КВНЗ « Запорізький медичний коледж »

Запорізької обласної ради

ЛЕКЦІЯ № 4

( ТЕМАТИЧНА ПОТОЧНА )

ТЕМА:

« Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів »

ДИСЦИПЛІНА: « ОСНОВИ МЕДСЕСТРИНСТВА »

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: 5.12010102 « СЕСТРИНСЬКА СПРАВА »

КУРС ІІ , СЕМЕСТР IІІ

ПЛАН:

1. Санітарно-протиепідемічний режим: мета, завдання, засоби забезпечення.

2. Внутрішньолікарняні інфекції: проблеми, способи передачі.

3. Групи ризику. Фактори, що впливають на можливість інфікування.

4. Інфекційний контроль у лікувально-профілактичних закладах.

5. Оброблення рук до і після виконання маніпуляції. Оброблення рук і слизових оболонок в разі контакту з біологічними рідинами.

6. Значення дезінфекції та стерилізації виробів медичного призначення в профілактиці внутрішньолікарняної інфекції.

7. Види, методи та режими дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах.

8. Приготування і використання дезінфекційних розчинів: 10 %, 1 %, 0,5 % хлорного вапна, 0,5 % 1 %, 3 %, 5 % розчинів хлораміну.

9. Правила зберігання хлоровмісних розчинів.

10. Правила техніки безпеки при роботі з хлоровмісними розчинами.

11. Характеристика сучасних засобів дезінфекції (АХД-2000, бонадерм, дезактин, кутасепт, сайдекс, стериліум, сульфохлорантин, хлорантоїн тощо).

12. Дезінфекція предметів догляду за пацієнтом.

13. .Дезінфекція і утилізація одноразових медичних виробів.

Той хто незграбною рукою хватає троянду,

хай не скаржмться що її шипи його ранять

Генріх Гейне.

1. Санітарно-протиепідемічний режим: мета, завдання, засоби забезпечення.

Санітарно-протиепідемічний режим - це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних, гігієнічних та протиепідемічних заходів, які направлені на попередження внутрішньо лікарняної інфекції. Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вентиляції, санітарного стану приміщень.

Внутрішньолікарняна інфекція - це будь-яке інфекційне захворювання, яке поражає хворого в результаті його поступлення в лікарню або звернення за лікувальною допомогою, або інфекційне захворювання співробітника внаслідок його роботи в цьому закладі.

Внутрішньолікарняні інфекції є актуальною проблемою охорони здоров'я як в медичному, так і в соціальному і економічному аспектах. Вони можуть приводити до смерті, збільшують строки перебування пацієнтів в стаціонарі, відповідно збільшується вартість його лікування, приводять до інвалідності.

Серед факторів, які сприяють збільшенню розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій, необхідно відзначити наступні:

- впровадження нових (пошкоджуючи або проникаючих) діагностичних і лікувальних маніпуляцій;

- використання лікарських засобів, які пригнічують імунітет, або викликають привикання мікробів до антибіотиків;

- збільшення осіб похилого віку;

- збільшення ослаблених дітей, пацієнтів з невиліковними захворюваннями;

Способи передачі інфекції:

1. Контактний:

а. прямий (від джерела до господаря): педикульоз, сифіліс...

б. непрямий (через проміжний об'єкт: руки, предмети): кишкові інфекції: гепатит А, раньові інфекції....

2. Повітряно-крапельний: тбц, вітряна віспа....

3. Трансмісивний (при введенні ліків, крові, їжі, через живого переносника): гепатит В, А, малярія, ВІЛ-інфекція....

В лікувальному закладі існує багато потенційних причин джерела інфекції: пацієнти, персонал, відвідувачі, апаратура, інструменти, білизна і т.д. Хворі можуть бути інфіковані патогенними факторами як із зовнішнього середовища, так і своїми власними у випадку ослабленого імунітету.

З цією метою крім контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог щодо приміщень, особистої гігієни важливо знати:

- своєчасне виявлення і санація носів патогенного стафілокока: один раз у квартал обов'язкове обстеження співробітників на носійство патогенного стафілокока у медпрацівників хірургічних відділень та пологового будинку, а при виникнення інфекції - по мірі необхідності;

- контроль за поступаючи ми хворими на виявлення в них педикульозу та протипедикульозної в них обробки (наказ № 410), теніозу, інфекційних захворювань, гепатиту тощо;

- заходи безпеки при СНІДі та протиепідемічний режим (наказ № 486), заходи профілактики зараження ВІЛ-інфекцією (наказ № 120);

- дотримання правил асептики і антисептики;

- достатня кількість дезинфікуючих розчинів, та їх ефективність;

- достатня професійна підготовка медперсоналу, і т.д.

Важливе значення у попередженні виникнення лікарняної інфекції має особиста гігієна медичного працівника.

