4.5. Спрямоване вирощування молодняку

Спрямоване ви­рощування молодняку — це комплекс засобів, спрямова­них на зміцнення організму, розвиток у молодих тварин бажаних якостей і високої продуктивності.

Ідея такого вирощування молодняка, керування його індивідуальним розвитком належить І. М. Чорноп'ятову, А. Ф. Міддендорфу, М. П. Чирвінському. Пізніше вона була продовжена і розвинена в працях П. М. Кулєшова, Є. А. Богданова, А. О. Малігонова, М. Ф. Іванова та ін. А. Ф. Міддендорф ще в 1867 р. писав про можливість від­повідною годівлею в різні періоди онтогенезу й тренуван­ня спрямовувати розвиток лошати в бік формування вер­хового або робочого коня.

Спрямоване вирощування починають з добору бать­ківських пар і підготовки відібраних тварин до паруван­ня, щоб можна було мати потомків з необхідною спадко­вістю та високою життєздатністю. Для нормального роз­витку приплоду треба забезпечити матір під час вагітності повноцінною годівлею.

У період післяутробного розвитку організм стає більш сприйнятливим до зовнішніх впливів.

Зоотехнічна наука і практика мають досить багато засобів, за допомогою яких можна свідомо керу­вати післяутробним розвитком тварин. Встановлено, на­приклад, що формуванню тварин м'ясного типу сприяють достатня годівля їх у ранньому віці, введення до раціону підвищеної кількості концентрованих кормів, обмежений моціон та ін.

Інакше вирощують молодняк молочного напряму про­дуктивності. Щоб виростити тварин, здатних споживати і перетворювати на молоко багато корму, телят привча­ють до поїдання великої кількості грубих і соковитих кор­мів (при досить високому загальному рівні годівлі), за­стосовують активний моціон, своєчасно спаровують, пра­вильно підготовляють нетелів до отелення, а після отелення вміло роздоюють. Щоб одержати міцних здорових телят, тільних корів підготовляють до отелення: правильно і вдосталь годують після запуску, щодня прогулюють. При утриманні в холодних приміщеннях телят добре годують і одержують високі (800—900 г) добові прирости маси. Крім того, їх привчають з раннього віку до поїдання гру­бих і соковитих кормів. Завдяки цьому у них розвивалась здатність використовувати велику кількість кормів. Вна­слідок такого спрямованого вирощування молодняка одержують міцних, здорових, добре розвинених корів масою 600—650 кг з надоєм 5—6 тис. кілограмів молока за лактацію. Від деяких корів надоювали за лактацію по 10—12 тис. кілограмів молока, а протягом життя — понад 100 тис. кілограмів. За даними М. Ф. Ростовцева, корови «холодного» вирощування (що народилися взимку) по­рівняно з тими, що народилися влітку та весною, мали живу масу у віці першого отелення на 32 кг більшу, а надій за третю лактацію на 399 кг вищий.

Залежно від напряму продуктивності при вирощуван­ні поросят беконного або сального типу, ягнят м'ясних або вовнових, лошат верхових, рисистих або ваговозних порід застосовують різні способи спрямованого вирощу­вання.

4.6. Скороспілість сільськогосподарських тварин.

Скороспілість — спадково зумовлена здатність організму в найкоротші строки досягти такого ступеня розвитку, який забезпечує можливість більш ранньої експлуатації тварин як для відтворення потомства, так і для будь-якої продуктивності. Розрізняють скороспілість фізіологічну, тобто досягнення ві­ку, в якому тварина може бути забита на м'ясо при відгодівлі, і господарську — здатність тварини бути придатною для того чи іншого виду продуктивності якомога раніше.

Більш обгрунтованою вважають таку класифікацію різних видів скороспілості: 1) скороспілість формування (здатність швидко розвиватись і набувати форм будови тіла, характерних для зрілих тварин); 2) скороспілість робочу (більш рання при­датність до роботи); 3) скороспілість статеву (раннє досягнення статевої зрілості); 4) скороспілість великорослу (здатність швидко досягати великої маси).

Скороспілість значною мірою залежить від умов годівлі й утримання. У скороспілих тварин спостерігається більш рання зміна зубів, раннє окостеніння хрящів, зрощення швів на черепі тощо. Скороспілі тварини часто дрібніші, ніж піз- ньоспілі, швидше старіють, інтенсивніше вибувають із стада. У таких тварин часто спостерігають знижену функцію щито­видної залози, вони мають більш короткий період внутрішньоутробного і післяутробного розвитку та ін. Наприклад, перша пара молочних різців, змінюється на постійні у скороспілих порід великої рогатої худоби у віці 14—15 місяців, середньоспілих — 18, пізньоспілих — 19—20, в овець — відповідно у 12, 14 і 16 місяців. Тривалість вагітності у такої скороспілої породи коней, як першерон, в середньому 332 дні, арабської (пізньоспілої) — 345 днів. Тільність скороспілих корів триває 279,5, а пізньоспілих — 285,5 дня. Кітність скороспілих м'яс­них заводських порід овець триває 143—144 дні, а примітив­них порід — 153 дні. Плід чоловічої статі виношується на 1—2 дні довше, ніж жіночої, скороспілість найчастіше харак­терна для тварин ніжної рихлої конституції (із зниженими окисними процесами), схильних до ожиріння.

Спеціальним добором, спрямованим вирощуванням форму­ють скороспілих тварин, здатних до високої продуктивності в умовах ферм промислового типу.