6.4. Оцінка та добір тварин за походженням. Родоводи та їх значення

Добір тварин за походженням. В зоотехнії для оцінки генотипу тварин за фенотипами їх­ніх родичів застосовують два основних методи: 1) оцінка за походженням (за родоводом); 2) оцінка і випробування за якіс­тю потомства.

Родовід— документ, що посвідчує походження племінної тварини.

Генеалогія — історія роду, родовідне дерево. В зоотехнії — це теорія, методика і техніка (спосіб) виявлення, побудови і аналізу споріднених зв'язків між тваринами. Тварину, на яку складають родовід, називають пробандом. Від пробанда до тварин, від яких він походить, ведеться відлік поколінь. По­коління (генерація) — це сукупність предків, що стоять на од­ному ступені спорідненості відносно пробанда, тобто однаково віддалені від нього. Предками називають тих родичів пробанда в попередніх поколіннях, що безпосередньо входять в його родовід і від яких він веде своє походження. В першому ряду предків у родоводі стоять батьки пробанда (батько і мати), в другому — діди і бабки (мати матері, батько матері, мати батька, батько батька; скорочено ММ, БМ, МБ, ББ) і т. д. Потомством називають приплід від родоначальника чи родона­чальниці в ряді наступних поколінь. Група потомків, що по­ходить від одного або кількох загальних предків, має назву генеалогічної групи. Родина — це кілька поколінь прямих жі­ночих потомків родоначальниці. Сибси — повні (і по батьку і по матері) брати і сестри, напівсибси (напівбрати і напів-сестри) — брати і сестри лише

по батькові або лише по матері. Головне — це якість напівсестер по батькові. Брати, сестри, напівбрати і напівсестри пробанда — це бічні родичі.

Спорідненість (рідня, родичі) між потомком і його пред­ком, а також між предком і його потомством визначається тим, в якому ряду родоводу тварини знаходиться предок або в яко­му поколінні від предка знаходиться потомок. Серед сибсів виділяють сибсів-одноопоросників (поросята з одного і того самого опоросу). Одностатевих близнят поділяють на різно- яйцевих і однояйцевих. Однояйцеві близнята (вони завжди однієї статі) мають велику цінність для наукових досліджень.

Форми родоводів. Звичайний родовід — це форма класичного родоводу. Він має такий вигляд:

Батька розміщують праворуч в родоводі, матір — ліворуч. Крім кличок і номерів предків записують також дані про про­дуктивність, класність при бонітуванні, живу масу та ін. Ін­коли такий родовід зображують зліва направо, а не зверху вниз.

Ланцюговий родовід відображує походження тварин по прямій жіночій лінії. Записують його так:

Ланцюгові родоводи зручно використовувати при вивченні генеалогії стада, оскільки їх легко групувати. Вони потріб­ні для встановлення походження тварин за основними да­ними, що селекціонуються.

Форма родоводу, прийнята для ДПК великої рогатої ху­доби, має такий вигляд:

Мати ММ БМ МММ БММ МБМ ББМ

Батько МБ ББ ММБ БМБ МББ БББ

Родоводи доповнюють даними щодо продуктивності предків, промірів екстер'єру, бонітувального класу; факторами груп крові і т. д.

Записуючи родовід, часто замість слів вживають кодові позначки, наприклад: ЛО — легкі отелення, ТВ — тривале використання (8— 10 лактацій більше), БЛ — близнюки в приплоді і т. д.

Одиничні структурні родоводи дуже наочні для позначення споріднених парувань, особливостей підбору. Правила побудови такі: 1) самки позначаються кружечками, самці — квадратиками; 2) батьків розміщують нижче від своїх дітей; 3) тварину, скільки б разів вона не зустрічалась в родоводі, позначають тільки один раз. Як приклад подано родовід кнура української степової білої породи Асканія 29 (мал. 29).

Мал.29. Структурний родовід кнура Асканія 29.

Плідників однієї лінії групують зліва направо від родона- чальника лінії до його синів, внуків і т. д. Наприклад:

Родоначальник	Сини	Внуки	Правнуки

Групування маток однієї родини провадять за такою схе­мою, як плідників, але крім маток включають і плідників, що мали значний вплив на розвиток стада і походять з даної ро­дини.

Груповий перехресний родовід складають так, щоб всі тварини стада розміщувались на перехресті вертикаль­них (жіночі предки) і горизонтальних ліній (батьки). Гори­зонтальні лінії плідників креслять в хронологічному порядку їх використання. Родоначальники і родоначальниці — внизу, їхні потомки — зверху рисунка. Цю форму родоводу розро­бив М. А. Кравченко (1940). Такі родоводи охоплюють все стадо за весь період його формування і дозволяють: 1) знахо­дити всіх синів і дочок, залишених в стаді від будь-якого плід­ника; 2) відразу виявляти всі родини і аналізувати шляхи формування їх; 3) знаходити ровесниць і виявляти будь-які споріднені зв'язки між тваринами.

Групові діагональні родоводи відображують роботу з лінією. В більшості випадків беруть три ряди родоводу. Родо­начальника лінії зображують крайнім ліворуч. Всіх маток, від яких походять сини, внуки і правнуки та більш віддалені по- томки родоначальника, розміщують у цьому ж ряді знизу, пра­воруч від родоначальника. Вгорі над родоначальником позна­чають його чоловічих потомків.

Значення родоводів в племінній роботі важко переоцінити. М. А. Кравченко відзначав, що розведення тварин — це істо­ричний процес з безперервною зміною одних поколінь іншими. Селекціонеру недостатньо знати тільки наявних у даний час тварин. Без знання минулого неможливо правильно оцінити сучасне і обгрунтувати плани на майбутнє. Для цього треба вивчати історію стад, процес формування їх. А без родоводів неможливо «розшифровувати» методи підбору, особливості се­лекції з конкретною групою тварин і одержання рекордисток, кращих інбридингів, поєднань і кросів. Все це стверджує ві­домий афоризм М. М. Щепкіна: «Без знання крові немає пле­мінної справи».

Прогноз якості тварин за їхніми родоводами — це перша оцінка і тому найважливіша. Досвід свідчить, що видатних тварин з поганим родоводом не існує, тому оцінка за родово­дом передує оцінці за якістю потомства. Доцільно на перевір­ку ставити в першу чергу синів видатних батьків-поліпшувачів. В цьому випадку вірогідність одержання цінного продов­жувача набагато вища.

Оцінка за родоводом — складова частина системної оцінки тварин. Найпростіша формула індексної оцінки за родоводом така: Д = М, де Д — дочка, М — мати.

Для більш достовірної оцінки використовують формулу

Д =

Л. К. Ернст і Ф. Ф. Ейснер (1967) запропонували таку формулу:

де С — середні показники стада; h² — коефіцієнт успадковуваності;

М — показники матері; Б — оцінка батька за нащадками.

М. А. Кравченко (1973) вважає більш обгрунтованою формулу

де Д_б — оцінка батька за показниками його дочок.

Ступінь спорідненості між твариною та її предками обчис­люють, виходячи з того, що пробанд успадковує 1/2 ознак спад­ковості від батька і ¹/₂ — від матері, 50 % від першого ряду родоводу та ін. (табл. 18).

Таблиця 18. Спорідненість між твариною та її предками