7.4. Види схрещування

У тваринництві схрещування можна провадити різни­ми методами залежно від мети. Розрізняють вбирне (пе­ретворювальне), ввідне, відтворювальне, промислове і перемінне схрещування.

Вбирне (перетворювальне) схрещування. Вбирне схрещування застосовують для докорінного поліпшення місцевої малопродуктивної породи заводськими порода­ми у тих випадках, коли місцева порода не відповідає поставленим до неї вимогам і не може бути зразу пов­ністю замінена іншою, продуктивнішою. Воно також за­стосовується для збільшення поголів'я планової заводсь­кої породи за рахунок високопродуктивних помісей, яких одержують в результаті спаровування плідників цієї по­роди з матками місцевої породи, а в окремих випадках і для виведення нової породи.

Місцеві малопродуктивні породи при цьому методі називають поліпшуваними, а заводські високопродуктив­ні — поліпшуючими.

При вбирному схрещуванні нащадки, одержані від спаровування тварин місцевої породи із заводською, яких називають помісями першого покоління, або напівкров­ками, знову схрещують з плідниками заводської породи, в результаті чого одержують помісі другого покоління — ³/₄ кровних. Друге покоління помісей знову схрещують з плідниками поліпшуючої породи і так до 4—5 поколін­ня, поки помісі за своїми зовнішніми, продуктивними та спадковими якостями не наблизяться до поліпшуючої по­роди, а потім їх розводять «в собі».

Одержані помісі різних поколінь умовно позначають у частках крові поліпшуючої породи: помісі першого по­коління — 1/2 крові (напівкровки), другого — ¾ крові, третього — 7/8 крові, четвертого — 15/16 крові і т. д.

Схематично процес вбирного схрещування показано на мал. 30.

Мал. 30. Схема вбирного схрещування

Поняття кровності при вбирному схрещуванні можна з'ясувати з генетичної точки зору на прикладі моногібридного схрещування домінантної форми (АА) з реце­сивною (аа). При цьому в першому поколінні одержимо: ААхаа = Аа — нащадки на 50% успадковують фактор даної ознаки від материнської форми (аа) і на 50% — від батьківської (АА), інакше кажучи, вони напівкровні.

У другому поколінні АаХАА одержимо АА та Аа, або в загальній кількості помісей другого покоління відно­шення між домінантними і рецесивними факторами буде 3 а та 1а, або ³/₄ від однієї форми та1/4 — від іншої.

Із загальної кількості 8 спадкових факторів у помісей третього покоління вбирного схрещування 7, або 7/8 буде від поліпшуючої породи АА і 1, або 1/8 — від поліпшува­ної і т. д.

Швидкість процесу вбирання в ряді поколінь зале­жить від числа пар спадкових факторів, за якими роз­різняють схрещувані породи. Чим менше факторів у схрещуваних особин, тим швидше відбувається вби­рання.

У практиці тваринництва помісі четвертого або п'ято­го покоління, одержані в результаті вбирного схрещуван­ня, вважаються чистопородними. Таке віднесення помі­сей до чистопородних є умовним. Справа полягає не в формальному віднесенні їх до чистопородних, а в наяв­ності у них продуктивних якостей, які стійко передаються нащадкам. Є чимало прикладів, коли помісі були типо­вими за рядом ознак для заводської породи і стійко пе­редавали свої якості нащадкам.

Швидкість і успіх вбирання і якість поліпшення тва­рин залежать від ступеня спадкової відмінності між тва­ринами схрещуваних порід, від вдалого вибору поліпшу­ючої породи та плідників цієї породи, від якості маток місцевої породи, а також від умов вирощування помісного молодняка та ретельності добору і підбору. Якщо спад­кова відмінність між тваринами схрещуваних порід над­то велика, а плідники поліпшуючої породи мають високі племінні якості і спаровуються з матками місцевої поро­ди, які мають добру будову тіла і порівняно високу про­дуктивність, одержаний помісний молодняк вирощується в умовах, що сприяють розвитку ознак заводської поро­ди, добір і підбір провадяться з необхідною ретельністю, то процес вбирання і поліпшення тварин відбуватиметься швидко. В результаті для одержання тварин з необхід­ними якостями не буде потреби провадити схрещування протягом багатьох поколінь.