Медичний працівник повинен бути зразком чистоти і акуратності. Він повинен дотримуватися правил особистої гігієни і гігієни одягу. Халат чистий, косинка (шапочка) закриває волосся. Халат повинен прикривати одяг, в ньому не виходити за межі лікарні. Тапочки шкіряні або гумові, зручні для санітарної обробки. Слідкувати за чистотою свого тіла (гігієнічний душ перед роботою. миття рук перед і після маніпуляцій, перед їдою, після відвідування туалету).

Профілактичні заходи спрямовані на попередження виникнення внутрішньолікарняної інфекції

1.Санітарно-гігієнічні

а. Режим провітрювання (кондиціонери, вентиляція, вентиляційні канали);

б. Прибирання (регулярність, використання дезінфікантів, дезинфекція притирального інвентаря);

в. Дезинфекція постільних речей (дезинфекційна камера);

г. Разові комплекти.

2.Розміщення хворих (бокси, ізолятори, мати з дитиною в пологових будинках).

3.Раціональна терапія (обгрунтована раціональна антибіотико терапія).

4.Протиепідемічний режим:

а.знезараження інструментарію (централізовані стерилізаційні);

б.безпечне харчування (контроль харчоблоку, пункту роздачі, раціональне збереження продуктів);

в.контроль здоров'я персоналу, хворих.

Дезинфекція (від французького слова дез - заперечення, і латинського - інфекція).

Це знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, грибків, вірусів, найпростіших) їх переносників.

Мета дезинфекції - знищити збудника в середовищі, що оточує людину (в приміщенні, на предметах, на посуді, білизні, виділеннях і т.д.).

Санітарно-протиепідемічний режим палати .

Палати лікувального закладу повинні бути просторими, світлими. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 % палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не менше 1 м, щоб було зручно при транспортуванні хворого та наданні йому допомоги. У кожному відділенні для тяжкохворих або хворих з гнійною інфекцією необхідно мати палати-ізолятори, а також палати інтенсивного спостереження і догляду за тяжкохворими.

У палатах-ізоляторах повинні бути туалет, умивальник, необхідний для хворого посуд і предмети догляду. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще — двобічного зв'язку пацієнта та чергової медсестри.

На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м2 площі, ви¬сота палат не менша ніж 3,5 м, тобто на 1 хворого припадає 22—25 м3 повітря. Співвідношення площі вікон до підлоги має становити 1:6, температура повітря у палаті має бути 18—22 °С. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітлені. Стіни і радіатори опалення слід фарбувати світлою олійною фарбою, щоб під час прибирання їх можна добре помити. Найкращою з гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але кращим засобом вентиляції є кондиціювання повітря. Освітлення палат у вечірній час має здійснюватись за рахунок матового освітлення. Поряд із загальними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач.

Палати повинні бути обладнані належним чином. Там повинні стояти дерев'яні або металеві ліжка з пружинною сіткою, поверх якої кладеться матрац із наматрацною наволочкою, дві подушки ; наволочками, простирадло, ковдра з підковдрою та два рушники На ніжках ліжка прикріпленні коліщата з гумовими шинами, щоб з разі потреби можна було легко перемістити пацієнта з ліжком. Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які уможливлюють надавання хворому різних положень.

На спинці ножного кінця ліжка прикріплюють рамочку, куди вставляють листок, де вказано прізвище, номер дієтичного стола, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад "Алергійна реакція на (указати препарат)", у деяких лікарнях сюди вставляють температурний листок.

У хворих, прикутих до ліжка, під ліжком на спеціальну підставку або низький стільчик, покритий чистою клейонкою, ставлять індивідуальне судно та сечоприймач, між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них виставляють посуд з їжею та склянку чи поїльник з питвом, у закритій частині повинні знаходитись індивідуальні речі пацієнта (зубна щітка, паста, мило, гребінець, одеколон, книжки тощо, а також невеликий запас дозволених продуктів, які не псуються).

У палаті повинен бути загальний стіл, який можуть використовувати як пацієнти, так і лікар та медична сестра. У загальних палатах доцільно використовувати персональні ширми, які дозволяють у разі потреби (виконання деяких маніпуляцій, відправлення фізіологічних потреб та ін.) відгородити хворого від сторонніх.

У палатах біля кожного ліжка мають бути вмонтовані індивідуальні лампи нічного використання, радіонавушники, кнопка сигналізації, підвішена на шнурі, щоб тяжкохворий міг нею скористатися, не змінюючи пози.

Палати для тяжкохворих розраховані на 1—2 місця з окремим санвузлом. Вони можуть бути двох видів: а) палати інтенсивної терапії, де розміщують хворих з тяжкими, гострими порушеннями органів дихання, кровообігу, але які не потребують реанімаційних засобів лікування. Ці палати мають бути обладнані сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, що забезпечує постійний контроль за життєвими показниками хворого. Такі палати забезпечуються централізованою подачею кисню; б) палати для тяжкохворих з хронічними та дуже тяжкими захворюваннями. Це група хворих, які потребують не стільки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду: онкологічно тяжкохворі, хворі старечого віку, хворі на параліч тощо. Перебування такого контингенту хворих у загальних палатах стоїть на заваді одужання хворих із середнім перебігом захворювань.

