6.11. Основні принципи і типи підбору

Основним принципом підбору в тваринництві є одер­жання в кожному новому поколінні тварин більш висо­кої, ніж материнська основа, якості. Підбір пар для спа­ровування племінних тварин продовжує і завершує добір. У цьому полягає їх органічний взаємозв'язок і взаємо­залежність. Підбір у кожному стаді'має конкретну мету: підвищення породності, продуктивності, скороспілості, закріплення в нащадків правильних екстер'єрних форм або усунення найбільш поширених у стаді вад будови тіла та ін. Досягти цієї мети можна при вмілому виборі й правильному використанні плідників. Відомо багато випадків, коли при вмілому підборі пар нащадки стали успадковувати батьківські ознаки і давали добрі резуль­тати при розведенні тварин.

При недосить вмілому підборі або необгрунтованому поєднанні пар батьківські ознаки нащадки успадковують незадовільно або й зовсім не успадковують. Аналіз племін­ної роботи з окремими породами свідчить, що є лінії і видатні плідники (препотентні), які стало передають нащадкам свої індивідуальні особливості при підборі ма­точного поголів'я різного походження.

Інші лінії та окремі плідники в них дають добрі ре­зультати тільки при підборі до них маток певного похо­дження, а з матками іншого походження нащадки бувають посередньої або незадовільної якості. Поєднання спадковості батьківських пар при підборі — основне в одержанні нащадків бажаних властивостей. Тому ефективність підбору залежить від знання характеру поєднання окремих ліній, яке грунтується на вивченні якостей нащадків, одержа­них в результаті попередньої племінної роботи, на ви­явленні кращих поєднань окремих пар і ліній.

Підбір, якщо він обгрунтований, — найбільш ефектив­ний і відповідальний елемент племінної роботи. Він дає можливість одержувати в кожному новому поколінні кра­щих тварин, а при неправильному обгрунтуванні призво­дить до застою і навіть погіршення тварин.

Особливо великого значення підбору надавали О. Г. Орлов і В. І. Шишкін при створенні орловського рисака, П. М. Кулєшов — поліпшенні мазаєвського тон­корунного вівчарства, М. М. Щепкін — удосконаленні тварин племінних заводів великої білої породи свиней і рисистих коней, М. Ф. Іванов — виведенні української степової породи свиней та овець асканійської породи. Своїми працями вони внесли значний вклад у розвиток теорії племінного підбору.

Типи підбору. Розрізняють два основних типи підбо­ру: однорідний (гомогенний) і різнорідний (гетероген­ний) . При однорідному підборі в межах одного стада спа­ровують маток з плідниками, схожих за походженням, на прямом продуктивності, типом конституції та екстер'єром. Однорідний підбір застосовують для закріплення в нащадків спадкових ознак, властивих батькам. Крайньою формою однорідного підбору є споріднене розведення. Проте однорідний підбір з успіхом застосовують і тоді, коли спорідненості пар немає, але є схожість за типом конституції і характером продуктивності.

При різнорідному підборі в межах одного стада спа­ровують маток з плідниками, не схожих між собою за походженням, напрямом продуктивності, типом конститу­ції та екстер'єром. Наприклад, корів молочного типу спа­ровують з плідниками м'ясо-молочного; овець з короткою вовною — з плідниками, що мають довгу вовну; маток ніжного типу — з плідниками міцного типу конституції тощо. Цей підбір застосовують у тваринництві при кросах різних ліній для збагачення спадковості однієї лінії яко­стями другої. Крайньою формою різнорідного підбору є схрещування різних порід. Застосовують його як при чис­топородному розведенні, так і схрещуванні. Різнорідний підбір називають ще компенсуючим.

