9.10. Бонітування сільськогосподарських тварин

Практичним заходом добору тварин є бонітування, яке провадять на всіх фермах щороку відповідно до ви­мог діючих інструкцій, затверджених Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Бонітування — це індивідуальна якісна оцінка тварин за комплексом ознак з визначенням дальшого викорис­тання кожної тварини.

Основною метою бонітування є виділення в кожному стаді кращих тварин для племінних цілей, менш цін­них — для користувальних та вибракування тварин з низькими господарсько-корисними ознаками. Це не лише оцінка якості тварин, а одночасно й екзамен на зрілість технолога господарства.

Оцінюють тварин при бонітуванні згідно з вимогами, викладеними в інструкціях з бонітування для кожного виду тварин. Інструкції ці періодично переглядають і змінюють залежно від зростаючих вимог до тваринництва, а також в зв'язку з удосконаленням і підвищенням продуктивності окремих порід тварин.

Організація бонітування покладається на технологів господарства за участю ветеринарних працівників та пе­редовиків тваринництва. Перед бонітуванням у кожному господарстві складають план-календар його проведення по окремих фермах і бригадах, враховуючи ветеринар­ний стан і санітарно-профілактичні заходи.

Наказом визначають склад бонітувалької комісії, а також строки проведення бонітування на окремих фер­мах і в цілому в господарстві. Відповідає за завершення бонітування в намічені строки головний (старший) технолог.

Для високоякісного бонітування протягом року в кож­ному господарстві нормально годують і використовують тварин, систематично ведуть виробничо-зоотехнічний об­лік в повному обсязі.

Щоб своєчасно провести й завершити бонітування, треба: а) підготувати матеріали, які характеризують продуктивну й племінну цінність тварини; б) закінчити ветеринарні обробки й визначити стан здоров'я кожної тварини; в) перевірити і поновити інвентарні номери; г) визначити живу масу тварин, а тих, які підлягають занесенню до держплемкниги, проміряти; д) провести оцінку за екстер'єром і конституцією.

Спочатку бонітування проводять в благополучних щодо хвороб тварин фермах, а потім на неблагополучних.

На племінних і товарних фермах бонітуванню підля­гають: корови, бугаї, ремонтний молодняк, починаючи з 6-місячного віку і старше, свиноматки, кнури, ремонтний молодняк з 4-місячного віку і старше; вівцематки, бара­ни та ремонтний молодняк з однорічного віку; кобили, жеребці та молодняк з дворічного віку; птиця доросла і молодняк курей та індиків з двомісячного, гуси й качки з тримісячного віку. Тварин різних видів бонітують при­близно у такі строки: велику рогату худобу щороку в середині серпня — вересня, свиней щороку в серпні — вересні, овець тонкорунних, напівтонкорунних і м'ясо- вовних порід два рази за життя — весною перед стри­женням (травень), грубововних та шубних порід — у серпні — вересні; коней тричі за життя — в серпні — ве­ресні; птицю — при доборі ремонтного молодняка і ком­плектуванні маточного стада.

Оцінюють продуктивні та племінні якості за комплек­сом ознак: дорослих тварин — за походженням (геноти­пом), екстер'єром, живою масою, продуктивністю і якіс­тю потомства; молодняк — за походженням, розвитком, екстер'єром (ягнят однорічного віку і за настригом вовни).

Оцінку згаданих вище ознак проводять оглядом тва­рин і на підставі документів зоотехнічного обліку продук­тивності, розвитку, походження та ін.

При огляді визначають вгодованість тварин, вираже- ність типу, породи, оцінюють екстер'єр і конституцію, а в овець разом з тим і якість вовни. Одночасно з оглядом тварин зважують і беруть проміри.

Породність тварин визачають на підставі документів зоотехнічного обліку (заводська книга, племсвідоцтва), а також оглядом вираженості породних ознак.

Тварин оцінюють за окремими показниками і по кож­ному з них, згідно з вимогами інструкції, визначають бонітувальний клас.

На підставі оцінок за окремими господарсько-корис­ними ознаками та біологічними особливостями, внесени­ми до інструкції з бонітування, визначають кожній тва­рині клас за комплексом ознак.

Комплексний клас є узагальненим показником якості тварин. Кількість бонітувальних класів для різних видів тварин неоднакова. Для великої рогатої худоби вста­новлено чотири класи: еліта-рекорд, еліта, І і II класи; для свиней — три: еліта, І і II класи; для овець — чоти­ри — І, II, III і IV класи (з першого класу кращих тва­рин виділяють в елітну групу); для племінних коней — три: еліта, І і II класи; для птиці — три класи: еліта, І і II. Тварин, які не відповідають вимогам цих класів, від­носять до некласних, отже, вони не можуть бути племін­ними.

Для кожного класу відповідно до виду та породної належності, віку, статі тварини розроблено стандартні вимоги, які наводяться в додатках до інструкцій з боні­тування.

Для віднесення до вищих класів — еліта-рекорд і елі­та — вимоги до продуктивності та інших ознак підвищу­ються, при віднесенні до нижчіх класів — знижуються.

Дані індивідуальної оцінки тварин заносять до бонітувальної відомості, в якій визначають класність тварин за окремими ознаками, комплексний клас та племінне призначення кожної тварини.

Після бонітування складають зведений звіт по госпо­дарству, в якому аналізують племінну роботу за минулий період. У звіті висвітлюють дані про кількість пробоніто- ваних тварин, розподіл їх за породністю, класністю, пле­мінним призначенням; характеризують поділ стада за рівнем продуктивності, екстер'єром, живою масою, а та­кож характеризують умови годівлі та утримання й роз­виток молодняка.

Усі бонітувальні матеріали порівнюють з даними оцін­ки тварин за минулий рік і роблять висновок про рівень племінної роботи в господарстві за звітний період.

На підставі бонітування в кожному господарстві вжи­вають заходів до дальшого підвищення продуктивності й поліпшення племінних якостей тварин. Кожне стадо, за­лежно від якості тварин, поділяють на окремі групи за призначенням: племінна група, або ядро (провідна група в племінних господарствах), виробнича група, група виранжировки і брак; складають план купівлі й продажу племінних тварин, підбору-парувань, підвищення пород­ності та класності тварин, ветеринарно-профілактичних заходів; готують матеріали для складання плану селек­ційно-племінної роботи з стадом. Одночасно оформляють документи для запису тварин до держплемкниги.

Підсумки бонітування та план заходів, розроблений на його основі, обговорюють на виробничих нарадах спеціалістів і працівників ферм. На цих нарадах накрес­ люють шляхи реалізації плану та організовують дійовий контроль за його виконанням.