- •Розділ 1 Походження та еволюція сільськогосподарських тварин
- •Дикі, приручені, домашні та сільськогосподарські тварини
- •Дикі предки і родичі сільськогосподарських тварин
- •Час, місце і послідовність доместикації сільськогосподарських тварин
- •Основні зміни тварин у процесі доместикації та її причини
- •Методи вивчення походження домашніх тварин
- •Роль природного і штучного добору в еволюції домашніх тварин
- •Розділ 2 Вчення про породу
- •2.1. Поняття про породу. Основні ознаки породи
- •2.2. Фактори породоутворення
- •2.3. Структура породи
- •2.4. Класифікація порід.
- •2.5. Акліматизація порід.
- •2.6. Нові породи, виведені в Україні
- •2.7. Проблема зберігання генофонду нечисленних та зникаючих порід
- •Розділ 3
- •3.1. Поняття про конституцію сільськогосподарських тварин.
- •3.2. Класифікація типів конституції тварин
- •3.3. Фактори, що впливають на формування типу конституції.
- •3.4. Зв'язок конституції з продуктивністю та іншими господарсько-корисними ознаками тварин
- •3.5. Ослаблення конституції та заходи запобігання
- •3.6. Кондиції тварин
- •3.7. Екстер'єр сільськогосподарських тварин різних видів і напрямів продуктивності
- •3.8. Вади і недоліки екстер'єру.
- •3.9. Методи вивчення екстер'єру тварин.
- •3.10. Інтер'єр сільськогосподарських тварин
- •Розділ 4 Ріст і розвиток сільськогосподарських тварин
- •4.1. Поняття про ріст і розвиток сільськогосподарських тварин
- •4.2. Методи вивчення та обліку росту і розвитку сільськогосподарських тварин.
- •4.3. Основні закономірності росту і розвитку сільськогосподарських тварин
- •4.4. Фактори, які впливають на ріст і розвиток тварин.
- •4.5. Спрямоване вирощування молодняку
- •4.6. Скороспілість сільськогосподарських тварин.
- •4.7. Тривалість життя і господарського використання сільськогосподарських тварин.
- •Розділ 5. Продуктивність сільськогосподарських тварин.
- •5.1. Основні види продуктивності сільськогосподарських тварин.
- •5.2. Фактори, які впливають на продуктивність тварин
- •5.3. Методи обліку і оцінки тварин за продуктивністю
- •5.4. Завдання щодо підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.
- •Розділ 6 Добір і підбір сільськогосподарських тварин
- •6.1. Поняття про добір.
- •6.2. Класифікація форм добору
- •6.3. Оцінка та добір тварин за продуктивністю, конституцією та екстер’єром
- •6.4. Оцінка та добір тварин за походженням. Родоводи та їх значення
- •6.5. Оцінка та добір тварин за якістю нащадків
- •6.6. Ознаки і показники добору
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність добору
- •6.8. Поняття про селекційний диференціал і ефект селекції
- •6.9. Добір самок за власною продуктивністю
- •6.10. Взаємозв’язок добору і підбору
- •6.11. Основні принципи і типи підбору
- •6.12. Форми підбору
- •6.13. Генетична суть аутбридингу та інбридингу
- •6.14.Використання гетерозису в тваринництві.
- •Розділ 7 Методи розведення сільськогосподарських тварин
- •7.1. Поняття про методи розведення сільськогосподарських тварин.
- •7.2. Чистопородне розведення тварин.
- •7.3. Схрещування і його біологічна суть
- •7.4. Види схрещування
- •7.5. Гібридизація
- •7.6. Апробація селекційних досягнень у тваринництві.
- •Розділ 8 Техніка розведення сільськогосподарських тварин
- •8.1. Завдання по відтворенню сільськогосподарських тварин
- •8.2. Статева, господарська та фізіологічна зрілість тварин
- •8.3. Охота, овуляція, статеві ритми
- •8.4. Вік і загальний розвиток тварин при першому осіменінні
- •8.5. Способи осіменіння
- •8.6. Селекційне значення штучного осіменіння та трансплантації ембріонів у тварин
- •8.7. Тривалість вагітності сільськогосподарських тварин різних видів
- •8.8. Складання плану осіменіння
- •Розділ 9 Селекційно-племінна робота в тваринництві
- •9.1. Держані заходи щодо племінної роботи
- •9.2. Організація і структура племінної справи
- •9.3. Племінна база тваринництва
- •9.4. Породне районування
- •9.5. Виставки, виводки та аукціони сільськогосподарських тварин
- •9.6. Форми і методи селекційно-племінної роботи в племінному та користувальному тваринництві
- •9.7. План племінної роботи в господарстві
- •9.8. Методи мічення тварин
- •9.9. Племінний зоотехнічний облік
- •9.10. Бонітування сільськогосподарських тварин
- •9.11. Селекція сільськогосподарських тварин на стійкість проти хвороб
- •9.12. Державна атестація у тваринництві
- •9.13. Ідентифікація та реєстрація тварин в Україні
- •9.14. Великомасштабна селекція
- •Висновки
- •Література
8.6. Селекційне значення штучного осіменіння та трансплантації ембріонів у тварин
Штучне осіменіння в нашій країні є основним методом відтворення великої рогатої худоби та овець. Крім того, розширюється застосування цього методу в свинарстві і птахівництві.
