Міністерство освіти і науки України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу та інформаційних технологій

Кафедра економічних систем та маркетингу

Робочий конспект лекцій

з дисципліни

“Основи економічної теорії”

для студентів 1-го курсу

всіх форм навчання

спеціальностей 7.050107-економіка підприємства

7.050102-Економічна кібернетика

7.050106-Облік і аудит

Затверджено на засіданні

кафедри економічних

систем та маркетингу

протокол № від .09.06р

Одеса 2006

Міністерство освіти і науки України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу та інформаційних технологій

Кафедра економічних систем та маркетингу

Робочий конспект лекцій

з дисципліни

“Основи економічної теорії”

для студентів 1-го курсу

всіх форм навчання

спеціальностей 7.050107-економіка підприємства

7.050102-Економічна кібернетика

7.050106-Облік і аудит

Одеса 2006

Робочий конспект лекцій з дисципліни “Основи економічної теорії” для студентів 1-го курсу всіх форм навчання спеціальностей 7.050107-економіка підприємства 7.050102-економічна кібернетика 7.050106-облік і аудит / Укл., ст. викл. Черепанова Н.О. – Одеса, Наука і техніка, 2006. – С.

Укладач: ст. викл. Черепанова Н.О.

Модуль І Введення до економічної теорії

1. Основні етапи становлення та розвитку економічної теорії

2. Предмет та функції економічної теорії

3. Методи пізнання економічних процесів та явищ

4. Економічні закони та категорії

5. Економічна система суспільства: сутність, основні риси, типи

6. Власність, її сутність, форми і місце в економічній системі

7. Економічні потреби суспільства, їх сутність та структура

8. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація

1. Основні етапи становлення та розвитку економічної теорії

Економічні знання почали формуватися у людства з часів утворення перших держав. Відтоді людство цікавиться такими показниками і поняттями як: загальна кількість населення, його статево – вікова структура, народжуваність і смертність, доходи на душу населення, валовий національний продукт, розмір посівних площ, врожайність, обсяг і розмір податків, наповнення державної казни та т. ін. Перші письмові свідчення, які вже розшифровані, відносяться 25 ст. н.е. Стародавні письмові свідчення були зосереджені в давньому Китаї, Індії, Месопотамії, Єгипті. У 4 ст. н.е. давньогрецький мислитель Аристотель ввів поняття “економіка”, маючи на увазі, що це наука ведення домашнього господарства. Спочатку питанням економічної теорії переймалися саме філософи, мислителі та державні діячі. Перша, дійсно наукова течія в економічній думці склалася у Європі (15 – 17 ст. н.е.) та отримала назву меркантилізм (торгівля).

Ця течія набула розвитку у Великобританії, Франції, Іспанії і відзначається тим, що основні її представники – державні та політичні діячі цих країн, а також представники великого капіталу. Основним завданням цієї школи було винайти джерела збагачення суспільства ( цим займались і всі попередні мислителі). Меркантилісти зосередили свою увагу на сфері обігу і вважали, що саме торгівля, особливо зовнішня, призводять до зростання багатства суспільства. Меркантилізм пройшов дві стадії свого розвитку, одна з яких – родинний меркантилізм, або монетаризм, який досі живий в економічній політиці деяких країн ( США).

Один з представників цієї школи – Антуан Монкретьєн у 1615 році видав свій трактат з політекономії, та першим ввів поняття “політекономії”. Монетаризм відновлюється час від часу, як державно – економічна політика. Її найсучасніший період почався у 80-тих роках XX ст. Таку саму політику у США під час свого правління проводив Рейган, сьогодні монетаризмом займається Росія.

Фізіократизм. Головною думкою цієї школи було те, що на відміну від усіх попередніх вони шукали джерело зростання суспільства у виробництві і головним вважали сільське господарство.

Одним з основних діячів того часу був Ф. Кенне, який опублікував роботу що має назву “Економічні таблиці”. Основні категорії, які досліджували фізіократи – це праця, заробітна плата, рента і т. ін. Основні положення теорії фізіократів застосовуються сьогодні в економічних розділах аграрних та селянських партій.

У середині XVII ст. почала складатись класична економічна школа. Її основними представниками були Адам Сміт, Давид Рикардо, Уільям Петті. Найбільшим внеском цих вчених у розвиток економічної думки було відкриття трудової теорії вартості, яка виходить з того, що єдиним джерелом збагачення суспільства є людська праця. Ця школа визначила такі категорії як – товар, гроші, закон вартості, закон взаємодії попиту та пропозиції, а також взаємодія ренти, заробітної плати та прибутку.

У середині 40 – х років XIX ст. К. Маркс визначив основні категорії і закони товарного виробництва, які використовувались усіма економічними школами раніше та якими користуються зараз. В своїй роботі “ Капітал” Маркс визначив відзначення простого та капіталістичного товарного виробництва, дав характеристику усіх стадій капіталу та грошей. Визначив робочу силу, як товар.

Паралельно з марксизмом розвивається маржиналізм, який саме в цей час досягає свого піку, основу якого становить застосування математичних методів в економіці. Вони ввели поняття трьох факторів економіки (праця, земля, капітал), а також систему показників (гранична корисність, гранична природність, граничні витрати і прибутки). Ця школа має послідовників. І в наш час вона проявляється у складанні певних економічних моделей розвитку, які використовуються постійними напрямками та урядами. Наприклад у 30-ті роки XX ст.. використовувались політичними партіями та урядами у результаті великої світової кризи.

У 1929 – 1933 р.р. утворюється нова економічна течія. У 1986 році Джон Мейнар Кейнс написав працю «Зайнятість, відсотки та гроші». За Кейнсом, головним завданням держави, яка повинна постійно втручатись та регулювати економіку, є підтримання ефективного попиту та повної зайнятості.

На протязі XX ст.. склалося багато шкіл, більшість з яких є відновленням вже відомих економічних течій, які склалися ще до початку XX ст.. Новим можна вважати лише напрям інституційно – соціальний, об’єктами дослідження якого є корпорації, професійні цінності держави. В центрі уваги цього напряму лежать загально людські цінності. Основними представниками вважаються Коммонс, Веблен, Гелбрейт.