Розділ 6 Добір і підбір сільськогосподарських тварин

6.1. Поняття про добір.

Добір як метод поліпшення сільськогосподарських тварин відомий дуже давно. З розвитком людського су­спільства засоби добору удосконалюються від найпрості­ших форм добору за екстер'єром до добору з урахуван­ням походження, особливостей продуктивності та якості потомства.

У тваринництві під добором розуміють виділення із загальної маси кращих за продуктивно-племінними яко­стями тварин для розведення і вибраковування з стада гірших.

Ч. Дарвін писав, що ключем, який забезпечує успіх людини в створенні корисних сортів рослин і порід тва­рин, є добір.

Послідовники вчення Ч. Дарвіна—російські вчені-зоо- техніки П. М. Кулєшов, М. І. Придорогін, Є. А. Богданов, М. Ф. Іванов, Є. Ф. Лискун та інші — зробили значний вклад у .розвиток зоотехнічної науки, на основі дарвініз­му збагатили практику тваринництва методами і засоба­ми поліпшення племінних та продуктивних якостей тварин.

П. М. Кулєшов, використовуючи вчення Ч. Дарвіна стосовно до тонкорунного вівчарства півдня Росії, зберіг від виродження мазаєвську тонкорунну породу овець; застосувавши на практиці різнорідний за типом підбір, розробив теорію і практику удосконалення порід сільсько­господарських тварин, з'ясував роль гомогенного (одно­рідного) та гетерогенного (різнорідного) підбору в по­ліпшенні племінних та продуктивних якостей тварин.

Суть і практична важливість добору полягає в тому, що в межах кожної породи тварини мають схожі власти­вості. Разом з тим вони різні: одні тварини мають краще виражені породні властивості, інші — гірше. Навіть у тварин того самого опоросу, які мають однакове похо­дження, не буває особин з тотожними ознаками.

Зовні схожі між собою тварини різняться за продук­тивністю, плодючістю, стійкістю проти захворювань та іншими біологічними особливостями і господарсько-ко­рисними ознаками.

У стаді корів однієї породи з середнім надоєм 4000 кг завжди є кілька корів, які дають 5000—6000 кг молока, а також бувають корови з нижчим надоєм і жирністю молока, ніж середні у стаді.

На вівцефермі тварини однієї породи різняться між собою за настригом вовни, довжиною та тониною її, а на свинофермі — за скороспілістю, плодючістю й оплатою корму.

Мінливість ознак тварин у межах одного стада або породи в цілому дає можливість добирати в кожному по­колінні окремих тварин, які відзначаються вищою про­дуктивністю, що й забезпечує поступове поліпшення стада.

Добір ведуть: великої рогатої худоби — за молочною продуктивністю і жирномолочністю, овець — за довжи­ною і тониною вовни, свиней — за скороспілістю і плодю­чістю, коней — робочою продуктивністю, курей — за не­сучістю і скороспілістю. Це дає змогу за кілька років підвищити продуктивність стада.

Добором з покоління в покоління можна посилити у тварин бажані властивості. Отже, цілеспрямований добір у певному напрямі допомагає використати мінливість ор­ганізмів. Завдяки цьому в кожному новому поколінні по­роди удосконалюються в тому напрямі, в якому провади­ться добір.

Значення добору в тому, що він дає змогу зберігати, накопичувати і закріплювати в кожному новому поколін­ні ті особливості тварин, за якими провадиться система­тичний добір.

Роботу по добору в кожному стаді починають з інди­відуальної оцінки тварин, виявлення серед них найкра­щих, вибраковування гірших. Закінчують добір племін­ним призначенням тварин та поділом стада на окремі групи залежно від їх якості.