Процес відтворення стад невід'ємний від процесу поліпшення продуктивних та племінних якостей худоби. Без цього неможливий прогрес тваринництва в цілому, оскільки багатовіковий зоотехнічний досвід показує, що в породистих тварин, які походять від високопродуктивних батьків, і, як правило, значно вищі продуктивність та оплата кормів і праці, ніж у безпородних. Якість потомків залежить від спадкових властивостей обох батьків, однак потомків самця-плідника значно більше, ніж потомків самки, а тому і спадковий вплив плідників на продуктивність стад набагато сильніший. Найбільш перспективним методом поліпшення сільськогосподарських тварин та зниження собівартості одиниці продукції поряд з удосконаленням системи вирощування молодняка і годівлі тварин є застосування штучного осіменіння, коли більшу частину маточного поголів'я осіменяють спермою плідників-поліпшувачів. Штучне осіменіння дає можливість широко використовувати високопродуктивних племінних плідників (незалежно від відстані до маточних стад), одержувати від них тисячі і навіть десятки тисяч голів молодняка, що є одним із заходів швидкого вдосконалення господарсько-корисних ознак худоби. Отже, швидкого "збільшення поголів'я породної худоби можна добитися лише при широкому застосуванні штучного осіменіння сільськогосподарських тварин. Останнє забезпечує використання з максимальною ефективністю племінних ресурсів для масового і прискореного поліпшення якості всього поголів'я худоби при найменших затратах. Тобто штучне осіменіння стає основним зоотехнічним методом поліпшення і вдосконалення породних якостей тварин.
Щоб показати можливості цього передового зоотехнічного методу, наведемо кілька прикладів. Так, якщо при природному спаровуванні від бугая-плідника можна одержати за рік не більш як 100-140 телят, від жеребця — 50-60 лошат, від барана — 80-120 ягнят, а кнуром покрити 20-30 свиноматок, то застосування штучного осіменіння дає змогу збільшити ці цифри в кілька разів. Нині в середньому навантаження на одного плідника при штучному осіменінні становить: для бугая — 2500 голів (оцінених за якістю нащадків — 5000-8000), барана — 2000 (оцінених — 3000-5000), жеребця — 250 (оцінених — 300-500) та кнура 250 (оцінених — 300-700). Однак при правильному і раціональному використанні плідників, а також науковій організації штучного осіменіння самок навантаження на одного плідника, тобто одержання приплоду, можна подвоїти, а то й потроїти.
Наведений приклад свідчить про те, що метод штучного осіменіння, по-перше, дає змогу осіменяти все поголів'я самок тільки спермою елітних плідників, по-друге, сам метод дає можливість не тільки підвищити племінне використання плідників, а й значно прискорити оцінку їх за якістю потомків, оскільки точність і повнота оцінки племінних якостей плідника значною мірою залежать від кількості його потомків.
Метод штучного осіменіння сприяє створенню високопродуктивних стад, прискоренню виведення нових та удосконаленню існуючих порід тварин. Так, у відносно короткі строки було створено багато порід, наприклад, українські чорно- і червоно-рябі молочні (велика рогата худоба), асканійську, кавказьку і куйбишевську породи овець та ін.
Внаслідок гібридизації тварин при застосуванні штучного осіменіння було виведено нову цінну породу овець — казахський архаромеринос та зебувидних тварин великої рогатої худоби (вивести нові породи шляхом гібридизації було б практично неможливо без використання штучного осіменіння, оскільки дикі тварини погано переносять утримання в неволі).
Зберігання сперми у рідкому азоті дає змогу зберігати чоловічі статеві клітини (спермії) тварин протягом багатьох років, одержувати приплід навіть після смерті плідників. У зв'язку з цим докорінно змінюються організація технологічного процесу на племпідприємствах і пунктах штучного осіменіння, а також методи ведення племінної справи. Нині в Україні сперма бугаїв-плідників повністю зберігається в замороженому стані.
Економічна ефективність штучного осіменіння сільськогосподарських тварин повною мірою виявляється тоді, коли вирощений в результаті осіменіння високоякісний молодняк дає продукцію. Крім того, за рахунок скорочення плідників відпадає потреба витрачати корми і кошти на їх утримання, що дає можливість додатково утримувати значну кількість маточного поголів'я.
Великого значення штучне осіменіння набуло як засіб профілактики в боротьбі із заразними захворюваннями, що передаються контактним шляхом під час природного парування — інфекційним вагінітом, вібріозом, трихомонозом і бруцельозом. Ці хвороби призводять до мимовільних абортів і безплідності самок, що є причиною високої яловості худоби. При правильній організації штучного осіменіння і додержання санітарно-гігієнічних умов перелічені хвороби, як правило, легко виліковуються, що є передумовою збільшення приплоду.
Переваги та ефективність штучного осіменіння свідчать про те, що цей метод стає основним засобом відтворення поголів'я тварин і є складовою частиною зоотехнії і, насамперед, тісно пов'язаний з наукою про розведення сільськогосподарських тварин. За висловом І.В.Смирнова, наука так тісно не змикається з практикою, як у штучному осіменінні, і найменші відхилення від наукових рекомендацій можуть призвести до ураження або загибелі статевих клітин і серйозних порушень процесу відтворення тварин.
Нині трансплантація є ефективним методом створення високопродуктивних стад сільськогосподарських тварин. Використовуючи трансплантацію зигот від високопродуктивних корів протягом року можна одержувати понад 60 телят. У США цим методом одержують від 100 до 500 тисяч телят щорічно. Виробничим методом стала трансплантація зигот у тваринництві ряду європейських країн. Трансплантація ембріонів у тваринництві дозволяє підвищити рівень інтенсивності використання видатних маток, інтенсифікувати використання їх генетичного потенціалу, як штучне осіменіння забезпечує підвищення інтенсивності використання цінних плідників, їх генетичних ресурсів. Трансплантація ембріонів є біотехнічним методом інтенсифікації відтворення високопродуктивних тварин.
