3. Моральний ідеал

«Справжній захист людини - це її ідеали, які знаходяться у живому зв’язку з її життям і ростуть разом з нею» (Стародавня ассирійська приказка).

Моральний ідеал пов’язаний із сутністю людини та сферами її діяльності.

Ідеалом вважають те, що відповідає нормі і що вважається зразком.

«Ідеальний» - найвищий ступінь якості, цінності, найкраще і завершене діяння.

Моральний ідеал – те, що вважається найбільш універсальним, абсолютне моральне уявлення про благо і належність; це образ досконалості у відносинах між людьми .

Ідеал необхідний людині, бо за ним вона моделює себе, свої вчинки, формує свою позицію, визначає мету свого життя, робить свій власний вибір.

Ідеал як результат моральної свідомості має свою структуру. Розрізняють:

• Ідеал науковий (об’єктом вивчення і осмислення якого є пізнання абсолютної істини (ідеальна правда))

• Ідеал естетичний (об’єктом пізнання та напрацювання якого вважається довершена краса – людини, природи)

• Ідеал етичний (моральний), який має свої складові:

• ідеал поведінки

• вчинку

• добра

• свободи

• щастя

• справедливості

• милосердя

• дружби

• любові

• праці.

Незважаючи на те, що моральні аксіоми здаються очевидними, кожна людина засвоює їх заново, проходячи свій шлях пізнання – відкидання чи прийняття того, що вже жило і діяло.

Основні терміни та поняття

1. Благодійність – діяльність, через яку цінності (матеріальні та духовні) добровільно розподіляються серед нужденних і потребуючих від тих, хто володіє тими цінностями і може виділити певні їх частку на користь іншим.

2. Етикет – сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських стосунків.

3. Карітас - благодійність, християнське розуміння милосердя, що набуло специфічного розуміння милосердної любові.

4. Культура спілкування – специфічно людські способи поведінки, які забезпечують гармонійний перебіг процесу спілкування між людьми.

5. Меценацтво – покровительство, діяльність спрямована на заохочення мистецтва та науки.

6. Моральний досвід – це індивідуальна практика людини, яка формується протягом усього життя.

7. Моральний ідеал – те, що вважається найбільш універсальним, абсолютне моральне уявлення про благо і належність; це образ досконалості у відносинах між людьми .

8. Сенс – внутрішнє осмислення, зміст, суть, значення чого-небудь.

9. Сенс життя – стійка, домінуюча спрямованість моральної свідомості, що безпосередньо виявляється у соціальній діяльності особистості чи суспільної групи і має соціальну цінність.

10. Сім’я – мала соціальна група суспільства, члени якої пов’язані шлюбом і кровною спорідненістю, спільним побутом, веденням господарства і взаємною моральною відповідальністю. Це – найважливіший елемент відтворення суспільного життя.

11. Спілкування – особлива форма людської взаємодії та міжособистісних взаємин, комунікативна діяльність. Це суб’єкт – суб’єктні відносини із зворотним зв’язком; спілкування залежить від цілей та цінностей, на які орієнтується.

12. Типи спілкування – етикетний, діловий, товариський, приязний, інтимний, спілкування зі самим собою.

13. Щастя – це вищий прояв реалізації сенсу життя особистості. Це відчуття, усвідомлення та інтегральне позитивне ставлення суб’єкта до своєї моральної діяльності на основі власного розуміння сенсу життя; задоволення повнотою свого буття, реалізацією цілей.

14. Філантропія – людинолюбство, допомога та покровительство нужденним.

15. Харизма - милість, божественний дар.

СЕМІНАР № 3