3. Основні методи пізнання соціально – економічних процесів та явищ

Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, що визначає зміст її методу.

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, засобів і принципів за допомогою яких досліджуються закономірності її функціонування та розвитку економічних систем.

Економічна теорія застосовує як загальнонаукова, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів.

Діалектичний метод — загальний для всіх наук метод пізнання, в тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні філософських принципів, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів в їхньому зв'язку та взаємозалежності, в стані безперервного розвитку, де накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, а джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.

Наукова абстракція, як метод, полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом відокремлення:

■ повних, найсуттєвіших ознак, сторін певного явища, очищених від всього випадкового, неістотного. Результатом застосування методу наукової абстракції є формування понять, допоміжних категорій, виявлення об'єктивних законів.

Аналіз і синтез, як метод дослідження, застосовується в області

двох його складових.

■ при аналізі об'єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо;

■ при синтезі відбувається об'єднання різних елементів об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Індукція і дедукція. Індукція – це метод пізнання від єдиного до загального, від знання нижчого ступеня до знання ні вищого ступеня. Дедукція — метод пізнання від загального до одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний пошук одиночного, особливого і всезагального.

Історичний і логічний методи використовуються

економічною теорією для дослідження економічних процесів у логіці. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним. Логічний метод досліджує економічні процеси їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зиґзаґів, несуттєвих подробиць, не властивих цьому процесові.

Економічне моделювання – це формалізований опис економічних процесів і явищ за допомогою математики.

Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб запобігти помилкам в економічній політиці держави.

4. Економічні закони та категорії

Закон — це внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи. Отже, кожен закон пронизаний внутрішньою суперечністю. У свою чергу, суперечність с суттєвим відношенням між протилежними сторонами, закономірним відношенням.

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей - у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім нього, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість із них має тимчасовий, минущий характер.

Серед різноманітних економічних законів виділяють три основні групи законів:

1. Загальні економічні закони, що діють у всіх без винятку способах виробництва. Вони відображають:

- загальну спрямованість поступального розвитку суспільного виробництва;

- об'єктивні основи зростання ефективності виробництва;

- розвиток економічних відносин; діалектику взаємодії продуктивних сил і виробництва.

2. Специфічні економічні закони, що діють лише в межах способу виробництва. Вони виражають сутність історично значних виробничих відносин. Серед них виділяється основний виробничий закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки стосовно способу виробництва, його мету та засоби її реалізації'.

3. Особливі економічні закони, що властиві декільком способам виробництва і діють в їхніх межах. До них відносяться насамперед закони товарного виробництва — закон вартості, закони попиту і пропозиції, закон грошового обігу.

Економічні категорії – це теоретичний вираз, мислених виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які доцільно існують. Вони теоретично відображають не лише окрему сторону виробничих відносин, а й їх зв'язок з відповідною стороною продуктивних сил. У кожній економічній категорії виражається діалектична взаємодія соціально – економічних відносин між людьми (відносини власності, суспільної форми і т. ін.) з техніко-економічними відносинами з речовою формою праці, з відносинами людини і природи. Наприклад гроші, вартість, капітал — теоретичне відображення реально існуючих виробничих відносин людей.

ВИСНОВОК

Економічна теорія, як наука, сформувалась тоді, коли людство у своєму розвитку пройшло декілька економічних проблем, які все більше ускладнювалися. Тому найбільш глибоким і правильним визначенням цієї науки є вивчення законів розвитку різноманітних економічних систем. Для вмілого управління чіткою економічною системою необхідно знати ці закони і створювати умови для їх цілеспрямованої позитивної дії.