9.11. Селекція сільськогосподарських тварин на стійкість проти хвороб

Селекція тварин за резистентністю проти хвороб затрудшоється такими факторами (Пєтухов В.Л. із співр., 1989): складною генетичною природою самих макро- та мікроорганізмів, складними взаємовідносинами між ними; неможливістю широкого зараження, для виявлення резистентності сприйнятливих індивідумів; відсутністю надійних якісних критеріїв (генетичних і біохімічних маркерів) оцінювання стійкості і сприйнятливості; швидкою мінливістю натогенів і виникненням нових резистентних штамів, які переборюють стійкість тварин; часто великим інтервалом між поколіннями і необхідністю тривалої селекції; неможливістю використання іидуційовапого мутагенезу; наявністю в деяких випадках негативної кореляції між стійкістю й ознаками продуктивності.

Генетична різноманітність стійкості до лейкозу, маститу та інших хвороб, поряд з добором родин і плідників, достатня для проведення масового добору на збільшення резистентності проти хвороб.

Масовий добір не дає ефекту в разі зниження рівня перинатальиоі смертності у худоби внаслідок малої генетичної різноманітності цієї ознаки і сильного впливу численних факторів зовнішнього середовища Низький відносний ефект масової селекції одержують і за низької частки захворюваності тварин у стаді. Важливе також вивчення повторюваності стійкості проти захворювань та генетичного зв'язку ознак. Вивчення кореляцій необхідне під час пошуку критеріїв добору на резистентність. Ефективність селекції зростає під час використання добору за якісними ознаками, які корелюють з резистентністю.

За будь-якої величини генетичного ефекту масового добору і низьких значеннях h² стійкості проти захворювань необхідно здійснювати добір родин і оцінювання плідників за ознаками продуктивності, тривалістю продуктивного використання, стійкістю проти різних хвороб, носіїв спадкових аномалій.

Частка захворювань самиць і плідників порівняно із середньою по стаду може служити вірогідною характеристикою середнього генотипу родини і плідника.

Комплексне оцінювання дає змогу виявити родини і бугаїв- поліпшувачів з високою продуктивністю, міцною конституцією, комплексною резистентністю проти деяких хвороб, стресостійкіспо, низьким генетичним вантажем, які характеризуються тривалістю господарського використання і спокійним норовом. Матері майбутніх плідників і продовжувачів ліній повинні, як правило, походити з таких родин. До самиць цих родин слід підбирати плідників-поліпшувачів з комплексною стійкістю проти хвороб і перевірених па наявність шкідливих рецесивних генів.

Небажане розведення родин, представниці яких дуже сприйнятливі до лейкозу, туберкульозу та інших хвороб, не відрізняються довголіттям і мають середню продуктивність. Знаючи всебічну характеристику генотипу плідників, можна вибрати тих, в яких поєднання цінних якостей найбільш прийнятне, а також використовувати цю інформацію під час розробки програм селекції. Широке використання плідників, потомки яких стійкі проти хвороб, допомагає підвищити в популяції відсоток тварин з „резистентними генотипами".

Комплексне оцінювання також необхідне для ліній і цілеспрямованої селекції в межах порід на стійкість проти маститу, туберкульозу, бруцельозу, лейкозу. Без цілеспрямованого добору і підбору не можна вивести лінії, стійкі проти хвороб, тим більше, що в результаті кросів генетична різниця між лініями нівелюється.

Для забезпечення селекції на стійкість необхідно виявити резистентних і сприйнятливих особин, диференціювати споріднені групи за стійкістю і сприйнятливістю до маститу, лейкозу та іп. Частка захворювання тварин у спорідненій групі порівняно із середньою по стаду або по інших споріднених групах може бути критерієм резистентності або сприйнятливості. Через це, крім масового добору, використовують оцінювання родин і генотипу плідників за стійкістю і сприйнятливістю потомків до хвороб.

Прикладом успішної селекції великої рогатої худоби ма стійкість проти кліщів і високих температур в умовах тропіків є виведення породи австралійський зебу. Вона одержана шляхом схрещування зебу з європейськими породами (джерсейська, фризька), має в собі близько 20...40% крові зебу і різниться витривалістю, міцністю. За селекції худоби оцінювання па стійкість до умов жаркого клімату проводили у приміщенні з регульованою температурою. Протягом місячного „стресового" періоду за температури +36°С надій фризьких корів знизився на 30%, а австралійського зебу за н-40°С - лише на 5 відсотків.

Для перевірки на стійкість проти кліщів кожному бугаю з місячним інтервалом одягали ошийник, який вміщував 40 тис. личинок кліщів. Перед дозріванням самиць кліщів у бугаїв щоденно підраховували кількість тих, що найшлися, крові. Тварин з меншою кількістю кліщів перевіряли за якістю потомків. Використання тільки резистентних дало змогу щорічно поліпшувати цей показник на 2 відсотки. Бугаї з 1/4 крові зебу мали таку ж стійкість проти кліщів, як і чистопородні зебу. Властива зебу стійкість проти піроплазмозу передається потомкам.

Можливе застосування непрямої селекції за генетичними або біохімічними маркерами (індикаторами) для підвищення резистентності проти хвороб. Одним з індикаторів стійкості проти раку очей і повік у худоби герефордської породи є пігментація навколо очей. В умовах інтенсивної сонячної інсоляції тварини з пігментацією на повіках і навколо очей менше хворіють на рак очей, ніж білоголові особини з непігментованими повіками. Генетичну стійкість або сприйнятливість за пігментацією можна визначити у тримісячному віці. Вести селекцію у герефордської худоби необхідно на тип тварин, які мають пігментне кільце навколо очей. Якщо батьки не уражені раком після чотирьох років, то захворюваність їх потомків утричі нижча, ніж у потомків хворих батьків.

Маркерами резистентності до бактеріальних хвороб можуть бути інтенсивність продукції антитіл, титр імуноглобулінів (загальний або визначених класів), пік сироваткових антитіл після стимуляції бактеріальними антигенами.

У зв'язку з неможливістю виведення абсолютно резистентних особин потрібен комплексний підхід до боротьби з хворобами, який включає прийоми ветеринарії, селекції, забезпечення оптимального рівня годівлі й утримання. Стійкість великої рогатої худоби проти туберкульозу визначною мірою залежить від спадковості. Зебу і зебуподібні породи майже цілком резистентні проти туберкульозу. Внутрішньопородні відмінності за стійкістю зумовлені спадковістю.

Стійкість і несприйнятливість тварин до ящура також зумовлена спадковістю. Захворювання корів на лейкоз залежить до певної міри від належності їх до різних ліній та родин. Виявлено вплив матерів на стійкість дочок проти лейкозу. Вилучення із відтворення стада спадково- схильних до лейкозу тварин і дотримання умов повноцінної їх годівлі сприяють профілактиці цього захворювання.