5.2. Фактори, які впливають на продуктивність тварин

Молочна продуктивність. Залежить вона від спадковості та ін­ших факторів. Найбільше значення при цьому мають породні особ­ливості тварин, їх годівля й утримання, вік, тривалість сухостійного періоду, вік першого парування.

У процесі розведення великої рогатої худоби під впливом добору, умов годівлі й утримання сформувалися породи, які за продуктив­ністю поділяють на такі групи:

1. Породи з високими надоями (4000—5000 кг), але із зниженим вмістом жиру в молоці—3,4 -3,7% (червона сте­пова, чорно-ряба та ін.). Ці породи вигідно розводити в районах, де споживається незбиране молоко, поблизу промислових центрів.

2. Породи з високим вмістом жиру в молоці (4,3—6% і більше) і надоями 2000—3000 кг (джерсейська). Розводити її доцільніше в районах маслоробства.

3. Породи, які характеризуються різними за величиною надоями і середньою жирністю молока (симентальська, швіцька та деякі інші). Розводять їх у різних природно-економічних зонах країни.

Джерелом утворення молока є поживні речовини корму, які над­ходять у молочну залозу з кров'ю. Тому кількість і якість молока значною мірою залежать від кількості з'їденого коровою корму та його хімічного складу. Під впливом годівлі різко змінюється харак­тер лактації. При недостатній годівлі значно зменшується макси­мальний добовий та місячні надої, прискорюється спад лактації, скорочується її тривалість. Коли годівля поліпшується, лактаційна крива рівномірно піднімається вгору, а потім повільно спадає.

Чим вищий рівень годівлі, тим більший вихід молока і тим нижча його собівартість, бо з підвищенням продуктивності витрата корму на кожний кілограм молока зменшується.

Так, 500-кілограмовій корові з надоєм 2000 кг на рік потрібно кормів загальною поживністю 2800 кормових одиниць, тобто на 1 кг молока витра­чається 1,4 кормової одиниці. Такій самій корові, але з надоєм 4000 кг на рік потрібно 3800 кормових одиниць, тобто лише 0,95 кормової одиниці на 1 кг

молока.

Отже, годівля низькопродуктивних тварин обходиться в 1,5— 2 рази дорожче, ніж високопродуктивних.

Деякі корми підвищують жирність молока (наприклад, цукрові буряки, соняшникова макуха), а інші, навпаки, її знижують. До останніх належать капустяне листя, турнепс, жом.

Підвищується жирність молока, коли коровам дають лляну й соняшникову макуху; при цьому збільшується і вміст білка в мо­лоці.

Істотно впливають на молочну продуктивність тварин і якість молока також умови утримання. Дослідами І. С. Попова, Ю. Я. Бо- рисенка та інших учених установлено, що зниження температури в корівнику на кожні 10° за інших однакових умов зумовлює збіль­шення вмісту жиру на 0,2% і зменшення надоїв на 7—10%. Несп­риятливо позначається на стані тварин та іхній продуктивності за­надто висока температура влітку. У міру її підвищення знижується і продуктивність, і вміст жиру в молоці.

При стійловому утриманні молочних тварин слід ураховувати й вологість повітря в корівниках. Підвищена вологість діє на тварин так само, як і підвищена температура.

Помітно змінюється продуктивність з віком тварин. Надої від первісток і корів другого отелу, як правило, нижчі, ніж від корів зрілішого віку. Залежно від породних особливостей і рівня племін­ної роботи із стадом максимальні надої дають корови п'ятого-шосто­го, а іноді й сьомого-восьмого отелів, після чого їхня продуктивність поступово знижується.

Щодо віку першого парування телиць, то при занадто ранньому його проведенні затримується ріст і розвиток тварин, погіршується якість їхнього приплоду і знижується надалі молочна продуктив­ність. Тому при доброму розвитку осіменяти (парувати) телиць упер­ше слід тоді, коли вони досягнуть 70% живої маси дорослих корів даної породи.

