установі; приміщення для розбирання, передстерилізаційної підготовки та сушки.
Чиста зона призначена для упаковки і підготовки медичних предметів до стерилізації, а також для виготовлення перев'язувальних матеріалів.
Чиста зона відділяється від умовно чистої бар'єром у вигляді прохідного мийного і дезінфекційного обладнання.
У чистій зоні повинні бути організовані: санітарний пропускник; приміщення для персоналу в спецодязі; приміщення для дрібного ремонту та заточування медичних інструментів; приміщення для упаковки медичних інструментів і її контролю; приміщення для укладання перев'язувальних матеріалів і білизни і комора для них; приміщення для видачі стерильних матеріалів.
Стерильна зона призначена для зберігання стерильного матеріалу та інструментів. Вона відокремлюється від чистої зони прохідним стерилізаційним обладнанням. Для входу в неї також повинен бути обладнаний санпропускник. Крім перерахованих вище приміщень, повинні бути передбачені ізольовані службові приміщення: коридори, канцелярія, кімната для персоналу з гардеробом для верхнього одягу, приміщення водопідготовки, санвузли.
Оптимальний план ЦСВ:
Контроль якості стерилізації повинен проводитися щомісяця, для чого зразки інструментарію і матеріалів здаються для перевірки у відділення санітарно-епідеміологічного нагляду.
Центральне стерилізаційне відділення (ЦСВ) є самостійним структурним спеціалізованим підрозділом лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), може обслуговувати декілька ЛПЗ, очолюється старшою сестрою й підпорядковується головному лікарю ЛПЗ, до складу якого воно входить. ЦСВ організовує й проводить свою роботу згідно з положеннями, наказами , інструкціями, методичними вказівками та іншими нормативними документами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України і діючим законодавством.
Основною метою роботи центрального стерилізаційного відділення є забезпечення високоякісної передстерилізаційної обробки (ПСО) й стерилізації виробів медичного призначення (ВМП) та забезпечення ними ЛПЗ.
Завдання роботи ЦСВ
1. Приймання, сортування ВМП з відділень ЛПЗ.
2. Визначення номенклатури ВМП, що підлягають стерилізації; розподілення й направлення виробів по потоках обробки, в залежності від типу матеріалу, з якого виготовлено ВМП (метал, гума, текстиль та інш.)
3. Вибраківка непридатних виробів та передача їх на списання, затонку, ремонт.
4. Проведення ПСО ВМП.
5. Упаковка ВМП відповідно до методу стерилізації
6. Проведення стерилізації ВМП згідно з діючими інструкривно-методичними документами.
7. Контроль якості ПСО підготовлених до стерилізації ВМП та терміновий і бактеріологіний контроль роботи стерилізаційного обладнання на підставі інструктивних-методичних документів МОЗ України
8. Зберігання й видача простерилізованих ВМП
Асептика (безгноєвмісний, безмікробний) – це система засобів та заходів , направлених на запобігання мікробного забруднення, інфікування предметів при різних втручаннях і попадання в організм мікробів і продуктів їх життєдіяльності. Основне правило асептики – все, що стикається з раною – повинно бути стерильним. Важливою передумовою стерильності є обов’язок хірурга, операційної медичної сестри оберігати свою шкіру від усіляких травм і забруднень. Правила асептики використовують також при виконанні ін’єкцій, інфузій, катетеризації сечового міхура, прийманні пологів та багатьох маніпуляцій і процедур.
Методи асептики:
Асептика включає послідовне проведення заходів щодо стерилізації білизни, одягу, перев'язувального матеріалу, інструментів, повітря в операційній та перев'язувальних, підготовку рук персоналу. Методи асептики. Знепліднювання досягається такими фізичними факторами, як висока температура (гаряче сухе повітря, кип'ятіння, текучий пар, пар під тиском), ультрафіолетове опромінення, іонізуюче випромінювання, ультразвук і т. д. ультрафіолетові промені Сонячні промені мають бактерицидну властивість (особливо короткохвильові ультрафіолетові промені). Під дією сонячних променів швидко гинуть бактерії, спори менш схильні до дії ультрафіолетових променів. Велика запиленість повітря різко знижує бактерицидну дію сонячних променів. іонізуюче випромінювання Радіоактивні ізотопи кобальт-60, цезій-137 випромінюють у-промені, які надають бактерицидну дію. Стерилізація іонізуючим випромінюванням проводиться на спеціальних установках на підприємствах медичної промисловості. Досягається надійне знезараження шовного матеріалу, предметів з пластмас, гуми. ультразвукова стерилізація Метод проходить стадію вивчення, однак у практичній діяльності використовуються апарати для стерилізації рук хірурга. Метод відрізняється швидкістю, надійністю і зручністю. Фільтрація повітря В операційних, де роблять пересадку органів, застосовується спеціальна очищення повітря. Повітря фільтрується через спеціальні фільтри, що затримують мікроби (свічка Шамберлена). У звичайних операційних встановлюють кондиціонери або очисники повітря.