Мета вбирного схрещування не зводиться до точного копіювання поліпшуючої породи. При цьому важливо одержати тварин, рівноцінних представникам поліпшую­чої породи головним чином за продуктивністю та іншими господарсько-корисними ознаками і зберегти деякі цінні риси місцевої поліпшуваної породи — її витривалість, стійкість, невибагливість, пристосованість до місцевих умов.

Високі показники від вбирного схрещування мають у вівчарстві (де воно вперше і було використане) при пе­ретворенні грубововних овець на тонкорунних.

Добрих результатів досягли на Україні при вбирно­му схрещуванні свиней місцевих з великою білою і укра­їнською степовою породами.

При застосуванні вбирного схрещування треба врахо­вувати породне районування тварин і здатність поліпшуючої породи легко акліматизовуватися в даній місцевості.

Застосовуючи вбирне схрещування на Україні, як по­ліпшувачів слід використовувати: велику рогату худобу симентальської, чорно-рябої, лебединської та червоної степової порід; свиней — великої білої, української сте­пової та миргородської порід; овець — асканійський рамбульє, цигайську та прекос.

Для максимальної ефективності вбирного схрещуван­ня потрібно широко застосовувати штучне осіменіння, планово вирощувати й завозити в райони, де провадить­ся таке схрещування, племінних плідників поліпшуючої породи і вести точний зоотехнічний облік.

Ввідне схрещування (прилиття крові). Ввідне схре­щування застосовують тоді, коли будь-яка з порід задо­вольняє своїми якостями економічні потреби регіону її поширення, але має деякі недоліки і потребує посилення найбільш цінних якостей або деякого виправлення, до­сягти яких при чистому розведенні в короткий час не­можливо. При ввідному схрещуванні намагаються збе­регти основні якості поліпшеної породи. Цього досягають вмілим вибором поліпшуючої породи і одноразовим ви­користанням її плідників.

При цьому методі як поліпшуючу породу звичайно вибирають таку, яка за характером продуктивності і ти­пом будови тіла наближається до поліпшуваної породи, але відрізняється від неї добре вираженими ознаками, не досить розвинутими у тварин поліпшуваної породи. Кращих плідників з помісей першого покоління, одержа­них в результаті схрещування, спаровують з матками поліпшуваної породи, а помісей маток — з кращими плідниками поліпшуваної породи. Потомки, одержані в результаті такого зворотного схрещування помісей з плідниками поліпшуваної породи, іноді вирощують і роз­водять «в собі». Але найчастіше їх знову схрещують з тваринами поліпшуваної породи, і тільки наступне, третє покоління (що має 1/8 крові поліпшуючої і 7/8 крові по­ліпшуваної порід) розводять « в собі».

При використанні цього методу слід вести суворий добір, бо помісі як першого, так і другого (зворот­ного схрещування) поколінь не всі матимуть бажані ознаки.

Плідники поліпшуючої породи, призначені для схре­щування, повинні повною мірою відповідати необхідним вимогам і бути здатними стійко передавати свої цінні якості нащадкам. З помісей першого і другого поколінь для дальшого розведення також слід ретельно добирати найбільш продуктивних і цінних у племінному відношен­ні тварин.

Особливу увагу треба приділяти добору та підбору при розведенні помісних тварин «в собі», бо вони ще не мають достатньої однотипності і стійкої спадковості. Слід також пам'ятати, що успіх ввідного схрещування залежить від створених для помісного молодняка умов, шо сприяють розвитку у нього «прилитих» від поліпшую­чої породи ознак.

Ввідним схрещуванням більшою або меншою мірою поліпшувалося багато сучасних порід як у нашій країні, так і за рубежем. Наприклад, м'ясні якості молочної ху­доби більшості західноєвропейських порід були поліпше­ні в результаті прилиття крові м'ясних порід, в основно­му шортгорнів.

В Україні ввідне схрещування застосовують для підвищення вмісту жиру в молоці червоної степової, лебединської, чорно-рябої та інших порід схрещуванням тварин з такою жирно-молочною породою, як джерсейська.

