4.3. Основні закономірності росту і розвитку сільськогосподарських тварин

Періодичність розвитку. Під час індивідуального роз­витку тварин спостерігається відповідна періодичність. Про це свідчить неоднаковий ріст окремих органів і всьо­го оргаиіму на різних ступенях онтогенезу, а також змі­ на з віком напрямів росту окремих частин і пропорцій тіла та зміна вимог організму, який росте, до умов

життя.

Значно поширилася періодизація розвитку тварин, яку запропонували Г. О. Шмідт і П. Д. Пшенишний. Дотримуючись періодизації Г. О. Шмідта, внутрішньоутробний розвиток свійських тварин можна поділити на три періоди: зародковий, передплідний, плідний.

У зародковий період відбувається поділ зиготи, цей процес називається дробленням. Потім утворюються зародкові листки: зовнішній — ектодерма, внутрішній- ентодерма та середній мезодерма. Із зародкових листків розвиваються всі системи органів тварин. Зародковий період утробного розвитку триває у великої рогатої худоби 34 доби, у овець — 28 і у свиней — 22 доби.

Передплідний період характеризується дуже помітною анатомічною диференціацією і великою напруженістю процесів онтогенезу. В цей період диференціюються шлунок і всі відділи травного тракту, м'язи, формується осьовий та периферійний скелет. У передплідний період завершується анатомічне диференціювання, утворюється ранній іплід з особливостями, які визначають породні властивості даної особини. Передплідний період утробного розвитку триває у великої рогатої худоби 26, у свиней— 16, у овець — 18 діб.

У плідний період у тварин збільшується загальний розмір тіла, ускладнюються і диференціюються тканини й органи, розвивається кора великих півкуль головного мозку, перші мозкові центри, що регулюють дихання, травлення, рух. Цей період триває у великої рогатої худоби 220—230, у коней — 240—260," у свиней — 80—90, у овець — 100—110 діб.

Живлення ембріона в окремі періоди його утробного розвитку неоднакове. В зародковий і передплідний періоди велике значення має якість, а не кількість поживних речовин. Потреба зародка в таких речовинах у ці періоди покривається за рахунок речовини тіла матері; висока якість і біологічна повноцінність живлення зародка є найважливішими зовнішніми факторами, що зумовлюють розвиток ембріона у ці періоди.

У плідний період утробного розвитку, особливо в другій половині його, в зв'язку з посиленим ростом плода та збільшенням його маси підвищується потреба в збільшенні кількості поживних речовин.

Крім повноцінного протеїну та вітамінів плід потребує і мінеральних речовин, особливо солей кальцію, фосфору й інших зольних елементів необхідних для побудови кістяка, який швидко росте в цей період.

Післяутробний (постембріональний) період починається з моменту народження тварини і триває до її смерті. Його П. Д. Пшенишний поділяє на п'ять періодів: народження, молочний, статевого дозрівання, зрілості та розквіту функціональної діяльності й старіння.

Період народження починається досить різким зламним моментом у житті тварини — переходом від внутрішньоутробного розвитку до післяутробного. Протягом цього періоду організм пристосовується до умов післяутробного розвитку і до самостійного життя. Післяутробний період найвідповідальніший. Триває він у різних тварин від двох до трьох тижнів, починаючи з часу народження.

Через один-два тижні після народження в організмі тварин розвивається здатність до теплорегуляції, відбувається зміна осередків кровотворення, змінюються ферментативні, всмоктувальні та інші функції організму.

На основі безумовних (природжених) рефлексів поступово виробляються умовні, за допомогою яких встановлюється зв'язок організму з середовищем. Основним, а інколи й єдиним кормом новонароджених є молоко матері.

Молочний період триває кілька місяців (ло відлучення або припинення випоювання молоком). Поряд з молоком, яке в цей період є основним кормом, тварина поступово привчається до поїдання рослинних кормів. Останні стимулюють посилений розвиток органів травлення.

Період статевого дозрівання характеризується посиленим розвитком статевих органів та вторинних статевих ознак. Наприкінці цього періоду настає статева зрілість, тварина здатна розмножуватися. В цей період формуються основні риси індивідуальності, характерні для даного виду породи, лінії, заводу. Ріст тварин в цей час гальмується.

Період зрілості і розквіту функціональної діяльності характеризується високою відтворювальною здатністю, максимальною продуктивністю та високою життєздатністю. У різних тварин цей період настає не в однаковому віці: в скороспілих – раніше, пізньоспілих – пізніше. Крім того, ви тривалість цього періоду дуже впливають умови вирощування молодняка, а також годівля, утримання й використання дорослих тварин.

