4.2. Методи вивчення та обліку росту і розвитку сільськогосподарських тварин.

Ріст тварин визначають систематичним зважуванням та ви­мірюванням. Лінійними промірами можна визначити ріст організму лише в тому випадку, коли співвідношення будь-якої частини і цілого залишається постійним, чого у хребетних тварин не буває. Визначення маси е найбільш поширеним ме­тодом вивчення зміни величини тіла з віком. Однак і цей по­казник не дає повного відображення росту Тому вивчають приріст лінійних, поверхневих, вагових, об'ємних показників тварини, що росте.

Чим більша інтенсивність росту тварин у зв'язку з віком чи видовими особливостями, тим частіше слід проводити зва­жування та брати проміри тіла. Самку зважують та беруть про­міри через місяць після родів. Тварин зважують ранком, до годівлі (корів — після ранкового доїння). За даними система­тичного зважування*^ вимірювання можна визначити інтен­сивність росту як ознаки, що має важливе господарське зна­чення. Тварини, що інтенсивно ростуть (при інших рівних умовах), споживають менше кормів на одиницю приросту, ніж тварини з повільним ростом.

Інтенсивність росту виражають в абсолютних або відносних величинах.

Абсолютним приростом називають величину приросту організму за відповідний проміжок часу (декаду, місяць, рік тощо), його обчислюють як різницю між живою масою тварини в кінці і на початку облікового періоду за формулою

,

де С — добовий приріст,

А — маса на початку періоду,

Б — маса в кінці періоду,

М — тривалість періоду (днів).

Наприклад, телиця симентальської породи при наро­дженні важила 40 кг, а через ЗО днів — 64 кг.

Отже, її абсолютний приріст за 30 днів дорівнює 24 кг, а середньодобовий —800 г. В практиці тваринництва при­йнято у всіх розрахунках (норми годівлі тварини, норми оплати праці та ін.) користуватися добовими прироста­ми. Середньодобовий приріст ваги телят від народження до 6-місячного віку 700—750г вважається задовільним, 750—900 г — добрим, понад 900 г — відмінним. Для по­росяти добрим добовим приростом вважається: до 2 місяців — 250—300 г, від 4 до 10 місяців — 500—600 г; для ягнят тонкорунних порід до 4 місяців — 200 г і від 4 до 12 місяців — 140—150 г.

Величина абсолютного приросту за відповідний про­міжок часу залежить від початкової ваги тварини. За тією самою величиною абсолютного приросту енергія росту вища у тієї тварини, яка на початку контрольного періоду важила менше. Наприклад, телиця симентальської поро­ди при народженні важила 40 кг, друга — 34. У 30-ден- ному віці перша важила 64 кг, друга 58 кг, тобто обидві телиці мали однаковий середньодобовий приріст (800 г), а швидкість росту у них була різна. Тому більш точним показником швидкості росту є відносний приріст ваги тварин, який свідчить про величину їх приросту за конт­рольний період, виражену в процентах від ваги на по­чаток контрольного періоду.

Відносний приріст можна обчислити за формулою

де К — відносний приріст,

А — маса на початку періоду,

Б — маса в кінці періоду.

У цьому разі відносний приріст телиць буде такий: пер­шої телиці другої . Метод контролю за ростом тварин обчисленням абсолютного і відносного приростів широко застосовують в практиці тваринництва та в науковій роботі.