9.6. Форми і методи селекційно-племінної роботи в племінному та користувальному тваринництві

Залежно від спеціалізації господарств і тваринниць­ких ферм організаційні форми ведення племінної роботи в них різні. За своїм призначенням тваринницькі госпо­дарства бувають товарні, або користувальні, і племінні, які в свою чергу поділяються на господарств а- репродуктори та племінні заводи. В племін­них господарствах зосередежено 10—15% висококласно­го поголів'я від всієї кількості худоби.

Товарні господарства мають основне (85—90%) ко­ристувальне поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець і коней.

Основним завданням племінних господарств є підви­щення продуктивно-племінних якостей планових порід і створення нових, більш продуктивних. Ці господарства мають забезпечити виробництво необхідної кількості ви­сококласних племінних тварин, особливо плідників, для масового поліпшення продуктивних якостей худоби на товарних фермах переважно через держплемстанції та станції штучного осіменіння.

Виробництво товарної продукції молока, м'яса, вов­ни та інших для цих господарств є другорядним зав­данням.

Племінні заводи — це державні передові господарства, в яких зосереджена найкраща частина ви­сокопродуктивної чистопородної худоби, планової для даної зони породи. Ці господарства повинні постійно удосконалювати її, створювати нові, більш продуктивні породи, типи, лінії, вирощувати якомога більше високо­класного племінного молодняка для племінних госпо- дарств-репродукторів: племгоспів і держплемстанцій.

Племгоспи — це господарства, які мають високопородну племінну худобу. Вони розмножують її до розмірів, необхідних для масового поліпшення худоби в товарних господарствах в основному за рахунок вико­ристання висококласних плідників через держплемстан­ції та станції штучного осіменіння.

Товарні ферми є основними гос­подарствами, які виробляють молоко, м'ясо, вовну, яйця. Основні виробничі показники цих господарств — кіль­кість, якість і собівартість продукції. Виробничі успіхи товарних господарств залежать від рівня роботи плем­госпів, поліпшувального впливу племінних тварин, які вирощуються в них, на масове користувальне тваринниц­тво. Племінну роботу потрібно про­вадити на всіх фермах, але рівень і характер її різний. Рівень племінної роботи в племінних і товарних госпо­дарствах відрізняється за методами розведення, способа­ми добору і підбору, умовами вирощування ремонтного молодняка та іншими особливостями.

Методи племінної роботи в племінних господарствах. Племінні заводи мають високопродуктивні елітні стада чистопородних тварин з відомим походженням.

У племгоспах (репродукторах) маточні стада укомп­лектовані чистопородними і високопородними помісними тваринами (не нижче помісей III покоління), комплекс­на оцінка яких не нижче І класу, з відомим похо­дженням.

Основним методом розведення тварин у племінних за­водах є чистопородне із застосуванням у необхідних об­грунтованих випадках спорідненого розведення. У племзаводах застосовують переважно розведення за лініями, а також міжлінійні кроси. При виведенні нових ліній та обгрунтованій необхідності допускається ввідне схрещу­вання на певній кількості маточного поголів'я.

У племгоспах (репродукторах) основними методами розведення є чистопородне і поглинальне схрещування на планову для господарства породу. При чистопородно­му розведенні застосовують переважно міжлінійні кроси на кращі поєднання ліній. В кожному племінному гос­подарстві бажано вести роботу по удосконаленню 3—5 ліній. Така кількість ліній дає можливість удосконалю­вати стадо розведенням за лініями, виявляти кращі між­лінійні поєднання при кросах й запобігти стихійному, близькоспорідненому спаровуванню.

Добір тварин у племзаводах і племгоспах (репродук­торах) провадять індивідуальний за комплексом таких ознак: походження, лінійна належність, індивідуальні якості (екстер'єр), жива маса, продуктивність, якість нащадків. Ведеться індивідуальний облік продуктивності. На підставі всебічної оцінки індивідуальних властивос­тей стадо поділяють на виробничі групн відповідно до племінної цінності їх.