Період старіння характеризується загасанням проце­сів асиміляції та дисиміляції, відтворювальної здатності у тварин, зниженням засвоювання корму, зменшенням їх продуктивності, а також зниженням життєздатності.

Періоди народження, молочний і статевого дозріван­ня належать до прогресивного післяутробного розвитку тварин. В ці періоди посилюється розвиток м'язевої тка­нини, а звідси підвищується потреба в протеїновому жив­ленні. В період народження і на початку молочного ще інтенсивно ростуть кістки периферійного скелета, тобто тварина збільшується у висоту; в другій половині молоч­ного і в період статевого дозрівання вона росте більше в довжину; з періоду ж статевого дозрівання і в період зрілості й розквіту внаслідок більш інтенсивного росту кісток осьової скелета тварини в основному ростуть у глибину та ширину.

В онтогенезі тварин спостерігаються такі критичні періоди, або «критичні точки» росту, які характеризую­ться високою чутливістю організму до зовнішнього се­редовища: період імплантації заплідненої яйцеклітини, і тієї, що почала розвиток, період імплантації -плода, поси­леної диференціації, народження, статевого дозрівання. В ці періоди найчастіше спостерігаються патологічні зру­шення в розвитку.

У курей встановлені критичні періоди, які спостері­гаються (на 2—4 день інкубації) при переході від тка­нинного дихання до дихання через кров (8—9 день), пе­ріод посиленого диференціювання на 19 день), перехід від алантоїсного дихання до легеневого. За даними В. П. Добриніна, «критичні точки» росту у лошат на­стають на 4—5 та 8—11-й місяці утробного розвит­ку. В ці періоди, коли організм сприйнятливий до зов­нішнього впливу, втручання людини для спрямування розвитку організму в бажаний бік буде найбільш ефекивне.

Ритмічність у розвитку та функціях тварин. Сезонна і добова ритмічність у функціях тварин пов'язана з пе­ріодичними перебудовами обміну речовин та енергії і має пристосовний характер. Виникають ці перебудови в процесі еволюції під впливом періодичних змін у взаємо­зв'язку між організмом та зовнішнім середовищем.

Відповідну ритмічність у прирості живої ваги телят помічав В. І Федоров (1947). Ритмічність ця спостері­галася в чергуванні то більш високих, то нижчих добових приростів. Середня тривалість одного ритму — підвищен­ня і спаду інтенсивності росту телят, за Федоровим, становить близько 12 днів. Відповідну ритмічність га­зообміну протягом доби у свиней відмічав також К- Б. Свєчин.

На підставі вивчення закономірностей ритму росту молодняка великої рогатої худоби Ф. І. Федоров (1951) установив, що коли телятам в періоди послаблення їх росту давати кормів на 20% більше їх середньодобових раціонів, і навпаки, в період посилення їх росту відповід­но зменшувати кількість кормів, то такий режим годівлі забезпечує вищі середньодобові прирости ваги тварин порівняно із звичайним рівномірним розподілом корміз протягом того самого часу.

У дослідженнях П. Д. Пшеничного, проведених на телятах, ягнятах, поросятах та курчатах, виявлено, що ритмічна зміна навколишньої температури в стійловий період і зміна денної жари нічною прохолодою при літ­ньому табірному утриманні збільшують інтенсивність об­міну речовин і підвищують стійкість молодняка проти захворювань.

Особливості росту тварин. Для практики значно біль­ший інтерес становить швидкість 'росту, а не вага або розмір тіла дорослих тварин. Це пояснюється тим, що тільки невелика частина з них (крім коней та молочної худоби) доживають до закінчення росту. Швидкість же їх росту тісно пов'язана з оплатою корму приростом, із співвідношенням між кормом підтримуючим та продук­тивним, що особливо важливо при вирощуванні м'ясних тварин.

Крім того, досить велика швидкість росту бажана не в усі періоди життя тварин: в одні її слід по можливості підтримувати, в інші — гальмувати.

Швидкість росту телят в утробний період нерівномір­на (табл.10).

