- •Розділ 1 Походження та еволюція сільськогосподарських тварин
- •Дикі, приручені, домашні та сільськогосподарські тварини
- •Дикі предки і родичі сільськогосподарських тварин
- •Час, місце і послідовність доместикації сільськогосподарських тварин
- •Основні зміни тварин у процесі доместикації та її причини
- •Методи вивчення походження домашніх тварин
- •Роль природного і штучного добору в еволюції домашніх тварин
- •Розділ 2 Вчення про породу
- •2.1. Поняття про породу. Основні ознаки породи
- •2.2. Фактори породоутворення
- •2.3. Структура породи
- •2.4. Класифікація порід.
- •2.5. Акліматизація порід.
- •2.6. Нові породи, виведені в Україні
- •2.7. Проблема зберігання генофонду нечисленних та зникаючих порід
- •Розділ 3
- •3.1. Поняття про конституцію сільськогосподарських тварин.
- •3.2. Класифікація типів конституції тварин
- •3.3. Фактори, що впливають на формування типу конституції.
- •3.4. Зв'язок конституції з продуктивністю та іншими господарсько-корисними ознаками тварин
- •3.5. Ослаблення конституції та заходи запобігання
- •3.6. Кондиції тварин
- •3.7. Екстер'єр сільськогосподарських тварин різних видів і напрямів продуктивності
- •3.8. Вади і недоліки екстер'єру.
- •3.9. Методи вивчення екстер'єру тварин.
- •3.10. Інтер'єр сільськогосподарських тварин
- •Розділ 4 Ріст і розвиток сільськогосподарських тварин
- •4.1. Поняття про ріст і розвиток сільськогосподарських тварин
- •4.2. Методи вивчення та обліку росту і розвитку сільськогосподарських тварин.
- •4.3. Основні закономірності росту і розвитку сільськогосподарських тварин
- •4.4. Фактори, які впливають на ріст і розвиток тварин.
- •4.5. Спрямоване вирощування молодняку
- •4.6. Скороспілість сільськогосподарських тварин.
- •4.7. Тривалість життя і господарського використання сільськогосподарських тварин.
- •Розділ 5. Продуктивність сільськогосподарських тварин.
- •5.1. Основні види продуктивності сільськогосподарських тварин.
- •5.2. Фактори, які впливають на продуктивність тварин
- •5.3. Методи обліку і оцінки тварин за продуктивністю
- •5.4. Завдання щодо підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.
- •Розділ 6 Добір і підбір сільськогосподарських тварин
- •6.1. Поняття про добір.
- •6.2. Класифікація форм добору
- •6.3. Оцінка та добір тварин за продуктивністю, конституцією та екстер’єром
- •6.4. Оцінка та добір тварин за походженням. Родоводи та їх значення
- •6.5. Оцінка та добір тварин за якістю нащадків
- •6.6. Ознаки і показники добору
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність добору
- •6.8. Поняття про селекційний диференціал і ефект селекції
- •6.9. Добір самок за власною продуктивністю
- •6.10. Взаємозв’язок добору і підбору
- •6.11. Основні принципи і типи підбору
- •6.12. Форми підбору
- •6.13. Генетична суть аутбридингу та інбридингу
- •6.14.Використання гетерозису в тваринництві.
- •Розділ 7 Методи розведення сільськогосподарських тварин
- •7.1. Поняття про методи розведення сільськогосподарських тварин.
- •7.2. Чистопородне розведення тварин.
- •7.3. Схрещування і його біологічна суть
- •7.4. Види схрещування
- •7.5. Гібридизація
- •7.6. Апробація селекційних досягнень у тваринництві.
- •Розділ 8 Техніка розведення сільськогосподарських тварин
- •8.1. Завдання по відтворенню сільськогосподарських тварин
- •8.2. Статева, господарська та фізіологічна зрілість тварин
- •8.3. Охота, овуляція, статеві ритми
- •8.4. Вік і загальний розвиток тварин при першому осіменінні
- •8.5. Способи осіменіння
- •8.6. Селекційне значення штучного осіменіння та трансплантації ембріонів у тварин
- •8.7. Тривалість вагітності сільськогосподарських тварин різних видів
- •8.8. Складання плану осіменіння
- •Розділ 9 Селекційно-племінна робота в тваринництві
- •9.1. Держані заходи щодо племінної роботи
- •9.2. Організація і структура племінної справи
- •9.3. Племінна база тваринництва
- •9.4. Породне районування
- •9.5. Виставки, виводки та аукціони сільськогосподарських тварин
- •9.6. Форми і методи селекційно-племінної роботи в племінному та користувальному тваринництві
- •9.7. План племінної роботи в господарстві
- •9.8. Методи мічення тварин
- •9.9. Племінний зоотехнічний облік
- •9.10. Бонітування сільськогосподарських тварин
- •9.11. Селекція сільськогосподарських тварин на стійкість проти хвороб
- •9.12. Державна атестація у тваринництві
- •9.13. Ідентифікація та реєстрація тварин в Україні
- •9.14. Великомасштабна селекція
- •Висновки
- •Література
Розділ 8 Техніка розведення сільськогосподарських тварин
8.1. Завдання по відтворенню сільськогосподарських тварин
Під відтворенням стада треба розуміти безперервний процес заміни вибракуваних і реалізованих тварин іншими того самого призначення, збільшення їх поголів'я та якісного поліпшення, що веде до зростання виробництва продукції, зниження її собівартості та підвищення рентабельності. Завдання розширеного відтворення стад сільськогосподарських тварин полягають у своєчасному осіменінні ремонтного молодняка, ліквідації яловості маточного поголів'я, збереженні приплоду, проведенні вибраковування не тільки за віком, а й за ознакою низької продуктивності та іншими показниками, в організації інтенсивного виробництва продуктів тваринництва.