Прибирання палат проводять не менше 2 разів на день вранці та ввечері вологими методами із застосуванням мийних засобів та кварцування, при наявності пацієнтів із значними виділеннями патогенної мікрофлори при вологому прибиранні палат використовують дезінфекційні засоби. Для уборки виділяють та маркують инвентар – відро, швабру и т.д Регулярно провітрюють палати, відчинивши кватирку.

Один раз на тиждень здійснюють генеральне прибирання асептичних палат з використанням дезінфекційних засобів, камерного знезараження м'якого інвентарю та знезараження повітря. Під час проведення генерального прибирання використовують ті дезінфекційні розчини, що мають спороцидну активність, наприклад, 6 % розчин пероксиду водню з 0,5 % розчином мийного засобу ("Лотос"). Норма витрат дезінфекційного розчину становить 150—200 мл на 1 м2. Спочатку приміщення звільняють від обладнання і меблів. Промивають мийним розчином стелю, стіни, підлогу за системою 2 відер, тобто спочатку поверхні протирають ганчіркою, зволоженою мийним розчином, а потім іншою, зволоженою чистою водою. Далі приміщення обробляють 6 % розчином пероксиду водню. Експозиція 60 хв. Вимивають приміщення чистою водою. Так само обробляють і обладнання. Кварцують приміщення з обладнанням 60 хв, провітрюють 30 хв, знову кварцують 30 хв, потім провітрюють.

Прибирання палат

1. Прибирання палат здійснюють не менш як 2 рази на добу — уранці та ввечері вологим методом із застосуванням мильно-содового розчину. На 10 л води беруть 1 брусок господарського ми­ла, 200 г кальцинованої соди, роблять миловар. Потім на 10 л во­ди використовують 500 мл мильно-содової суміші.

2. Для прибирання палат виділяють і маркірують інвентар — відро, швабру, полотнину для миття підлоги. У відділеннях хірур­гічного профілю не дозволяється підмітати підлогу віником або використовувати пилососи, щітки.

3. Прибирання палат починають з протирання підвіконня, ба­тарей, панелей, меблів, дверей. Пастою чистять умивальники, по­тім миють підлогу.

4. Після вологого прибирання здійснюють кварцування пала­ти протягом ЗО хв. При цьому хворі виходять на цей час із палати в коридор або в кімнату для відпочинку, а тяжкохворим закрива­ють обличчя серветкою або рушником, щоб вони не отримали опіки рогівки.

5. Один раз на 10 діб у палатах здійснюють генеральне при­бирання. На цей час хворих, якщо це можливо, переводять в інші

Використаний інвентар дезінфікують в 0,1 % розчині санідезу -1 годину, прополіскують водою, висушують. Дезінфекцію індивідуальних предметів догляду проводять згідно з діючими нормативами. Підкладні судна, промивають теплою водою і дезінфікують у спеціально промаркованих ємностях в 3% хлораміну - 1 год, споліскують і просушують. Грілки, міхури для льоду, підкладні гумові круги двічі протирають 1% р хлораміну з інтервалом 15 м, прополіскують, висушують. При наявності мокротиння - спльовують в індив. плювальницю з кришкою, 1/3 обсягу якої заповнюють 3% хлораміну або 6% перекису водню. Не рідше 1р в день, мокроту виливають, а плювальницю промивають гарячою водою, кип'ятять в 2% соди – 30 хв

Після виписування хворого зі стаціонару предмети індивідуаль­ного догляду дезінфікують, постільні речі (матрац, ковдра, подуш­ки) знезаражують у дезкамері на протяжении 30 хв , паром при т-ре 80⁰. Використані ним тапочки знезаражу­ються протиранням тампоном, змоченим 40 % розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти, витримують 3 год у поліетилено­вому пакеті, потім провітрюють.

Тумбочку ретельно обробляють дезінфекційним розчином всере­дині і зовні, після витриманої експозиції промивають чистою водою і провітрюють. Ліжко також дезінфікують і промивають чистою водою.

За належним порядком у тумбочках і холодильниках стежить буфетниця-роздавальниця. Вона також своєчасно розморожує холо­дильник, ретельно його промиває. Стежить за тим, щоб у тумбочках і холодильнику знаходились продукти, які дозволені для використан­ня в стаціонарних умовах. Не дозволяється в лікарні з продуктів ви­користовувати копченості, соління, маринади, ковбаси, гриби, спир­тні напої. Перелік дозволених для споживання продуктів має бути у кожному відділенні, який погоджений із завідувачем відділення і дозволений для передач хворим.