2. Мийні розчини, приготування, критерії використання. Контроль якості передстерилізаційного очищення: реактиви, постановка, критерії оцінювання.

ПРИГОТУВАННЯ МИЙНОГО РОЗЧИНУ

Оснащення:

1. Ємність емальована з кришкою , що щільно закривається

2. Набір інструментів багаторазового використання, що пройшов дезінфекції та буде підлягати стерилізації

3. Інгредієнти для приготування миючого розчину

Найменування компонентів	Кількість компонентів що необхідна для приготування одного дм3(1л.)миючого розчину	Методи очищення для яких застосовується
Мийний засіб « Біолот» , г Вода питна , см3	3 997	Застосовується при механізованому очищенні (струменевий метод , йоржування , використання ультра звуку )
Мийний засіб «Біолот» ,г Вода питна , см3	1.5 998.5	Застосовується при механізованому очищенні ротаційним методом
Мийний засіб « Біолот» , г Вода питна , см3	5 995	Застосовується при очищенні ручним методом
Розчин Перекису водню см3 Мийний засіб «прогрес» , «Айна», «Астра», «Лотос»г.	17 (27.5%) 5	Застосовується при механізованому очищенні (струменевий метод , йоржування , використання ультра звуку ) та ручному очищенні
Мийний засіб «Лотос»,г Водна питна см3	5 995	Застосовується при механізованому очищенні з використанням ультра звуку

4. Йоржі або щітки для механічного очищення у процесі мийки .

5. Водяний медичний термометр .

6. Гумові рукавички

ХІД ПРОЦЕДУРИ:

• Інгредієнти у вказані в таблиці кількості ретельно змішують у емальованій ємності , до утворення гомогенного розчину – розчин готовий для застосування , зберігають протягом доби .

• Миючий розчин дозволяється застосовувати до забруднення про яке свідчить поява рожевого забарвлення .

• Миючий розчин , що містить сполуку з синтетичними миючими засобами слід використовувати протягом доби . Протягом цього періоду його можна підігрівати до 6 разів.

Після використання або у разі забруднення непридатний розчин підлягає дезінфекції методом кипятіння протягом 30 хвилин та після охолоджування зливається у каналізаційну систему медичного закладу .

Зазвичай проводять два типи проб з метою контролю якості передстерилізаційної обробки.

Перший тип проб – на залишки прихованої крові

– азопірамову, бензидинові, амідопіринові, або ортотолуїдинову.

При наявності слідів крові з’являється синьо-зелене забарвлення протягом 2-х хвилин– проба буде позитивною. При позитивних пробах на приховану кров вся партія інструментів від яких відбиралися інструменти на контроль, підлягає повторній перед стерилізаційній обробці, починаючи з 3-го етапу.

Другий тип проб – на залишок миючих засобів

Проводиться 1% спиртовим розчином фенолфталеїну. Позитивний результат дає малинове забарвлення через 20-30 секунд. При позитивній пробі на фенолфталеїн інструменти підлягають повторній обробці з 4-го етапу.

Контролю підлягає 1% від обробленого інструментарію, але не менше 3-5 одиниць.

Проби проводить щоденно, при кожній обробці медична сестра, що проводила обробку. Контролює її – старша медична сестра відділення – один раз на тиждень, головна медична сестра лікарні – один раз на місяць і представники СЕС – один раз у квартал.

При позитивних пробах на приховану кров вся партія інструментів від яких відбиралися інструменти на контроль, підлягає повторній перед стерилізаційній обробці, починаючи з 3-го етапу. Для постановки проб ведеться журнал обліку.

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПЕРЕДСТЕРИЛІЗАЦІЙНОГО ОЧИЩЕННЯ ВИРОБІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ( ЗА ДОПОМОГОЮ РЕАКТИВУ АЗОПІРАМ )

Оснащення:

1. амідопірину — 10 г; солянокислого аніліну — 0,15 г; спирту етилового 95% — 100 мл;

2. 3% розчин пероксиду водню;

3. шприци, голки, інструментарій;

4. вата, марля;

5. мензурки;

6. піпетки.

Загальна частина азопірамової проби. Проба з азопірамом за чутливістю не поступається бензидиновій і в 10 разів перевищує амідопіринову.

Після проведення азопірамової проби бензидинову та ортотолуїдинову проби відміняють.

Азопірамову пробу використовують працівники лікувально-профілактичних закладів, фахівці санітарно-епідеміологічних стан­цій, дезінфекційних служб.

Реактив азопірам використовують для виявлення прихованих слідів крові, які можуть залишитися на підготовлених до стерилі­зації медичних виробах унаслідок недостатнього очищення.

Контролю підлягають вироби, що контактують з кров’ю, ін’єк­ційними препаратами, ранами, слизовими оболонками.

Контроль передстерилізаційного очищення проводять санітарно-епідеміологічні станції (СЕС) та дезінфекційні служби 1 раз на квартал.

Самоконтроль у лікувально-профілактичних закладах прово­дять не рідше ніж 1 раз на тиждень, організовує та контролює старша медична сестра відділення.

Послідовність дій під час проведення передстерилізаційного очищення

Приготування початкового та робочого розчинів азопіраму

1. Замовте в аптеці початковий розчин азопіраму (амідопіри­ну — 10 г, солянокислого аніліну — 0,15 г, 95% розчину спирту етилового — 100 г).

2. Зберігайте в закритому флаконі за температури +4 °С (у хо­лодильнику) протягом 2 міс, у темному місці за кімнатної темпе­ратури — протягом 1 міс.

Помірне пожовтіння реактиву в процесі зберігання без утво­рення осаду не знижує його властивостей.

3. Безпосередньо перед перевіркою якості передстерилізацій­ного очищення виробів приготуйте робочий розчин: змішайте од­накову кількість азопіраму та 3% розчину пероксиду водню.

4. За необхідності перевірте придатність робочого розчину азо­піраму: 2—3 краплі розчину нанесіть на кров’яну пляму. Якщо через 1 хв (не пізніше) виникає фіолетове забарвлення, яке змі­нюється на бузкове, реактив придатний до використання. Якщо протягом 1 хв розчин не набуває забарвлення, реактив для вико­ристання не придатний.

Методика проведення азопірамової проби

1. Робочим розчином азопіраму обробіть обстежуваний пред­мет — протріть тампоном, змоченим у реактиві, або за допомогою піпетки нанесіть на нього кілька крапель реактиву. Так, у шприц за допомогою піпетки влийте кілька крапель реактиву і через ЗО с вилийте його на марлеву серветку або ватний тампон.

2. Для перевірки якості очищення голок реактив наберіть у чистий, без слідів корозії шприц і, змінюючи голки, пропустіть розчин через кожну, видавлюючи по 3—4 краплі на серветку.

3. Кількість реактиву, що потрібна для перевірки інших по­рожнистих виробів, залежить від їхньої величини.

4. Контролю підлягає 1% від кількості предметів одного при­значення, але не менш як 3—5 одиниць з кожної партії.