Таблиця 10. Швидкість росту телят в утробний період (за Г.О. Шмідтом)

Вік у місяцях від заплід-нення	Маса, кг	Кратність збільшення маси за кожний місяць	Вік у місяцях від запліднення	Маса, кг	Кратність збільшення маси за кожний місяць
0	0,0000005	-	5	2,8	3,4
1	0,0003	600	6	7,0	2,5
2	0,013	4,3	7	16,0	2,5
3	0,150	11,5	8	27,0	1,7
4	0,820	5,5	9	35,0	1,4

Зе перший місяць маса зародка теляти збільшилася в 600 разів, за другий — лише в 43,3, а за дев'ятий — тільки в 1,4 раза. Проте найбільше маса теляти підвищується в плідний період ембріонального розвитку. В 5-мі- сячному віці зародок важить лише 2,8 кг, а до моменту народження досягає 35—40 кг і більше. Значно швидше ростуть свині. Через місяць після запліднення зародок у них важить близько 2 г, або в 6,5 раза більше, ніж у великої рогатої худоби. За перший місяць утробного роз­витку він збільшує свою масу приблизно в 4000 разів, за другий — у 55, за третій — у 5 і за четвертий в 2,6 раза.

При народженні тварини мають таку живу масу, від якої можливі невеликі відхилення: лошата — 40—60 кг, телята — 25--40, ягнята — 3—5, поросята—1 —1,5 кг. Жива маса тварин при народженні, в межах виду, зале­жить від породи, статі приплоду, маси і віку матері, від годівлі її в період вагітності. Від корів симентальської по­роди, наприклад, молодняк народжується важчий (42 кг), ніж від корів червоної степової породи (36 кг). Від вели­ких самок у межах одних порід бувають і великі потомки. Тварини середнього віку дають приплід більший, ніж молодого та старого віку. При добрій годівлі маток під час вагітності народжуються важчі телята, ягнята, поро­сята і лошата. У багатоплідних тварин (свині, вівці) маса новонароджених залежить і від кількості потомства при народженні.

Ріст молодняка в постембріональний період, як і в ембріональний, відбувається нерівномірно. Найінтенсивніше він росте в перші місяці життя, а потім знову ріст сповільнюється, що підтверджують дані проф. Ю. Я- Борисенка про розвиток телиць у навчальному господарстві «Щапово» (мал. 22).

Вік у місяцях

Мал. 22. Вікові зміни живої маси, середньодобових приростів та відносного приросту у великої рогатої худоби (за Борисенком Ю.Я.)

Наведені дані свідчать, що з віком жива маса телят весь час збільшується, але нерівномірно; середньодобо­вий приріст спочатку підвищується, потім зменшується; відносний приріст маси високий у початковому періоді, а з віком поступово знижується. У перший рік життя мо­лодняк великої рогатої худоби досягає половини маси дорослої тварини, в другий — швидкість росту зменшує­ться і до кінця його жива маса досягає 70—75% маси до­рослої тварини.

Порівнюючи живу масу тварин при народженні і в до­рослому стані, можна помітити, що за період росту і роз­витку в постембріональний період вана збільшується у ко­ней в 10—12, у овець — 15—20, у свиней — у 150—200 ра­зів. Хоч відносний ріст тварин у постембріональний пе­ріод і менший, ніж у ембріональний, але збільшує­ться маса тіла і маса тварин переважно після народження.

Характерною властивістю тварин є не тільки нерівно­мірність їх росту в цілому, а й окремих органів і частин тіла. Одні органи й частини тіла ростуть інтенсивніше в утробний період, інші—після народження. Нерівномір­ність росту зумовлюється пристосованістю організмів у процесі еволюції до відповідних умов існування. У зв'яз­ку з цим в ембріональний період швидше ростуть органи, які дають можливість тваринам зразу ж після народжен­ня краще пристосовуватися до умов життя. Тому до мо­менту народження у молодняка досить розвинені серце, легені, органи травлення, руху та ін. Цим можна поясни­ти швидкий ріст в утробний період кістяка та м'язів кінцівок у копитних, тоді як решта скелета розвинена значно гірше. У диких тварин новонароджені здатні са­мостійно рятуватися від переслідування хижаками. Це стосується диких кіз, диких баранів та ін.

Дослідження, які провели М. П. Чирвінський та А. О. Малігонов, свідчать, що в більшості сільськогоспо­дарських тварин (коні, корови, вівці, свині та ін.) окремі кістки їх скелета в різні періоди онтогенезу ростуть з не­однаковою швидкістю. Так, інтенсивність росту ребер в післяутробний період у 5 разів перевищує інтенсивність росту п'ястка.

Кістки кінцівок (периферійного скелета) — плечова, стегнова, велика гомілкова, променева і ліктьова, плесне- ва та п'ястка — в післяутробний період ростуть значно повільніше, ніж кістки тулуба (осьовий скелет) — хребет, ребра, грудна кістка. Завдяки тому, що в утробний період інтенсивніше ростуть кістки периферійного скелета і менш інтенсивно осьового, молодняк буває високоногим, високо- задим, з коротким неглибоким і вузьким тулубом, корот­кою і широкою головою (мал. 23,24).