Величина молочної продуктивності корови залежить також від тривалості попереднього сухостійного періоду. В умовах нерівно­мірної годівлі скорочення його менш ніж до 45 днів призводить до зниження наступних надоїв. Занадто тривалий сухостійний період призводить до скорочення лактації, зниження загального надою за лактацію і до нераціонального використання тварини. Вважають нормальним, коли сухостійний період триває від 45 до 60 днів.

Період від отелу корови до її запліднення називають сервіс-пе- ріодом. Запліднення корів у першу «охоту», яка настає на 21—28-й

день після отелу, веде до скорочення тривалості лактації і деякого зниження продуктивності за лактацію. Коли ж сервіс-період збільшується до 90 днів і більше, відтворна здатність тварини знижується, що може стати причиною її яловості. Щоб уникнути цього, осіменяти корів слід у першу охоту.

Добові надої корів протягом лактації змінюються: наприкінці її вони значно менші, ніж на початку чи в середині. Щоб дати ха­рактеристику лактації, обчислюють індекс сталості надоїв (визна­чають середній відсоток спаду надоїв по місяцях). Надої від високо­продуктивних корів після досягнення максимуму знижуються по місяцях лактації рівномірніше, ніж від менш продуктивних тварин.

Рівномірна лактаційна крива характерна високопродуктивним коровам міцної конституції за умов повноцінної і достатньої їх годівлі.

Надої корів зменшуються, коли вони захворіють. Зокрема, у хворих на туберкульоз корів порівняно із здоровими вони знижу­ються на 20—35, а у бруцельозних - на 40- 60%.

Стан статевого збудження також позначається на надоях корів. Особливо помітно зменшуються добові надої. У період охоти добові надої протягом 2—4 днів знижуються на 10- 20%.

При досить багатій годівлі великі корови молочного типу продукують, як правило, більше молока, ніж малі. Це пояснюється тим, що велика тварина може переробити більше корму в молоко, оскільки об'єм її внутрішніх органів більший. Відомо, наприклад, що всі рекордистки за надоями важили 700-800 кг і більше. Тому в кожному господарстві треба прагнути до збільшення живої маси тварин. Але треба мати на увазі, що збільшення їхньої живої маси тільки тоді супроводиться підвищенням молочної продуктивності, коли зберігається тип молочної худоби. Якщо ж це призводить до зміни типу, розвивається більша схильність до відгодівлі, внаслідок чого молочна продуктивність знижується.

М'ясна продуктивність тварин також залежить від спадковості та ряду інших факторів. Істотно змінюється вона залежно від віку, рівня годівлі, видових і породних особливостей, статі. Більші від народження телята ростуть краще, ніж малі і середні. У тушах телят більше кісток і сполучної тканини, ніж м'язової і жирової. До 12— 14-місячного віку спостерігається значний ріст м'язової тканини, а кісткова тканина росте менш інтенсивно, і питома вага її з віком зменшується. З віком зменшується вміст в організмі тварин води і збільшується частка сухої речовини, відкладення внутрішньом'язового жиру, зменшується питома вага сполучної тканини, збіль­шується загальний вміст повноцінних білків у туші.

Харчова цінність м'яса визначається насамперед співвідношен­ням двох амінокислот -триптофану (характеризує вміст повноцін­них білків; 89,5—98 мг на 1 г білкового азоту) і оксипроліну (є по­казником вмісту неповноцінних білків). Бажано, шоб це співвід­ношення не виходило за межі 5- 7. Крім того, харчова цінність м'яса залежить від вмісту в ньому незамінних амінокислот, ненасиченнх жирних кислот, вітамінів і мінеральних речовин. До 6-9-місячного віку жир в організмі нагромаджується за рахунок вмісту води в тканинах.

Коли знижується приріст живої маси, збільшується строк вирощування молодняка на м'ясо, підвищується витрата кормів на 1кг приросту живої маси, зростає його собівартість. При інтенсивному вирощуванні молодняка швидше збільшується його жива маса, поліпшується морфологічний склад м'яса, зростає в тушах частка цінних відрубів (філе, тонкий край, крижі, поперекова частина) і м'якоті (м'язи, жир).

