8.7. Тривалість вагітності сільськогосподарських тварин різних видів

Після запліднення яйцеклітин настає період вагітності самки, під час якого відбувається ембріональний, або внутрішньоутробний, розвиток плода.

Тривалість вагітності є видова ознака, яка залежить в основному від скороспілості. Чим чим менш скороспілий вид або порода, тим повільніше проходять фази ембріо­нального розвитку тварини, тим більша тривалість вагіт­ності. Знаючи тривалість вагітності самок різних видів, можна заздалегідь визначити строки родів, своєчасно перевести їх до родильного приміщення, організувати правильний догляд і утримання, нагляд і прийом новона­роджених, встановити орієнтовну дату охоти після родів та ін.

Середня тривалість вагітності у самок різних видів сільськогосподарських тварин така: у кобил 340 днів, у корів — 280, у овець 144, у свиней 114—116, у кролиць 29—30 днів.

Тривалість вагітності різна, у великих пізньоспілих тварин (кобил, корів) відхилення досягають 10—15 днів. Ці відхилення залежать від індивідуальної скороспі­лості тварин, статі приплоду (самці виношуються довше на 5—7 днів), характеру годівлі, кількості тварин у приплоді та ін. Нормальна вагітність закінчується ро­дами.

Роди — це фізіологічний процес, в результаті якого плід, що визрів, виводиться разом з навколоплідними во­дами і плідними оболонками з організму матері й пере­ходить до самостійного життя. Одночасно з родами по­чинають функціонувати молочні залози, виділяючи в пер­ші дні молозиво, яке має велике біологічне значення для живлення новонародженого.

Звичайно кобили і корови народжують по одній го­лові приплоду. Двійні бувають приблизно у 2% корів і ще менше у кобил. В окремих випадках спостерігаються народження 3—4 телят. Серед овець частіше буває ба­гатоплідність. Нормально на 100 вівцематок народжу­ється 130—180 ягнят. Окремі породи, наприклад, рома- новська вівця та інші північні короткохвості, народжу­ють у одному окоті по 3—4 ягняти, яких нормально вигодовують. Найбільш плодючим видом серед усіх сіль­ськогосподарських тварин є свині, а також кролі. Нор­мально свиноматка за опорос народжує 10—12 поросят, а кращі за плодючістю 18—20. Міжпородні варіації пло­дючості у свиней значні. Меншою плодючістю відзнача­ються, як правило, породи сального напряму продуктив­ності: беркширкширська, польсько-китайська, велика чорна, мангалицька та інші, які дають в опоросі 6—8 поросят. Висока плодючість і молочність у тварин породи м'ясо- сальної та універсальної (комбінованої) продуктивності: велика біла і похідні від неї.

8.8. Складання плану осіменіння

В умовах технології виробництва продуктів тваринництва на промисловій основі велику роль відіграє чітке регулювання про­цесів відтворення. Через те що відтворні здатності тварин визна­чаються великою мірою їхнім генотипом, то селекція тварин за їхніми відтворними здатностями дуже перспективна.

Важливого значення набувають і методи штучного регулювання процесів відтворення. З цією метою ведуться, наприклад, роботи щодо гормональної синхронізації охоти в корів. Розроблено мето­дику, яка дає змогу викликати охоту одночасно у великих груп корів, телиць, свиней, овець.

Тому важливим організаційно-господарським прийомом є скла­дання плану парування, який враховує біологічні й виробничі умови. В основу плану парування кладуть державні завдання щодо реалізації продукції тваринництва. Враховують і забезпеченість господарства кормами, приміщеннями, а також строки вагітності тварин і «сервіс-періоду», вік першого покриття, статеві ритми.

План парування є складовою частиною технологічного плану­вання відповідної галузі тваринництва.

Щоб план був реальним, під час його складання слід ураховувати: 1) виробничі завдання господарства по від­творенню стада, виробництву й реалізації продуктів тваринництва; 2) виробничі умови господарства — вироб­ничий напрям, забезпеченість худоби кормами, примі­щеннями, особливо родильними та для вирощування мо­лодняка, кваліфікованими тваринниками (доярками, свинарками, телятницями та ін.); 3) кількісний і якісний склад парувального контингенту, економічну доцільність цілорічних або сезонних розплодів; 4) біологічні особ­ливості виду та зоотехнічні норми використання тва­рин — вік господарської зрілості, тривалість вагітності, циклічність статевого життя; бажана тривалість сервіс- періоду, лактаційного, сухостійного періодів, тривалість підсисного періоду вирощування молодняка, а також господарського використання тварин.

При плануванні орієнтовних строків розплоду корис­туються календарем вагітності самок окремих видів.