Антисептика (метод проти гниття) – комплекс лікувальних прийомів, направлених на знищення мікробів в рані, патологічному вогнищі або в цілому організмі. В сучасному понятті антисептика являється методом профілактики хірургічної інфекції, а асептика являється методом останньої.
Розрізняють методи антисептики: механічні, фізичні,хімічні, біологічні.
Механічна антисептика – включає ряд механічних прийомів, які спрямовані на якнайшвидше видалення з рани тканини, згустків крові, сторонніх тіл, а з ними і мікроорганізмів. Механічна антисептика – це первинна хірургічна обробка рани, яку виконує лікар-хірург, гоління волосся, змащування навколо рани 5% розчином йоду спиртового.
Хімічна антисептика – використовується бактерицидні або бактеріостатичні речовини: розчини перекису водню 6%, розчин калію перманганату, борної кислоти, етилового спирту, йодонату, йодоформу, дихлорида ртуті, метилового синього, розчину аміаку, 10% фенолу, розчину фурациліну 1:5000, карболової кислоти, розчину формальдегіду та ін…
Фізична антисептика – обпалювання, спалювання, кип’ятіння, застосування гарячого повітря, високого тиску. Головна мета – створення несприятливих умов для розвитку бактерій, всмоктування їх токсинів та продуктів розпаду. Це забезпечується зовнішніми дренажуванням, введенням тампонів, висушування рани (за допомогою кварцової лампи, солюкса), промивання гнійних порожнин розчинами.
Біологічна антисептика – це застосування антибіотиків, ферментів, імунних сироваток. Для підвищення опірності організму широко застосовують активну імунізацію. З цією метою вводять анти стафілококову плазму, анти стафілококовий гамаглобулін, анатоксин, протигангренозну сироватку, протиправцевий анатоксин. Медична сестра повинна знати властивості препаратів, шляхи їх введення, можливі ускладнення. Вона немає права самостійно призначити чи відмінити ліки без лікаря. Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу.
Всі робочі місця повинні бути забезпечені дезінфікуючими засобами. В доступному місці зберігається аптечка, яка містить: спирт 70о, йод, марганцевокислий калій, дистильовану воду, перев'язувальний матеріал. Необхідно передбачити недоторканий запас дезінфікуючих засобів в такій кількості, щоб можна було зручно і швидко приготувати розчин необхідної концентрації (наважки хлораміну по 30 г і один літр води). Марганцево-кислий калій фасується по 0,1 г. При розведенні його в одному літрі води утворюється розчин світлорожевого кольору (1:1000).
При попаданні (або підозрі на попадання) матеріалу на халат, одяг це місце необхідно обробити дезрозчином, потім знезаразити рукавиці, зняти халат і замочити в дезрозчині або покласти в стерилізаційні коробки для автоклавування. Взуття слід обробити ганчіркою, змоченою в дезрозчині. Шкіру рук і інших ділянок тіла під забрудненим одягом слід протерти 70о спиртом. При попаданні заразного (чи підозрілого матеріалу) на обличчя, останнє старанно миють милом. Протирають 70о спиртом. Очі промивають розчином марганцево-кислого калію в розведенні 1:1000. При попаданнізаразного матеріалу в рот ротову порожнину прополіскують 70о спиртом. При пошкодженні шкіри (порізи, уколи) слід видалити кров з ранки і обробити шкіру 70о спиртом, потім йодом. При попаданні інфікованого чи підозрілого матеріалу на підлогу, стіни, меблі, обладнання — забруднене місце заливають дезрозчином, потім протирають ганчіркою, змоченою в дезрозчині. Використану ганчірку кидають в посуд з дезрозчином або бак для подальшого автоклавування.
Про всі випадки аварійних ситуацій, при яких можливе інфікування медпрацівників вірусом СНІДу інформується адміністрація. Робиться відповідний запис в журналі реєстрацій аварійних ситуацій. За потерпілими ведеться нагляд протягом року. У випадку від'ємних реакцій на СНІД через 6,12 тижнів, 6 місяців, один рік після випадку, спостереження припиняється.