Дуже впливає на м'ясну продуктивність тип годівлі. При виро­щуванні на раціонах, в яких 70- 80% припадає на об'ємисті корми (силос, коренеплоди, зелені й грубі), молодняк 18-місячного віку краще використовує поживні речовини таких кормів, ніж тварини, вирощені на раціонах з переважанням концентратів. У першому разі краще розвиваються органи травлення, що сприяє формуванню тварин молочного типу. Концентратний тнп годівлі, навпаки, сприяє формуванню більш скороспілих тварин м'ясного типу; у цьому разі прискорюється ріст м'язової тканини, а за ним жировід­кладання, зменшується вміст у м'ясі води. Підвищеною скороспілістю, високим середньодобовим приростом живої маси і високим забійним виходом характеризується велика рогата худоба спеціалі­зованих м'ясних порід. Завдяки кращому розвитку м'язової, жиро­вої тканин відносна маса сполучної тканини і кісток у туші м'ясної худоби менша, причому добре розвинені ті частини тулуба, з яких при забої тварин одержують м'ясо кращих сортів. На 1 кг приросту живої маси такі тварини витрачають також менше кормів, ніж тварини молочної і молочно-м'ясних порід. Останні при інтенсивній відго­дівлі хоч і досягають високих м'ясних кондицій, але не можуть зрів­нятися з тваринами спеціалізованих м'ясних порід щодо забійного виходу і якості м'яса.

Найкраще м'ясо одержують при забої телиць і кастратів. М'ясо телиць має тонковолокнисту структуру і добрі смакові якості. М'ясо старих вибракуваних корів жорстке; в їхніх тушах менше води і жиру. М'ясо корів, забитих у віці до 5—6 років, досить ніжне.

М'ясо бугаїв грубоволокнисте і жорстке. Тому їх доцільно каструвати, а потім відгодовувати. Кастрація знижує інтенсивність обміну речовин і сприяє відгодівлі. Але через менше жировідкладання при вирощуванні і відгодівлі некастрованих бичків витрати кормів на 1 кг приросту їхньої живої маси нижчі, ніж при відгодівлі каст­ратів.

Вовнова продуктивність. Якість овечої вовни залежить від багатьох факторів. Так, на тонину її, крім породних особливостей, впливає ще зона штапеля.

Стоншення вовни, спричинене неправильною годівлею овець або їх захворюванням (голодна тонина), веде до нерівності волокон за тониною і різкого зниження міцності вовни. Тонина вовни за­лежить також від статі і віку тварин: у баранів вовна грубша, ніж у маток; у молодняка вона з віком грубішає.

Довжина вовни залежить від багатьох факторів, у тому числі від сезону року і від рівня годівлі овець. Узимку ріст вовни уповільнюється (на 40—50%), у літньоосінній період досягає максимальної інтенсивності. Найдовша вовна росте на лопатках, шиї, спині і боках, найкоротша — на череві.

Міцність вовни в основному залежить від товщини волокон. Якість вовни залежить і від її забрудненості та засміченості.

Робочі якості коней та інших тварин залежать від сили тяги, швидкості руху, потужності, роботоздатності, витривалості, а також від конструкції возів , профілю і покриття дороги. Роботоздатність коня визначається його господарським типом, породними особ- ливостями, живою масою, конституцією, нервовою системою, натренованістю та іншими факторами. Висока роботоздатність коней ваговозних порід досягається при малій швидкості руху; рисаки, навпаки, велику потужність розвивають при високій швидкості й малій силі тяги.

Яйцева продуктивність. Крім видових і породних особливостей птиці, на яйцеву продуктивність істотно впливають умови навколишнього середовища, особливо годівля. Так, вміст кальцію і фосфору в шкаралупі великою мірою залежить від вмісту цих речовин у раціоні і забезпеченості птиці вітаміном D. Збалансованість раціонів птиці за протеїном, вітамінами і мінеральними речовинами — необхідна умова високої запліднюваності і виводимості яєць.

Сонячне світло і штучне освітлення пташників істотно впливають на птицю. Світлове проміння прискорює процеси збільшення жовтків і утворення яйця, сприяє підвищенню несучості птиці. Регулювання світлового режиму птиці в технологічному процесі відіграє важливу роль. Інтенсивне виробництво яєць грунтується на використанні високопродуктивної племінної і гібридної птиці.