Однорідний підбір дає змогу одержати однотипних нащадків. Він сприяє збільшенню кількості тварин бажа­ного типу, створенню у них сталої спадковості. Цей тип підбору дає можливість у наступних поколіннях закрі­пити цінні якості батьків, сприяє удосконаленню тієї чи іншої породи. Однорідний підбір буває результативний, коли, застосовуючи споріднене розведення, треба розмно­жити нащадків від цінних у племінному відношенні тва­рин — родоначальників ліній і родин. Тому такий підбір ще називають підсилюючим, або нагромаджуючим.

Але тривалий однорідний підбір при спорідненому розведенні може призвести до того, що в нащадків ви­никнуть депресивні явища (зниження міцності конститу­ції, плодючості, продуктивності та ін'Ше), бо поряд з на­громадженням позитивних властивостей у кожному ново­му поколінні фіксуватимуться малопомітні негативні властивості, які з часом стають явними.

Різнорідний підбір дає можливість збільшити мінли­вість окремих ознак, збагатити спадковість і навіть ство­рити нові цінні ознаки, підвищити міцність конституції, життєздатність, продуктивність, плодючість тварин та ін.

У племінних господарствах треба вміло поєднувати обидва типи підбору. Однорідний підбір потребує більшої уваги і спостережливості при оцінці й доборі нащадків. На початку племінної роботи частіше застосовують різно­рідний підбір, .при якому легше проявляються найкращі поєднання ліній та окремих пар. Після виявлення кра­щих поєднань застосовують тон або інший тип підбору. Можна одночасно застосовувати на одній групі тварин однорідний, а на іншій — різнорідний підбір.

М. Ф. Іванов, створюючи асканійську тонкорунну по­роду овець, застосовував одночасно однорідний і різно­рідний підбір. До баранів з густою короткою вовною він підбирав маток з аналогічною вовною. Одночасно з цими баранами спаровували маток з довгою вовною. До ба­ранів з довгою і рідкою вовною підбирали маток з гус­тою і довгою вовною. Поєднання різних типів підбо­ру в одному племінному господарстві сприяє приско­реному удосконаленню стада, підвищенню продуктивно­сті тварин.

У товарних господарствах, як правило, користуються різнорідним підбором. Як при однорідному, так і при різ­норідному підборі у кожному господарстві — племінному чи товарному — комплексна оцінка плідників, а також оцінка окремих найважливіших господарсько-корисних ознак 'повинна бути вищою, ніж у маточного поголів'я. Цей принцип підбору дає змогу мати нащадків в кож­ному новому поколінні більш високої якості, ніж маточне поголів'я, або на однаковому з ним рівні.

Не можна спаровувати маток вищих класів з плідни­ками нижчих класів. Від такого підбору одержують нащадків нижчих, порівняно до матерів, продуктивно-племінних якостей. До маточного поголів'я з вадами екс­тер'єру підбирають плідників з бездоганною будовою тіла і міцної конституції. Компенсуючий підбір дає мож­ливість ослабити в нащадків недоліки одного з батьків позитивними якостями іншого. Так, до матері ніжної кон­ституції краще підібрати плідника міцної, до матері з провислою спиною — плідника з бездоганно рівною і міц­ною спиною.

Особливо старанно підбирають плідників до молодих маток, які спаровуються перший раз. У цьому разі треба мати дані про наслідки спаровування їх матерів, виявити кращі поєднання пар і повторити підбір за аналогією на кращі поєднання пар або ліній.

Перед складанням плану підбору слід проаналізувати наслідки попередніх спаровувань, щоб визначити, від яких поєднань одержано краще, а від яких гірші нащадки. Від поєднань пар, яке дало незадовільне за своїми продуктивними якостями нащадків, потрібно відмовити­ся і зробити підбір більш обгрунтований. При виявленні поєднання, яке дає високоцінних нащадків , підбір на кра­щі поєднання пар або ліній треба повторити.

Підбір за аналогією на кращі поєднання ліній або пар гарантує успіх племінної роботи, забезпечує виведення нащадків з якостями і властивостями, поставленими в завданнях по поліпшенню стада.