Методом ввідного схрещування поліпшують м'ясні якості червоної степової породи, яку спаровують з шорт-горнами. Цим же методом поліпшували молочну продук­тивність сірої української породи схрещуванням з кост­ромською.

Для укрупнення місцевих низькорослих коней доціль­но використовувати орловського рисака або радянського ваговоза.

Поліпшувати м'ясні якості свиней планових порід можна схрещуванням з свиньми породи ландрас.

Відтворювальне (заводське) схрещування. Метою відтворювального, або заводського, схрещування, є створення на основі двох або більшої кількості порід нової по­роди, яка за своїми якостями переважає вихідні породи.

Якщо для створення нової породи використовують дві породи, відтворювальне схрещування називають простим, коли ж три або більше — складним.

При відтворювальному схрещуванні у помісей поєдну­ються найбільш цінні якості вихідних порід і разом з цим розвиваються нові, бажані ознаки.

Переважна частина сучасних культурних порід тва­рин створена методом відтворювального схрещування. Цим методом був виведений орловський рисак, донська порода коней; червона степова порода великої рогатої худоби і ряд інших цінних порід.

Практика тваринництва показує, що в більшості випадків розведення помісей «в собі» при ство­ренні нової породи починається з другого покоління. Та­кий метод застосував М. Ф. Іванов при виведенні укра­їнської степової породи свиней.

Схема методів спаровування, які застосовував М. Ф. Іванов для виведення української степової білої породи свиней

Вихідні породи	Прості місцеві матки	X	Кнур Керзон —великої білої породи
Перше по­коління	Матки-помісі першого покоління	X	Кнур Барнон —великої білої породи
Друге по­коління	Матки-помісі другого покоління, напівсестри кнура Асканія 1	X	Кнур Асканій 1—по­місь другого покоління
Трете по­коління	Маткн-дочки кнура Асканія 1	X	Кнур Асканій 1
Четверте покоління	Дочки, в той же час внучки кнура Асканія 1	X	Кнур Асканій 1

­

Розведення помісей «в собі» почалося з другого по­коління; при цьому застосовувалося близьке споріднене розведення. З виведених нащадків М. Ф. Іванов відбирав дуже невелику кількість найкращих тварин і використо­вував їх для дальшого розведення. З 169 поросят, одер­жаних від місцевих маток, було відібрано троє. З 367 по­росят, які народилися від маток І покоління, ві­дібрано 15 і т. д., тобто був проведений дуже жорсткий добір.

Академік М. Ф. Іванов вивів також тонкорунну поро­ду овець — асканійський рамбульє. В процесі роботи він розробив методику виведення нових порід тварин. Основними положеннями цієї методики є: 1) яскраво ви­значена мета створення нової породи; 2) заздалегідь ви­значені вимоги, яким повинні відповідати тварини нової породи (стандарти породи); 3) доцільний вибір порід для схрещування в її межах підбір кращих плідників і відповідно до них маток; 4) створення великого маси­ву помісного маточного поголів'я, який дасть змогу про­водити ретельний добір тварин, що відповідають постав­леній меті; 5) старанний добір кращих плідників і маток, вибракування всього помісного поголів'я, що відхилило­ся від вимог (стандартів), на підставі всебічного вивчен­ня кожної тварини; 6) всебічне обгрунтування підбору плідників до маток при паруванні; 7) застосування при потребі спорідненого розведення на видатних особин, створення достатньої кількості тварин бажаного типу; 8) створення в новій породі достатньої кількості ліній і родин (не менше 5—6), щоб у майбутньому запобігти спорідненому паруванню; 9) створення відповідних умов годівлі та утримання, які сприяють розвитку в тварин нової породи бажаних якостей.

Ця методика знайшла широке застосування. Корис­туючись нею, вчені і практики створили де­сятки нових порід тварин. В Україні цим методом створена лебединська порода великої ро­гатої худоби, порода овець — асканійський рамбульє, миргородська порода свиней та ін. Створені породи від­значаються високими господарськими ознаками.

