6.12. Форми підбору

У практиці тваринництва застосову­ють індивідуальний і груповий підбір.

При індивідуальному підборі за кожною маткою за­кріплюють плідника певної якості. Відомо, що ті самі матки при спаровуванні з різними плідниками дають не­однакових нащадків. Від одних народжуються вирівняні високопродуктивні нащадки, від інших — менш цінні. Те саме спостерігається і серед плідників: з одними мат­ками вони дають кращий приплід, з іншими — гірший. При невдалому поєднанні батьківських пар навіть від ви­сококласних тварин мають приплід низької якості. Тому треба ретельно підбирати плідників і маток для спаро­вування в племінних господарствах.

Індивідуальний підбір грунтується на вивченні даних про походження, аналізі продуктивності, екстер'єрно-кон­ституціональних особливостей, оцінки продуктивності нащадків, одержаного від конкретного попереднього поєд­нання пар в своєму господарстві або інших, які розводять тварин однакової породи і аналогічної генеалогічної структури.

Такий підбір застосовують переважно в племінних господарствах, де розводять велику рогату худобу, сви­ней і коней. При цьому провадять як гомогенний, так і гетерогенний підбір. Індивідуальний лінійний підбір здій­снюють у племінних господарствах, щоб закріпити в нащадків якості, властиві тій або іншій лінії. У цьому разі користуються здебільшого гомогенним підбором.

У ряді випадків застосовують кроси ліній для збага­чення спадкових властивостей однієї лінії якостями іншої і виведення на цій основі нової лінії, продуктивнішої. На перших етапах роботи по виведенню лінії вдаються до ге­терогенного підбору.

При груповому підборі, наприклад, у зоні діяльності держплемстанцій, за фермою великої рогатої худоби або групою ферм закріпляють 2—3 плідники певної якості або певних ліній.

Щоб запобігти спорідненому розведенню, закріплю­ють бугаїв-плідників за фермою на 2—3 роки, а коли їх дочки досягають парувального віку, за господарством закріплюють плідників інших ліній. Такий підбір назива­ють лінійно-груповим.

У свинарстві до маток відповідної родини підбирають кнура з лінії, яка з ними добре поєднується.

Різновидністю групового підбору є також класний підбір. Суть його в тому, що до маток певної якості або класу підбирають плідників вищого або однакового з матками класу. Застосовують такий підбір у вівчарстві (племінному і користувальному), табунному конярстві, м'ясному скотарстві. Як лінійно-груповий, так і класний підбір дає добрі результати тоді, коли його проводять на підставі всебічної оцінки якості нащадків, одержаних від попередніх спаровувань.

Отже, поліпшувати племінні й продуктивні якості окремого стада і породи в цілому можна лише на підставі аналізу наслідків попереднього підбору, оцінки виведе­них нащадків за продуктивними та екстер'єрно-консти­туціональними особливостями як при індивідуальному, так і груповому підборі.

Особливого значення набуває аналіз результатів по­переднього підбору за якістю виведених нащадків в умовах широкого застосування штучного осіменіння. Не­вдалий підбір плідників, яких використовують для осіме­ніння за один рік від кількох сот до тисячі маток, зав­дає великої економічної шкоди одночасно кільком госпо­дарствам, і цю шкоду доводиться виправляти протягом багатьох років копіткою зоотехнічною роботою. Перш ніж широко використовувати плідників при штучному осіменінні, слід випробувати їх на обмеженому з різним по­ходженням маточному поголів'ї. Після цього треба ви­вчити якість нащадків, виявити кращі й гірші поєднання, і в дальшій роботі здійснювати підбір за аналогією на кращі поєднання ліній, своєчасно відмовившись від гір­ших поєднань.

Встановлено, що вік батьків певною мірою впливає на ступінь передачі спадкових ознак нащадкам. У скороспі­лих видів і порід тварин раніше, у пізньоспілих пізніше настає вік, коли якість нащадків гіршає. Дослідження­ми В. О. Вітта на конях, А. П. Маркушина на великій рогатій худобі, С. Н. Поспєлова і В. М. Юдіна на вівцях, Л. К. Гребеня і М. Д. Любецького на свинях доведено, що найцінніших нащадків одержують при такому віко­вому підборі: до молодих маток підбирають плідників середнього (зрілого) віку, до маток зрілого віку — плідників молодого, середнього і старшого віку, до маток старшого віку — плідників зрілого і молодшого віку.

Пояснюється вплив віку на передачу спадкових ознак такими причинами: молоді тварини, які не досягли повної фізіологічної зрілості, мають недостатньо стійку спадко­вість. Тому вони гірше, ніж дорослі, передають нащадкам свої ознаки. В період старіння у тварин знижуються всі життєві процеси, які впливають на якість статевих клі­ тин, а також на ступінь передачі спадкових ознак нащадкам.

При спаровуванні різновікових особин спадкові озна­ки зрілих тварин переважають у нащадків над ознаками молодих і старих тварин. Вплив віку батьків не можна розглядати ізольовано від комплексної оцінки тварин, то­му віковий підбір треба розглядати як один з елементів підбору за комплексом ознак.

На підставі оцінки за комплексом ознак стадо поділя­ють на окремі групи залежно від якості тварин. У пле­мінних господарствах найкращих тварин за племінними та продуктивними якостями виділяють у племінну про­відну групу, а в користувальних — у племінне ядро. За матками цих груп закріплюють чистопородних плідників. Нащадки, одержані від цієї групи маток, використову­ють переважно для ремонту стада, а понадремонтний мо­лодняк реалізують для племінних цілей іншим госпо­дарствам.

Маточне поголів'я середнього рівня продуктивності у користувальних господарствах виділяють до виробничої групи, а в племінних — до племінної по вирощуванню мо­лодняка для реалізації іншим господарствам.

За матками цієї групи у племінних господарствах за­кріплюють висококласних чистопородних плідників, а в користувальних — плідників іншої породи для промисло­вого схрещування. Помісний молодняк, одержаний від виробничої групи маток, відгодовують, а не залишають для відтворювання стада.

Маточне поголів'я з нижчим рівнем продуктивності, ніж середнє по стаду, вибраковують, а іноді виранжировують. Виранжировують цінних у племінному відношенні тварин, які можуть бути реалізовані іншим господар­ствам, де рівень продуктивності нижчий, ніж у даному.

Щорічно наслідки підбору аналізують і на підставі аналізу складають план закріплення маток за плідника­ми. У плані підбору обґрунтовують мотиви закріплення маток за плідниками. План доводять до кожної ферми, бригади. Відповідає за виконання плану бригадир і за­відуючий фермою.