Підбір тварин у племінних господарствах проводять з урахуванням походження, індивідуальних особливостей пар та якості приплоду, одержаного від попередніх спа­ровувань. При цьому застосовують індивідуальний одно­рідний та різнорідний підбір.

Вирощування племінного молодняка спрямовують на максимальний розвиток індивідуальних господарсько-корисних ознак та спадкових властивостей.

Методи племінної роботи в товарних господарствах. На відміну від племінних господарств, на товарних фер­мах розводять тварнн різної породності — від чистопо­родної до місцевої поліпшеної. Відповідно до породного складу тварин на фермі застосовують різні методи розведення — від чистопородного до поглинального схре­щування.

Маточне поголів'я товарних ферм поділяють на під­ставі об'єктивної оцінки на племінне ядро і виробничу групу. В племінне ядро виділяють кращих за продук­тивними та племінними якостями маток і ремонтний мо­лодняк (самок), одержаний від них. На цій групі маток застосовують чистопородне розведення або поглинальне схрещування. За матками племінного ядра закріпляють кращих плідників. Одержаний маточний молодняк виро­щують для ремонту власного стада, а самців і понадре- монтних самок відгодовують на м'ясо.

У виробничу групу виділяють маток, які за рівнем продуктивності-відповідають вимогам даного господарст­ва і придатні для розмноження, але за комплексом ознак оцінені нижче від маток племінної групи.

На матках виробничої групи застосовують, як пра­вило, міжпородне промислове схрещування, використову­ючи плідників іншої рекомендованої породи, яка дає най­більший ефект гетерозису.

Молодняк від маток виробничої групи на ремонт ста­да не залишають, а весь відгодовують.

Для чистопородного розведення і промислового схрещування товарні господарства користуються плідниками держплемстанцій.

У товарних господарствах оцінюють не все поголів'я. Індивідуальному добору підлягає маточне поголів'я пле­мінного ядра, виробничої групи та ремонтний молодняк. Молодняк, одержаний від маток виробничої групи, інди­відуально не оцінюють. Розмір племінного ядра в товар­ному господарстві визначають: плановими завданнями по розширеному відтворенню стада, плодючістю маток і строками господарського використання маток. Так, на молочно-товарних фермах із закінченим оборотом стада в племінне ядро виділяють 25—30% корів від загальної кількості в стаді.

Як правило, у товарних господарствах здійснюють лінійно-груповий підбір маток до щіідників. Індивідуаль­но можна підібрати плідників лише для видатних за якостями маток.

Споріднене розведення на товарних фермах недопус­тиме, здебільшого в товарних господарствах на твари­нах виробничої групи здійснюють груповий контроль і обліковують годівлю, продуктивність і розвиток молод­няка.

Організація племінної роботи на держплемстанціях та станціях по штучному осіменінню сільськогосподарсь­ких тварин.

Держплеметанції являють собою організаційні і ме- тс^цгі центри племінної роботи у відповідній зоні. Ос­новні їх завдання: штучне осіменіння, організація пле­мінної ряіоти в зоні, розмноження і вирощування високо­класного племінного молодняка на товарних фермах.

Станції по племінній роботі і штучному осіменінню комплектуються висококласними чистопородними плідни­ками різних видів з племінних заводів та племгоспів (ре­продукторів).

Наявність плідників, необхідних для штучного осіме­ніння, визначають кількістю маточного поголів'я в господарствах зони діяльності станції, нормами наванта­ження маток на плідника та строками їх використання.

На держплемстанціях утримують плідників кількох порід одного виду для здійснення промислового схрещу­вання на товарних фермах у плановому порядку.

Держплемстанції контролюють зоотехнічний облік у господарствах зони діяльності, щороку із технологами господарств бонітують худобу, складають плани підбору і парувань. Одночасно з цим розробляють плани селек­ційно-племінної роботи в зоні, підготовляють матеріали для запису тварин до держплемкниги, організовують оцінку плідників за якістю нащадків, проводять вистав­ки та виводки тварин.