6.7. Фактори, які впливають на ефективність добору

Ефективність добору залежить насамперед від генетичних параметрів добору й умов зовнішнього середовища.

Генетичні параметри добору. До них належать успадковуваність, повторюваність, кореляція ознак, регресія (тенденція повернення ознак до середніх), препотентність.

Успадковуваність означає частку загальної фенотипної мінли­вості, зумовленої генетичними відмінностями. Чим більший коефі­цієнт успадковуваності ознаки, тим вища ефективність добору за фенотипом (табл. 19). Коефіцієнт успадковуваності обчислюють за формулою

h² = 2 • r,

де h² — успадковуваність, виражена в частинах одиниці або у відсотках; r — коефіцієнт кореляції між показниками ознаки в дочок та їхніх матерів.

Таблиця 19. Коефіцієнт успадковуваності ознак продуктивності у сільськогосподарських тварин(за даними X. Ф. Кушнера)

Показник	Коефіцієнт успадкову- ваності (у частинах одиниці)
Молочна худоба
Надій за лактацію Вміст жиру в молоці Кількість молочного жиру Вміст білка у молоці Сталість лактаційної кривої Швидкість видоювання Форма вим'я Витрати корму на оди­ницю продукції Запліднювальна здатність	0,30 - 0,42 0,60—0,78 0,43 0,50—0,70 0,12 0,35—0,60 0,28—0,35 0,20—0,40 0,55
М'ясна худоба
Маса при народженні Маса корів у дорослому стані Забійний вихід Площа м'язового вічка Приріст живої маси за рік Оплата корму	0,34—0,41 0,26—0,70 0,71 0,69 - 0,78 0,40—0,50 0,39
Вівці
Маса в однорічному віці Настриг чистої вовни Тонина вовни Вирівняність вовни за тониною	0,40—0,61 0,38 0,57 0,43
Свині
Плодючість Кількість відлучених по­росят Жива маса в 5—6-мі- сячному віці Якість туші Товщина шпигу Оплата корму	0,13 0,12 0,30 0,46—0,63 0,50—0,66 0,31—0,58
Кури
Несучість Маса яєць Запліднюваність яєць Виводимість	0,12—0.30 0,60-0,74 0,11—0,13 0,10—0,914

Коефіцієнт успадковуваності — величина статистична, яка дає оцінку групам тварин, а не одній особині. Для точності коефіцієнти успадковуваності ознак треба визначати для того стада, в якому ведеться добір.

Повторюваність — це форма реалізації в потомстві одного по­коління генетичної інформації батьків у різному віці або при зміні умов середовища. Коефіцієнт повторюваності визначається, як і коефіцієнт успадковуваності, за коефіцієнтом кореляції.

Кореляція ознак установлює взаємозалежність ознак. Показники ознак, які вивчаються, заносять у кореляційну решітку. Визначен­ня провадять для нечисленних (до 30 тварин) і численних (понад 30) груп.

Регресія — тенденція повернення ознак до середніх. Вона поля­гає в тому, що потомки кращих тварин виявляються трохи гіршими від батьків, а потомки гірших — трохи кращими від них.

Препотентність — здатність тварин стійко передавати свої якості потомству. Препотентність протилежна регресії, оскільки вона виявляється в стійкому передаванні ознак батьків потомкам. Тварини можуть бути препотентні за позитивними і негативними якостями.

Генетичні параметри добору — важливі складові частини се­лекції; вони визначають напрям еволюції тварин.

Умови навколишнього середовища також нерозривно зв'язані з добором. Це означає, що для ефективності добору особинам треба

створювати сприятливі умо­ви, за яких вони максималь­но виявлять певну продук­тивність. Від умов навколиш­нього середовища залежить і достовірність оцінки тварин.

Ефективність добору за­лежить від кількості тварин у стаді та ступеня вибрако­вування із стада гірших осо­бин. Чим більше в стаді тва­рин, тим кращі умови для до­бору. При суворішому вибра­ковуванні тварин результати добору кращі.

Прикладом суворого вибрако­вування може бути виведення із стада гірших тварин у процесі селекції голштино-фризької худо­би у США: із стада щороку ви­браковували 25—30% корів, при­чому близько 30% останніх було вибракувано через низьку молоч­ну продуктивність. У штаті Нью-Йорк, де переважають тварини голшти­но-фризької породи, з племінних стад при середній продуктивності від 3600 до 7200 кг через низьку молочну продуктивність щороку виводять до 27% усіх вибракуваних корів. На кожні 100 молочних корів при цьому вирощують 30 ре­монтних телиць.

Ефективність добору зале­жить і від таких факторів, як вік тварин, швидкість зміни поколінь, якісний рівень тва­рин у стаді.

Практично добір тварин у стаді здійснюється під час щорічних бонітувань. За ре­зультатами добору велику ро­гату худобу залежно від її призначення поділяють на такі групи: 1) племінне ядро або провідна племінна група корів (молодняк від них ви­рощують для ремонту стада і на продаж); 2) виробнича група; 3) група ремонтного молодняку; 4) група молодняка, призначеного для продажу на плем'я; 5) група тварин, які підлягають виранжируванню і вибра­ковуванню із стада.

При інтенсивному оновленні стада і розширеному відтворенні в племінне ядро включають не менше 50% усіх корів стада. Доби­рають їх за комплексом ознак. Виранжировують, видаляють із ста­да тварин для використання їх у стадах інших господарств. Вибра­ковують тварин, непридатних для племінного використання через низьку продуктивність, стан здоров'я, вік, технологічні причини.