Мал. 23. Пропорції будови тіла доро­слої Мал. 24. Пропорції будови тіла доро­слої

корови і новонародженого теляти вівці і новонародженого ягняти

(за Борисенком Ю. Я.) Контур дорослої (за Борисенком Ю. Я.)

худоби (суцільна лінія) і теляти

(штриховка), приведені до однакової

висоти в холці

Слід зауважити, що у кішки, собаки, кроля тип росту скелета відрізняється від типу росту у копитних. У цих тварин в утробний період інтенсивно ростуть кістки пери­ферійного скелета. В цілому ж і в перших, і в других в утробний період скелет росте швидше, ніж решта частина тіла. Тому частка його в загальній вазі новонароджених вища, ніж у загальній вазі дорослих (табл. 11).

Таблиця 11. Особливості росту скелета у тварин різних видів

Види тварин	Питома вага скелета		Коефіцієнти росту основних частин скелета за останній місяць утробного розвитку
	у новона­роджених	у дорослих	осьовий скелет	периферійний скелет
Кінь	30	13	8	5
Корова	25	10	9	3
Вівця	18	7	12	10
Кріль	15	8	28	55
Кішка	16	10	15	27

Крім згаданих двох типів росту скелета, В. Я. Бровар виділив і третій, який характеризується однаковою ін­тенсивністю росту осьового та периферійного скелета як в утробний, так і в післяутробний періоди. До такого ти­пу росту скелета належить морська свинка.

Більш інтенсивний ріст периферійного скелета на ран­ніх стадіях, починаючи з плідного періоду, властивий усім сільськогосподарським тваринам. Різниця лише в тому, що одні тварини народжуються на більш пізніх стадіях розвитку, коли інтенсивність росту периферійного скелета в утробний період спадає (велика рогата худо­ба, вівці, коні), а інші (наприклад, свині)—на більш ранніх стадіях онтогенезу. У зв'язку з цим інтенсивний ріст периферійного скелета у них припадає на післяутроб- ний період розвитку.

Характеризуючи ріст скелета в різні періоди розвитку тварин, слід зауважити, що він є не тільки апаратом руху та опору, а й кровотворним органом. В утробний період функції кровотворення виконує в основному печінка, яка в цей період росте інтенсивно. У післяутробний період ця функція переходить до червоного мозку, який міститься в трубчастих кістках. Щоб виконувати цю функцію з по­чатку післяутробного розвитку, повинен бути добре роз­винений периферійний скелет. Тому в новонароджених лошат, телят і ягнят організм багатший на кров, ніж ор­ганізм їх матерів. Так, у лошати частка крові щодо маси тіла досягає 6,8%, а в дорослого коня лише 3,9%; у но­вонародженого ягняти вона дорівнює 12%. У дорослої вівці 8%. При цьому в крові ягняти на 1 кг живої маси припадає 18 ліг гемоглобіну, а в дорослої вівці лише 8 мг. У птиці ж (вилуплених курчат) на 1 кг живої маси припадає 2,9 мг гемоглобіну, у дорослої курки 4,4 мг. Отже, високоногість у молодняка копитних пов'язана не тільки з швидкістю руху після народження, а й з роз­витком осередків кровотворення, які містяться в трубча­стих кістках. Період утробного розвитку копитних, який набагато довший, ніж у інших ссавців, зумовлений більш швидким у цей період ростом периферійного скелета по­рівняно з осьовим.

Нерівномірність росту кістяка в ембріональний і пост­ембріональний періоди зумовлює й нерівномірність збіль­шення окремих промірів (мал. 25).

Мал. 25. Порівняльний ріст ваги і окремих проміціа великої рогатої худоби в утроб­ний та післяутробний період (чорна фар­ба — утробний період, штриховка — після­утробний, за Борисенком Ю. Я.).

У процесі онтогенезу різні тканини і внутрішні органи ростуть також нерівномірно. За даними А. О. Малігонова, шкіра та м'язи характеризуються високою інтенсив­ністю росту в утробний і післяутробний періоди. Голов­ний мозок росте повільно в обидва зазначені періоди. Сім'яники ростуть дуже повільно в утробний період й інтенсивно в післяутробний. Подібно до окремих частин скелета, різні групи м'язів ростуть нерівномірно. М'язи, прикріплені до кісток периферійного скелета, ростуть ін тенсивніше в утробний період, а прикріплені до осьово­го — в післяутробний.

Таким чином, у ембріональний та постембріональний періоди росту й розвитку тварини не тільки змінюються в розмірах, а й формується їх тип будови тіла.