5.4. Завдання щодо підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.

Для підвищення продуктивності тварин потрібно комплекс­но вирішити всі проблеми інтенсифікації галузі на основі науково-технічного прогресу, зміцнення кормової бази і за­безпечення гарантованої повноцінної годівлі тварин, вдоско­налення селекційно-племінної роботи, створення нових по­рід, типів і ліній, поширення гібридизації і застосування нових біологічних методів якісного поліпшення стада, впрова­дження інтенсивних потокових технологій виробництва, про­гресивних форм організації та оплати праці, активізації люд­ського фактора.

Одним з найважливіших факторів росту молочної продук­тивності є цілеспрямоване вирощування ремонтних телиць та заміна вибракуваних корів високопродуктивними первістка­ми. Щороку в основне стадо треба вводити не менш як 24— 27 первісток на 100 корів з обов'язковою перевіркою їхньої продуктивності.

Важливу роль у підвищенні продуктивності тварин відіграє племінна робота, насамперед добір тварин, що мають най­кращі господарсько-корисні ознаки. Для закріплення цих ознак у потомстві широко використовується племінний підбір. З метою цілеспрямованого підвищення продуктивності тварин слід використовувати висококласних чистопородних плід­ників.

В молочному скотарстві в підвищенні продуктивності стада важливу роль відіграє вирощування корів-рекордисток. По- перше, завдяки таким коровам розкриваються потенціальні можливості тварин, а по-друге, вирощувати їх економічно вигідно, адже при удої 3000 кг молока від корови на кожний його кілограм витрачається на 25 % більше кормів, ніж при 6000 кг, і на 45 % більше, ніж при 10 000 кг. Для підвищення молочної продуктивності важливо правильно організувати роз­доювання корів.

Одним з прогресивних напрямів підвищення ефективності молочного стада є роздільно-групове утримання корів з ура­хуванням їхнього фізіологічного стану і продуктивності. Воно передбачає ряд прогресивних зооветеринарних прийомів: спрямоване вирощування телиць і нетелей, диспан­серизацію маточного поголів'я, своєчасне осіменіння тварин, чітку систему вибракування корів і створює умови для підвищення продуктивності корів і про­дуктивності праці тваринників, зменшення затрат кормів на одиницю продукції, поліпшення селекційно-племінної роботи і збільшення приплоду телят, підвищення якості продукції, зниження собівартості її виробництва і підвищення рентабель­ності галузі в цілому.

Основним напрямом інтенсифікації виробництва і поліп­шення якості яловичини повинно стати збільшення живої маси всього реалізованого молодняка до 420—450 кг при одночасному скороченні віку худоби в момент забою до 18—20 місяців проти 30—36. Це дасть змогу збільшити обсяг виробництва яловичини на 30—40 % без збільшення пого­лів'я тварин і водночас поліпшити якість м'ясної продукції.

Особливістю ведення цієї галузі є прагнення повністю реалізувати спадковий матеріал тварин. При від­годівлі великої рогатої худоби біологічні межі оцінюються такими показниками: середньодобові прирости — 1800 г, ви­трати сухих речовин корму на кілограм приросту — 5 кг, вік досягнення маси 450 кг — 18 місяців. Для цього потрібно за­безпечити інтенсивне вирощування молодняка, починаючи з раннього віку, оскільки недорозвинені тварини навіть при наступній інтенсивній відгодівлі не дають високих приростів. Високої ефективності виробництва яловичини досягають тільки там, де комплексно вирішують усі технологічні питання ви­рощування і відгодівлі худоби. При цьому важливо мати поголів'я з високим генетичним потенціалом м'ясної продук­тивності і міцну кормову базу, розраховану на повне задово­лення потреб тварин протягом усього періоду їх утримання. Треба поряд із збільшенням виробництва рослинних кормів розширювати і промислове виробництво комбікормів, білково- вітамінних добавок, хімічних кормових засобів і концентратів.

Інтенсивність використання поголів'я, а звідси і рівень виробництва яловичини багато в чому залежать від рівня ви­рощування молодняка з перших днів життя. Вчені рекоменду­ють випоювати не менш як 200 кг незбираного молока на бичка, якого вирощують на м'ясо. 1 тільки при достатній кількості замінника незбираного молока (ЗНМ) можна зменшувати нор­му його випоювання.

Дуже важливим фактором, що впливає на виробництво яло­вичини, є підвищення здавальних кондицій молодняка. Оп­тимальною забійною масою слід вважати 400 кг.

Одним з важливих резервів збільшення виробництва про­дуктів тваринництва є поліпшення організації відтворення ста­да, спрямоване на підвищення виходу приплоду на кожні 100 голів маточного поголів'я і правильне його вирощування без втрат.

Тварини, яких відбирають на плем'я, повинні мати міцну конституцію, добрі екстер'єрні форми. Тільки від конститу­ціонально міцних тварин можна одержати високу продуктив­ність при найменших затратах кормів і праці.

Для інтенсифікації свинарства важливе значення мають вдосконалення селекційно-племінної роботи, підвищення гене­тичного і продуктивного потенціалу поголів'я основних пла­нових порід (великої білої, української степової, мир­городської), посилення селекційного ефекту і повноцінна го­дівля.

Основні фактори підвищення продуктивності овець неза­лежно від породи — це раціональна годівля, належне утри­мання, систематичний добір і підбір кращих високопродук­тивних тварин. Позитивно впливають на підвищення продук­тивності овець систематичне лікування тварин і своєчасне проведення профілактичних заходів.

Висока рентабельність у вівчарстві досягається при наяв­ності в отарі на початку року не менш як 70—75 % маток. Щоб мати таку структуру, треба інтенсивно вирощувати ягнят, а весь надремонтний молодняк при досягненні маси 30—35 кг реалізувати на м'ясо у віці 8—9 місяців.

Промислове виробництво продуктів птахівництва базується на використанні спеціалізованих кросів яйцевих і м'ясних гібридів, яких одержують з репродукторів. їх використовують на спеціалізованих птахофабриках, де завдяки повноцінній го­дівлі і комплексній механізації виробничих процесів дося­гають високих показників продуктивності.

Промислове птахівництво має високопродуктивні кроси птиці, генетичний потенціал яких дає можливість одержувати від несучки за рік 280 яєць і більше, а при вирощуванні брой­лерів — до 40 г приросту живої маси на добу.

Висока зоотехнічна, технологічна і ветеринарна культура виробництва — невід'ємна умова прискорення інтенсифікації галузі. Одним з головних факторів підвищення продуктивності птиці є чітка організація племінної роботи. Велику роль в еко­номії кормів і збільшенні продуктивності м'ясної птиці віді­грає спрямоване вирощування ремонтного молодняка птиці.