8.4. Вік і загальний розвиток тварин при першому осіменінні

Практикою встановлено такі середні оптимальні строки пер­шого парування тварин: бугаїв — у віці 14—16, а телиць — 16 — 18 місяців; кнурів — 10—12, а свинок — 8—10 місяців; баранів — 12—18, а ярок — 12—18 місяців; жеребців і кобил — у віці 3—4 роки.

Строки першого парування тварин залежать також від їхніх індивідуальних особливостей і скороспілості. Так, худобу скоро­спілих порід (абердіно-ангуської, герефордської, шортгорнської та ін.) спаровують на 1,5—2 місяці раніше від звичайних строків. Самок осіменяють, коли вони досягнуть 70% живої маси дорослих тварин даної породи.

8.5. Способи осіменіння

У тваринництві застосовують осіменіння природне (вільне або ручне парування) і штучне.

При такому способі природного осіменіння, як вільне пару­вання, плідник перебуває разом з матками і покриває їх у міру того, як вони приходять у стан статевої охоти. Велика кількість садок плідників при такому способі парування призводить до швид­кого їх зношування і частої заміни. При цьому збільшується мож­ливість поширення інфекційних захворювань серед тварин стада. Крім того, якщо в одному стаді використовується одночасно кілька плідників, неможливо точно вести облік походження приплоду, здійснювати підбір. За винятком табунно-пасовищного утримання коней, поширеного в певних зонах країни, застосування вільного парування в інших випадках є свідченням низького рівня зоотех­нічної роботи і в господарствах інтенсивного тваринництва кате­горично заборонене.

При ручному паруванні плідника утримують окремо від маточ­ного поголів'я. Парування проводять у загоні або в манежі. Щоб запобігти травмам під час покриття корів великими бугаями, ви­користовують спеціальні станки. Неспокійних тварин фіксують, наприклад на кобил надівають парувальну шлею. Свиней спаро­вують у просторому станку або на вигульному дворику.

При штучному осіменінні самку, яка перебуває в стані статевої охоти, приводять на пункт, де й осіменяють спермою, одержаною від закріпленого за нею плідника. Метод штучного осіменіння тва­рин є важливим прийомом інтенсифікації тваринництва, що відпо­відає високому рівню селекційної роботи.

Цей метод розроблено у Росії проф. І. І. Івановим (1910). Піз­ніше вчені В. К. Милованов, М. П. Шергін, В. А. Моро­зов, І. В. Смирнов та інші поглибили його в питаннях техніки й принципів організації штучного осіменіння тварин, а також методів зберігання й транспортування сперми.

Штучне осіменіння дуже поширене в країнах з розви­нутим тваринництвом.

Значення методу штучного осіменіння тварин полягає насам­перед у тому, що від одного високоцінного плідника можна одер­жати в багато разів більше потомства, ніж у результаті природ­ного парування тварин. Завдяки цьому значно зменшується потре­ба господарств у бугаях, кнурах, баранах, жеребцях. Штучним осіменінням тварин запобігають поширенню таких інфекційних захворювань, як вібріоз, трихомоноз та інші, які передаються під час природного парування тварин.

Розробка методу глибокого заморожування сперми дала змогу провести порівняльне випробування за потомством давно вже вибулих плідників та їхніх потомків. У нашій країні при централь­ній станції з племінної справи і штучного осіменіння сільськогос­подарських тварин у 1967 р. організовано сховище глибоко замо­роженої сперми, в якому на тривалому зберіганні перебуває також сперма бугаїв-поліпшувачів.

Використання плідників. Від способів парування залежать і навантаження на плідника, і його використання. Вважають нормальним, якщо при вільному паруванні повновіковий бугай чи баран покриває за сезон 25— 30 самок, кнур — 10—15 свиноматок, жеребець — 20—25 кобил. При ручному паруванні за одним бугаєм закріплюють 60—80 ко рів, за бараном — 80—100 овець, за кнуром — до 30 свиноматок, за жеребцем — до 60 кобил. Цей метод дає можливість регулювати статеве навантаження плідників, завдяки чому строк їх викори­стання в господарстві збільшується порівняно з використанням при вільному паруванні.

Найефективніше використовуються племінні плідники при щтучному осіменінні. Залежно від стану їхнього здоров'я, віку, вгодованості, індивідуальних і породних особливостей та племінної цінності статеве навантаження в середньому досягає: на бугая — 300—400, барана — 300—500, кнура — 110—150, жеребця — 150—200 маток. Спермою деяких видатних плідників осіменяють значно більшу кількість маток, наприклад спермою окремих бу­гаїв — понад 10 000 корів.

Тепер на станціях штучного осіменіння сперму від бугаїв бе­руть один раз за три або чотири дні, причому щоразу допускають дві садки. Другу садку провадять через 5—10 хв після першої. Для бичків віком до 18 місяців установлено дві садки за декаду.

У зв'язку із сезонністю використання баранів їх привчають до садок і перевіряють якість сперми за 1 — 1,5 місяця до початку штучного осіменіння. Дорослому баранові за сезон осіменіння овець установлюють дві-три садки щодня, а в окремі дні — до чо­тирьох садок; баранам віком 7-8 місяців — по 10—12 садок за сезон.

Садки 6—8-місячних кнурців провадять два рази за декаду, до­рослих кнурів — один раз за три дні (помірний режим).

Жеребцям при штучному осіменінні встановлюють одну садку за день.