7.5. Гібридизація

Гібридизація — це віддалене схрещування тварин, які на­лежать до різних видів, один з важливих факторів природної еволюції органічного світу та створення нових порід. Залежно від здатності чи нездатності гібридів давати потомство розріз­няють гібридизацію, яка дає користувальних тварин, і гібри­дизацію, яку використовують при створенні нових порід і ви­дів тварин. У зв'язку з цим виділяють такі види гібридизації: промислову, вбирну, ввідну ! відтворну. Найбільш поширені промислова (користувальна) і відтворна (породоутворююча). При гібридизації виникають такі труднощі: 1) несхрещува­ність віддалених видів між собою; 2) часткова або повна без­плідність гібридів. Основними причинами несхрещуваності є генетичні фактори (різний набір і структура хромосом, нездат­ність сперми запліднити яйцеклітину через морфологічні та біохімічні особливості та ін.). Розроблено ряд методів подо­лання несхрещуваності: використання спеціальних розріджу­вачів сперми, змішування сперми особин різних видів, пере­ливання крові тварин одного виду іншому, застосування гор­мональних препаратів, реципрокного схрещування та ін. Сте­рильність найчастіше буває в організмі чоловічої статі.. '

Разом з тим при віддаленому схрещуванні одержано багато різноманітних гібридів. Велика рогата худоба дає гібридів при схрещуванні з бізонами, зубрами, яками, зебу, бантен­гами, гаялами, гаурами. Вівці дають плодюче потомство від гірських диких баранів — муфлона і архара. Гібриди між двогорбими і одногорбими верблюдами сильніші за вихідні форми, але менш плодючі. Схрещування ослів з кобилами практикують ще з давніх часів. Від схрещування коней з зеб­рами одержують зеброїдів. Свійські свині дають плодюче по­томство від дикого європейського та азіатського кабанів. Одер­жано гібриди від схрещування свійських качок з мускусними качками, курей — з павичами, цесарками, індичками, кав­казькими і рябими фазанами.

Найбільше в практиці використовують промислову гібри­дизацію — одержання мулів. Мул більш витривалий, довше живе, ніж кінь і осел, незамінний в гірських умовах.

Вбирну гібридизацію використали в «Асканії-Нова» для збереження зубрів: схрещували корів сірої української по­роди з зубрами першого, другого та інших поколінь. Таким способом було створено стадо гібридних зубрів.

За типом відтворного схрещування М. Ф. Іванов провів гібридизацію тонкововнових асканійських овець з муфлонами і вивів породу з тонкою однорідною вовною— гірських ме­риносів, пристосованих до життя у горах.

Довго не вдавалося одержати гібрид бізона з яком. Однак за допомогою «гібридизаційного моста», яким став гаял, ці труднощі вдалося подолати. Дві самки — як 1/2, гаял 1/2 і як 3/4, гаял 1/4 — були спаровані з бізоном, внаслідок одержано гібриди — бізон 1/2, як 1/4, гаял 1/4 і бізон 1/2, як 3/8, гаял 1/8. Від схрещування бізонів з бугаями м'ясної абердін-ан- гуської породи великої рогатої худоби була створена м'ясна худоба каттало, а зебу з бугаями м'ясних порід шортгорнської і герефордської — м'ясна порода худоби санта-гертруда.

Селекціонеру з Каліфорнії внаслідок 15-річної роботи вда­лося схрестити корів порід шароле і герефордської з диким американським бізоном. Нову породу назвали біфало. «Струк­тура» породи за «частками крові» така: дикий бізон 3/8, шароле 3/8, герефорд 1/4. Тварини скороспілі (400 кг в 10-місячному віці), мають добрі м'ясні форми, дуже витривалі, поширені в районах жаркого клімату, добре поїдають пасовищний корм. М'ясо містить білка 18—20, жиру — 7 %.