6.2. Класифікація форм добору

Добір природний і штучний. Ч. Дарвін довів, що в природних і в домашніх умовах здійсню­ється добір кращих особин, завдяки чому незадовільні особини усу­ваються. Дія природного добору обмежена виживанням тварин у боротьбі за існування. Особини, краще пристосовані до умов нав­колишнього середовища, виявляються і більш життєстійкими. На відміну від природного добору, добір тварин і рослин, що його про­вадить людина, називається штучним. Але це не означає, що природний добір не має ніякого значення в розведенні свійських тва­рин. Завдяки природному добору в тварин розвиваються корелятив­ні зв'язки; внаслідок різкого їх порушення може сформуватися не­життєздатний організм. Природний добір сприяє виживанню нор­мально життєздатних організмів, краще пристосованих до певних екологічних умов. Поряд з штучним добором він впливає на формування зональних типів тварин дуже поширених порід.

Штучний добір в умілих руках людини могутній засіб впли­ву: в якому напрямі провадиться добір, в такому її еволюціонують породи свійських тварин. Тип тварин, характер їхньої продуктив­ності, скороспілість та інші господарсько-біологічні якості пере­бувають під неослабним впливом штучного добору.

Сила добору велика. Мистецтво селекціонера полягає в тому, щоб уміти помітити навіть найменші зміни в організмі тварини. Ці зміни методичним добором нагромаджуються, посилюються і за­кріплюються. Так створюються лінії, родини, породні групи й по­роди тварин, які відзначаються високими продуктивними якостями.

Зміни будь-якої ознаки організму явище не відособлене, воно неминуче приводить до зміни тих ознак, які перебували в корелятив­ному зв'язку із зміненою властивістю. Закон співвідносної мінли­вості, сформульований Ч. Дарвіном, є основою зоотехнічного добору тварин. Ось чому добір за екстер'єрно-конституціональними і про­дуктивними ознаками становить суть методичного підходу в здійс­ненні штучного добору. Тривалий і необгрунтований добір в одному напрямі призводить до погіршення стану тварин, ослаблення їхньої конституціональної міцності.

Неабияке значення при штучному доборі має і загальна кількість тварин. Чим більшу кількість особин охоплює добір, тим швидше можна вдосконалити продуктивні якості тварин, оскільки здобуті бажані ознаки, нові спадкові мутації дають змогу селекціонерові швидше перетворити ці якості з індивідуальних у групові. Штучний добір не може обмежитися тільки нагромадженням бажаних генів у генофонді тварин, бо, коли немає певних умов, бажані ознаки не ви­являться. Керування онтогенетичним розвитком тварини — не­від'ємна частина закріплення потрібних ознак.

Форми штучного добору. Розрізняють штучний добір несвідомий і методичний. На ранніх етапах людської культури провадився несвідомий добір. На плем'я залишали тварин спокійніших, з кращими продуктивними якостя­ми. Гадають, зокрема, що внаслідок несвідомого добору невеликих, спокійніших особин дикого тура з'явилася в давнину дрібна торфовищна худоба.

У давнину правила добору були нескладні. Ще в творах давньо­грецького письменника Гомера (2500 років тому) трапляються вка­зівки про добір кращих жеребців. Про правила добору тварин згаду­вав і давньоримський письменник Варрон (2000 років тому). На­приклад, коли добирали бугая, то вимагалося, щоб він походив з певної місцевості, був доброї породи, залишав добрих нащадків. Відомо також, що в давні часи араби провадили добір кращих коней та вели їхні родоводи.

З розвитком культури людського суспільства ускладнюється. техніка добору. Він стає комплексним, враховуються не тільки показники самої тварини, яку оцінюють, а й якість її батьків та нащадків. Добір з несвідомого стає методичним.

Для сучасного розвитку зоотехнічної науки і практики харак­терний методичний добір. Він може бути фенотипним (масовим), генотипним, непрямим, стабілізуючим, технологічним.

Масовий, або фенотипний, добір ведеться за індивідуальними по­казниками тварин - продуктивністю, екстер'єром і конституцією загальним розвитком. При масовому доборі показники враховують незалежно від ступеня їх спадкового передавання. Оцінка за фено­типом має важливе значення в системі добору тварин.

Генотипний добір передбачає оцінку тварин за походженням (за фенотипами їхніх предків та побічних родичів) і за якістю нащадків. Звідси випливає, що добір за фенотипом тісно пов'язаний з генотипом. М. Ф. Іванов зазначав, що добрі генотипи треба шука­ти серед добрих фенотипів. Генотипний добір складніший за фено­типний, зачіпає спадкову основу тварини.

Непрямий добір грунтується на законі співвідносної мінливос­ті. Він пов'язаний з тими змінами, які корелюють з певними озна­ками тварин. Так, розвиток потових залоз корелює з молочністю, що пов'язано з походженням молочної залози у філогенезі: молочна залоза виникла в результаті видозміни потових залоз. Одним з перших позитивний зв'язок між кількістю потових залоз у шкірі і загальною кількістю залозистої тканини вим'я встановив А. В. Немилов (1924). О. М. Сєверцов (1939) ці корелятивні зв'язки організму пояснив первинними (проталакси) і зв'язаними з ними вторин­ними й третинними (дейталакси) змінами.

Не випадково, наприклад, у тварин найбільш молочної голланд­ської (чорно-рябої) породи збільшилася ширина таза, що корелює з великим вим'ям, яке повинно мати і більшу площу прикріплен­ня. Широкий таз і добре розвинене вим'я перебувають у корелятив­ній залежності. Таких корелятивних ознак в організмі багато.

Стабілізуючий добір означає закріплення в організмі не окре­мих позитивних ознак, а стабілізацію загального типу, властивого обраному напряму продуктивності.

Технологічний добір нині набуває особливого значення. При­кладом його може бути добір корів за властивостями вим'я. Інтенси­фікація молочного скотарства, переведення його на промислову ос­нову поставили перед селекціонерами завдання створити тварин, придатних для сучасної технології виробництва. У зв'язку з цим впроваджено нові принципи оцінки корів за швидкістю молоковідда­чі й одночасністю видоювання окремих частин вим'я. Бажано, щоб у кожній частині вим'я продукувалися приблизно однакові кілько­сті молока; це пов'язане з рівномірністю видоювання. У 45-- 50% корів частини вим'я розвинені нерівномірно. Тому добір корів з ба­жаним за формою вим'ям (чашоподібним), як і їх селекція за швид­кістю молоковіддачі, дають змогу успішно розв'язати технологічні питання промислового виробництва молока.