Промислове схрещування. Промислове схрещування застосовують для виведення високопродуктивних тварин користувального значення. Суть цього методу полягає в схрещуванні тварин двох або кількох порід і виведенні помісей, яких використовують для виробництва м'яса, яєць та інших продуктів тваринництва. Промислове схре­щування дає можливість використати явище гетерозису для підвищення продуктивних якостей і роботоздатності тварин при однаковій витраті кормів.

Промислове схрещування в користувальних госпо­дарствах є дуже важливим способом підвищення про­дуктивності тварин. Не завжди є можливість і доціль­ність використовувати племінних тварин для одержання товарної продукції через високу вимогливість їх до умов годівлі й утримання, а також надмірну вартість.

Розрізняють промислове схрещування, при якому по­місей, одержаних в результаті схрещування двох порід, не допускають для дальшого розмноження, а використо­вують тільки для одержання від них продуктів харчу­вання або сировини, і складне промислове схрещування, коли помісних маток першого покоління схрещують з плідниками третьої породи, щоб підтримати явище гетерозису і одержати трипородних користувальних тварин.

Іноді при складному промисловому схрещуванні ма­ток однієї породи схрещують з помісними плідниками (мал.31).

Мал. 31. Типи промислового схрещування:

А — складне промислове схрещування. Б — просте промислове схрещування.

Особливо великого значення метод промислового схрещування набуває у м'ясному тваринництві. Добрі наслідки бувають при схрещуванні великої білої породи свиней з породою ландрас або великої білої породи свиней з миргородською.

Промислове схрещування широко застосовують у нашій країні при виробництві яловичини. Для цього ко­рови молочних порід (червоної степової, чорно-рябої та ін.) і молочно-м'ясних порід (симентальської й інших), від яких не передбачається одержувати ремонтний мо­лодняк, слід осіменяти спермою бугаїв м'ясних порід (шортгорнів, герефордів, абердин-ангусів, шароле та ін.). В дальшому при інтенсивному вирощуванні та відгодівлі (або нагулі) помісного молодняка в 18-місяч- ному віці одержують великих, добре вгодованих тварин, які характеризуються високим виходом високоякісного м'яса при порівняно невеликих затратах. Застосовуючи промислове схрещування, маток, як правило, беруть з планової породи, поширеної в даній зоні, а плідників, за­лежно від завдання, поставленого перед схрещуванням, завозять з племінних господарств.

Ефективність промислового схрещування значною мі­рою залежить від особливостей (ступеня різнорідності або різнотипності) підбору батьківських пар. Різнорід­ний підбір дає, як правило, кращі наслідки, ніж однорід­ний.

Перемінне схрещування. Його застосовують для ви­рощування користувальних тварин-помісей, а також для створення нових порід. Особливо ефективним воно вияв­ляється в свинарстві, м'ясному скотарстві та птахівниц­тві. Перемінне схрещування може бути простим, коли схрещують тварин двох порід, і складним, якщо в схре­щуванні беруть участь три, а то й більше порід. У пер­шому випадку одержаних від двох порід (наприклад, ве­ликої білої і миргородської) помісей першого покоління спаровують з плідниками однієї з батьківських порід, найчастіше материнської (великої білої), а помісей дру гого покоління — з плідниками батьківської породи (миргородської, мал. 32 ).

Мал. 32. Схема двопорідного перемінного схрещування.

При трипородному схрещуванні помісей першого по­коління, виведених від схрещування двох порід (великої білої та миргородської), спаровують з плідниками тре­тьої породи (наприклад, ландрас), помісей другого по­коління — з плідниками великої білої або миргородсь­кої порід (мал. 33).

Мал. 33. Схема трипорідного перемінного схрещування.

Перевага цього методу полягає в тому, що кожне по­коління, одержане в результаті досить різноманітних спаровувань, дає можливість використати всі переваги схрещування (підвищену життєздатність, продуктивність помісей) і при вдалому підборі порід підтримувати явще гетерозису. Позитивне в цьому методі те, що для застусування його до будь-якого покоління потрібні тільки чистопородні плідники, а маточне поголів'я може бути помісним.

Як відомо, у свинарстві, наприклад, помісні матки, особливо першого покоління, бувають кращими матеря­ми, ніж чистопородні. В деяких випадках перемінне схре­щування може перерости у відтворювальне і закінчува­тися виведенням нової породи.