Щоб правильно організувати розширене відтворення стад, треба враховувати фізіологічну й статеву зрілість тварин, час настання статевої охоти, овуляції, ритмічність статевих циклів, вік тварин на час першого спаровування, способи його проведення (організацію штучного осіменіння), тривалість вагітності тварин, строки їх племінного й господарського використання та інші фактори.
8.2. Статева, господарська та фізіологічна зрілість тварин
Запліднення тварин стає можливим після настання статевої зрілості. При добрій годівлі велика рогата худоба здатна запліднюватися у віці близько 6 місяців, свині — 5—6, вівці — 6—8, коні — 18 місяців. У межах виду вік статевої зрілості перебуває в певній залежності від скороспілості порід, умов вирощування молодняка та клімату. У скороспілих порід великої рогатої худоби — джерсейської, шортгорнської та інших — вона настає на 1 — 1,5 місяця раніше, ніж у середньоспілих порід — симентальської, червоної степової та ін.
Підвищенню скороспілості у молодняка сприяють відповідні умови годівлі й утримання. При недостатній годівлі статеве дозрівання запізнюється. В умовах теплого клімату воно буває раніше, ніж холодного або помірного.
Щоб не допустити раннього спаровування та запліднення самок, при досягненні ними статевої зрілості треба організувати роздільне вирощування і утримання.
Парування тварин у молодому віці при досягненні статевої зрілості веде до затримки росту. Такі тварини залишаються недорозвиненими, з вираженими рисами інфантилізму. Продуктивність їх знижується, одержаний приплід буває низької якості. Якщо, з організаційних причин неможливо утримувати самок окремо, то треба самців, які будуть вирощуватися для відгодівлі на м'ясо, каструвати при досягненні статевої зрілості.
Надмірна затримка першого парування негативно впливає на статеву діяльність самців (розвивається онанізм, знижується статева активність), затримується оцінка плідників за якістю потомства, а в самок спостерігається зниження запліднювальної здатності, плодючості і як наслідок — зниження продуктивності, підвищення витрат кормів та коштів на вирощування.
Вік, у якому тварини стають придатними для відтворювання без шкоди для здоров'я та розвитку, здатні давати повноцінний приплід і високу продуктивність, називають господарською зрілістю. При досягненні цього віку тварин вперше спаровують. Парування, залежно від скороспілості тварин, провадиться в різному віці. Практикою встановлено такий оптимальний вік першого парування:
Коні
Велика рогата худоба
Вівці
Свині
|
жеребці матки бугаї телиці барани ярки кнури свинки |
3—4 роки 3—4 роки 14—16 місяців 16—18 місяців 1,5 року 1—1,5 року 10—12 місяців 8—10 місяців |
Наведений вік господарської зрілості окремих видів тварин є орієнтовним і встановлений для середньоспілих порід. При розведенні скороспілих порід при доброму розвиткові тварин він зменшується на 1—2 місяці, а коли розводять породи пізньоспілі, то він збільшується на 1—2 місяці. Добре вирощених телиць скороспілих порід — джерсейської, чорно-рябої—в деяких господарствах спаровують у 14—15 місяців, які в 2 роки дають нормально розвинених телят і мають досить високу молочну продуктивність.
Господарська зрілість тварин визначається не лише віком, а значною мірою і її розвитком. Вирощувати молодняк треба так, щоб до першого парування жива маса самок становила 65—70% ваги дорослих маток.
Вік, у якому закінчується ріст тварин і вони досягають максимальної продуктивності, називають фізіологічною зрілістю. Орієнтовно фізіологічна зрілість настає: у коней в 6—7 років, у великої рогатої худоби — в 5—6 років, у свиней — в 2—3 роки.
З часом, після досягнення фізіологічної зрілості, організм починає старіти. Поступово тварини знижують продуктивність і втрачають репродуктивну здатність. Наприклад, продуктивність корів після 8—9 лактації знижується до рівня першої. В цьому віці дальше використання корів економічно невигідне.
