2.2. Фактори породоутворення

Серед багатьох факторів, що впливають на створен­ня і еволюцію порід сільськогосподарських тварин, най­більше значення мають соціально-економічні умови су­спільства, діяльність людини, спрямована на удосконалення окремих порід. З часу одомашнення тварини зазнали значних змін щодо фізіологічних і морфологіч­них (анатомічних) особливостей порівняно з дикими ро­дичами. Ці зміни сталися під впливом творчої діяльності людини, спрямованої на розвиток господарсько-корисних ознак (робочі та м'ясні якості, молочність, скороспі­лість, багатоплідність, вовнова продуктивність) та на пригнічення розвитку малокорисних властивостей (обо­ронні рефлекси, сезонність статевого життя та ін.), які були необхідні для диких тварин в умовах природного середовища.

Розглядаючи еволюцію сільськогосподарських тварин в історичному розвитку суспільства, бачимо, що вона від­бувалася в напрямі задоволення потреб людини.

На ранніх ступенях розвитку суспільства приручені тварини були основним засобом забезпечення людини м'я­сом і шкірою, що до певної міри робило її незалежною від полювання.

Розвиток землеробства вимагав великого фізичного та розумового напруження для освоєння земель і введен­ня в побут культурних рослин. У цей час приручають тварин для сільськогосподарських і транспортних робіт, добирають для розведення витривалих і лагідних при ро­боті тварин, створюють робочі породи великої рогатої худоби та коней.

Регулярно споживати молочні продукти починають в епоху рабства. В розвинених античних країнах уже вела­ся свідома робота по підвищенню продуктивності молоч­ного скотарства систематичним доїнням корів, створюва­лися кращі умови утримання для більш продуктивних корів, провадився систематичний добір їх за надоями. Це сприяло розвитку молочної продуктивності. Робота в та­кому напрямі протягом тривалого часу дала змогу ство­рити високопродуктивну молочну породу вже в епоху феодалізму — голландську та ін. Значно раніше створено іспанські породи мериносових овець та арабську породу верхових коней.

Скороспілі заводські породи свиней, овець, великої рогатої худоби і коней виведені значно пізніше — в пе­ріод розвитку капіталізму та ведення колоніальних війн.

Розвиток промислового способу виробництва, ріст ро­бітничого класу, утримання великих контингентів колоні­альних військ у країнах розвиненого капіталізму вимагали виробництва великої кількості високопоживних і транспортабельних продуктів харчування. Створюються скороспілі м'ясні породи великої рогатої худоби (шортгорни, герефорди, абердино-ангуси), свиней (беркшири, йоркшири), м'ясо-вовнових овець.

Особливо великих розмірів набув породоутворювальний процес в Англії — країні, яка першою вступила на шлях розвитку капіталістичного способу вироб­ництва

Проводиться велика робота по виведенню нових порід тварин. За цей час створено десятки заводських порід великої рогатої худоби (костромська, лебединська, червона степова, біло­голова казахська, курганська, сичевська та ін.), свиней, овець, свійської птиці та коней. Перетворено всі пере­хідні породи на заводські. Під дією свідомої людської праці породи свійських тварин змінюються і удосконалю­ються. Якщо старі породи тварин не задовольняють по­треб суспільства, створюються нові — більш продуктивні. Праця людини в створенні й удосконаленні порід є го­ловною творчою силою. Використовуючи явища мінли­вості і спадковості за допомогою добору та підбору тва­рин і впливу навколишнього середовища, застосовуючи різні методи розведення, людина перетворює породи тва­рин у бажаному для неї напрямі продуктивності. Прикла­дом цього може бути сіра українська порода, яка в не­далекому минулому була основною на Україні, але в пе­ріод соціалістичної реконструкції сільського господарства перестала задовольняти потреби народного господарства у виробництві молока й м'яса. її замінили більш продук­тивними породами: симентальською, червоною степовою, лебединською та іншими, застосувавши поглинальне або відтворювальне схрещування.

Отже, основним фактором породоутворення та еволю­ції тварин є розвиток продуктивних сил і виробничих від­носин суспільства, які визначають потребу людей в про­дуктах харчування й техніку ведення господарства.

Серед інших факторів, що значно впливають на поро­доутворення, є природно-кліматичні умови та вихідні форми тварин, їх природа. Природно-кліматичні умови впливають при утворенні порід переважно на конститу­ціонально-екстер'єрні особливості та пристосувальні яко­сті тварин до певних географічних і кліматичних умов.

Утримання худоби у м'яких кліматичних умовах з три­валим випасанням сприяло розвитку травної системи, ніжності кістяка, сухості мускулатури, високої молочно­сті та інших ознак, властивих тваринам ніжного типу кон­ституції і молочної продуктивності, яка спостерігається у джерзейської, гернзейської та голландської порід вели­кої рогатої худоби.

Тривале утримання худоби на гірських альпійських пасовищах сприяло розвитку міцної будови тіла, кістко­вої і м'язевої систем, певній пристосованості до рельєфу місцевості. Це позначилося на будові задніх кінцівок (слоновість), характерній для гірських порід (сименталь­ської, швіцької та ін.).

Під впливом природних умов і відносно незначного контролю з боку людини створилися своєрідні місцеві по­роди: гірська худоба Кавказу, сибірська худоба, курдюч­ні вівці Казахстану, монголький кінь та ін.

Відмінність порід залежить також від походження тварин. Вся різноманітність порід великої рогатої худоби, свиней, овець та інших залежить не тільки від праці лю­дини, яка їх удосконалювала в різних напрямах продук­тивності, а й від того, що походять ці тварини від кіль­кох різновидностей або видів диких предків.